Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/2493/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/2493/22 Номер провадження 22-ц/814/2347/22Головуючий у 1-й інстанції Бабенко Ю.П. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2022 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду у складі: головуючого судді Одринської Т.В. суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П. розглянула в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація), Державного агентства лісових ресурсів України до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту, зобов`язання повернення земельної ділянки, за апеляційною скаргою керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 28 червня 2022 року, - В С Т А Н О В И В: В червні 2022 року керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація), Державного агентства лісових ресурсів України звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якому просив визнати незаконними та скасувати рішення 23 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області №166/08 від 20.06.2008 року «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» в частині (п.п.1.94 п. 1 Додатку 1), рішення 25 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області №238/08 від 10.09.2008 року «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» в частині (п. 229 Додатку 1) щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проектів відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 1000,0 кв.м, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель по АДРЕСА_1 . Просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168, договір оренди №510867100188, скасувавши його державну реєстрацію з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Також просив зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку у власність держави, в особі Харківської обласної державної адміністрації, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0168 та стягнути з відповідача судовий збір. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28 червня 2022 року позовна заява - визнана неподаною і повернута прокурору. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати. З вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова, оскарживши її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що прокурором в позовній заяві на виконання вимог ч. 4 ст. 56 ЦПК України обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора та інші обставини, що стосуються предмету доказування з посиланням на докази, долучені до позову. Між тим, ухвалою суду від 17.06.2022 р. позовна заява була залишена без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та надано прокурору строк для усунення недоліків. На виконання вимог ухвали до суду подано додаткове обґрунтування причин та підстав для представництва прокурором інтересів Держави в особі Харківської обласної державної адміністрації. Вказує, що суд проігнорував факт самоусування Харківської державної адміністрації від розгляду прокурора від 26.10.2021 року в якому зазначенні порушення вимог чинного законодавства та інтересів держави, доручивши його розгляд Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області. Висновки суду щодо ненадання прокурором доказів дати отримання Харківською обласною державною адміністрацією зазначеного вище листа, не спростовують факт його отримання та бездіяльності зазначеного органу під час його розгляду. Крім того, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що прокурор мав направити до Харківської обласної державної адміністрації та Державного агентства лісових ресурсів України із листами копії документів, які б підтверджували факти порушень законодавства, оскільки це жодним чином не позбавило Харківську обласну державну адміністрацію та Державне агентство лісових ресурсів України права отримати докази порушень інтересів держави самостійно. Також суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що Харківській обласній державній адміністрації та Державному агентству лісових ресурсів України необхідно було надати більше розумного часу для проведення перевірки фактів, наведених прокурором в листах повідомленнях. Пасивна поведінка уповноваженого органу місцевого самоврядування, свідчить про усвідомлення порушень інтересів держави, тоді як вказаний орган має необхідні повноваження для їх захисту, між тим всупереч інтересам за захистом до суду не звертається та порушення не усуває. Така бездіяльність уповноваженого органу місцевого самоврядування оцінена прокурором як невиконання функцій по захисту інтересів держави, що відповідно до ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України та є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив. Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справиздійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Повертаючи позовну заяву прокурору, суддя першої інстанції обгрунтовував свої висновки відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі. Суд виходив із того, що керівником прокуратури на адресу Харківської обласної державної адміністрації та Державного агентства лісових ресурсів України не направлялися копії відповідних документів, які б підтверджували факти порушень законодавства, у зв`язку з чим, адресатам необхідно було надати більше розумного часу для проведення перевірки фактів вказаних прокурором. Отримавши відповідь від вказаних органів від 30.12.2021 року і 12.01.2022 року, прокурор необґрунтовано вважав бездіяльність цих органів встановленою. Суд, вважав, що керівник прокуратури не довів факту бездіяльності компетентних органів, тобто не довів підстави для звернення до суду з даним позовом. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, виходячи з наступного. Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Аналогічні положення містить ч.1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , згідно якої представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункти 3 і 4 мотивувальної частини). Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення і інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином або суб`єктом владних повноважень. Відповідно до положень ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. За змістом наведених норм щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначено: «відповідно до ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Отже, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, провжиття прокурором передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, при цьому суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Таким чином у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Звертаючись до суду з даним позовом в червні 2022 року, прокурор послався на те, що Харківською міською радою з земель лісгосподарського призначення у власність ОСОБА_2 незаконно передано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку. Про виявлені порушення інтересів держави прокурором поінформовано Харківську обласну державну адміністрацію та Державне агентство лісових ресурсів України. Від зазначених органів інформації про самостійне звернення до суду з викладених прокурором підстав на момент звернення прокурора до суду, не надходила. Достовірно знаючи про порушення інтересів держави, Харківська обласна державна адміністрація (Харківська обласна військова адміністрація) та Державне агентство лісових ресурсів України відповідних заходів з метою захисту інтересів держави не здійснили, що свідчить про їх бездіяльність. Колегія суддів вважає, що в даному випадку прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», направивши на адресу Харківської обласної державної адміністрації та Державного агентства лісових ресурсів України листи від 26.10.2021 за № 52-102-5057вих-21, від 28.12.2021 за № 52-102-6590вих-21, від 22.12.2021 за № 52-102-6500вих-21 у яких зазначено про необхідність вжиття заходів щодо на усунення виявлених та про повідомлення вжитих заходів прокуратуру. Крім того, прокурор повідомив Харківську обласну державну адміністрацію та Державне агентство лісових ресурсів України про те, що у разі невжиття або неналежного вжиття необхідних зходів, ним буде подана позовна заява до суду з метою представництва держави. Враховуючи вищезазначене, у справі, яка переглядається, прокурор обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, дотримався порядку, який передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що Харківській обласній державній адміністрації та Державному агентству лісових ресурсів України необхідно було надати більше розумного часу для проведення перевірки фактів, наведених прокурором в листах повідомленнях. З моменту відведення спірної земельної ділянки в приватну власність пройшло понад 13 років та більше 6 місяців з моменту інформування прокурором про наявні порушення інтересів держави. Таким чином, компетентні органи мали достатньо часу для вжиття відповідних заходів та звернення до суду з відповідним позовом. Окрім того, помилковим є висновок суду, що прокурор мав направити до Харківської обласної державної адміністрації та Державного агентства лісових ресурсів України із листами копії документів, які б підтверджували факти порушень законодавства. Вимоги чинного законодавства не покладають на прокурора такого обов`язку. Будучи належним чином проінформованими про виявлені факти порушень, компетентні органи мали достатньо повноважень отримати самостійно докази порушень інтересів держави. За таких обставин висновок суду першої інстанції про недотримання прокурором вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», що виключає наявність у нього повноважень на звернення до суду, є неправильними, оскільки прокурор заявив позов в інтересах держави на підставі ст. 56 ЦПК України та на виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у тексті позовної заяви обґрунтував, на його думку підстави для представництва інтересів держави, а також обґрунтував, у чому, з погляду прокурора, полягає неналежне виконання міською радою повноважень щодо захисту права власності територіальної громади на землю і яка не вжила заходів для повернення землі у власність. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що застосування судом першої інстанції при постановленні ухвали правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, не є релевантним, оскільки не відображає його сутність, зокрема, окрім визначення двох випаків коли прокурор може представляти інтереси держави, на що послався суд в оскаржуваній ухвалі, дана постанова містить висновок щодо анілізу бездіяльності відповідного органу та відсутності реагування на порушення, що залишено поза увагою суду. Суд першої інстанції вказаних обставин та положень закону не врахував і постановив необгрунтовану ухвалу про повернення позовної заяви. Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З викладених вище підстав колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає до скасування у зв`язку із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, а справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381 ЦПК України, суд, - ПОС ТАНО ВИВ: Апеляційну скаргу керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова -задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 28 червня 2022 року - скасувати. Справу за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація), Державного агентства лісових ресурсів України до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту, зобов`язання повернення земельної ділянки, - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 27.09.2022 Головуючий суддя Т.В. Одринська Судді О.О. Панченко В.П. Пікуль