Постанова 4824 № 756/8926/19

Справа № 756/8926/19 Головуючий 1 інстанція- Чередніченко Н.П. Провадження № 22-ц/824/6766/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 29 вересня 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Савченка С.І., суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В., за участю секретаря Малашевського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 09 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортно пригоди,- в с т а н о в и в: У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що 11 листопада 2018 року близько 20-00 години на проспекті Космонавта Комарова 38/57 у м.Києві сталася ДТП за участю належного їй автомобіля «Mazda 5» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказана ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_1 , який, керуючи автомобілем «DaciaSolenza» реєстраційний номер НОМЕР_2 та порушивши п.п.2.3«б», 10.3 та 12.3ПДР, не впорався з керуванням, не вибрав безпечної швидкості руху, при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю «AtamanA-092Н6» реєстраційний номер НОМЕР_3 , що рухався в попутному напрямку, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем «AtamanA-092Н6» та та зіткнення із припаркованим автомобілем позивачки «Mazda 5». Вина відповідача ОСОБА_1 у порушенні ПДР і скоєнні правопорушення за ст.124 КУпАП стверджується постановою Солом`янського районного суду м.Києва від 11 грудня 2018 року. Вказувала, що внаслідок ДТП належний їй автомобіль «Mazda 5» отримав механічні пошкодження. Згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 139/18 від 14 грудня 2018 року, складеного ТОВ «Експертно-правова консалтингова компанія «Юрекс», матеріальний збиток завданий власнику автомобіля «Mazda 5» внаслідок ДТП складає 255296,05 грн., що відповідає ринковій вартості автомобіля до ДТП. Цивільна відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_1 була застрахована за полісом обов`язкового страхування № АМ 4727154 з лімітом відповідальності 100000 грн. у ТзДВ «СК «Ю.Ес.Ай.», до якої вона 02 січня 2019 року подала заяву про настання страхового випадку та на підставі страхового акту № 18.59.4717154-2985 від 25 січня 2019 року отримала страхове відшкодування у розмірі 83900 грн. Посилалася, що внаслідок пошкодження вона не мала змоги здійснювати поїздки на належному їй автомобілі і змушена була користуавтися поcлугами таксі Uber, загальна - 2 - вартість яких склала 9103,60 грн. У зв`язку з наведеним просила стягнути із відповідача на її користь завдану шкоду у розмірі ринкової вартості автомобіля 255296,05 грн. та витрат на таксі у розмірі 9103,60 грн., а всього стягнути 264399,65 грн. та судові витрати. Заочним рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 09 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 171396,05грн. та судовий збір в сумі 1713,31 грн. В решті позову відмовлено. Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 28 січня 2022 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено. Не погоджуючись із рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та їх недоведеність, порушення судом норм процесуального права. Скарга мотивована тим, що справу розглянуто за відсутності відповідача, який не був повідомлений про розгляд справи як і взагалі не був обізнаний про її наявність, бо жодного процесуального документу не отримував, що становить порушення його прав. Суд не звернув уваги, що експертиза з визначення розміру завданої шкоди не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема огляд автомобіля здійснено більш ніж через місяць після ДТП, калькуляція вартості сформована 19 грудня 2018 року, а висновок складено 14 грудня 2019 року, незрозумілими є ціни, зя якими експертом визначено вартість відновлювального ремонту, що свідчить, що висновок не відповідає вимогам достовірності і достатності, а позивачка не довела розміру завданих їй збитків. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження величини втрати товарної вартості автомобіля внаслідок ДТП, що є предметом спору і що не врахував суд. Суд не звернув уваги, що позивачка безпідставно просить стягнути 255296,05 грн., без урахування виплати старховою компанією 83900 грн., що призвело до незаконного збагачення позивачки. Позивачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив її позов, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду. В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Демченко Л.П. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва як незаконне. Представник позивачки ОСОБА_2 адвокат Григораш К.М. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають - 3 - значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає. Відповідно до положень частин 1 та 2 ст.211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Згідно п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Колегією суддів встановлено, що справа розглянута судом першої інстанції у відсутність відповідача ОСОБА_1 , який взагалі не був повідомлений про дату і час розгляду справи, що свідчить про порушення судом норм процесуального права. При цьому апеляційний суд враховує, що згідно повідомлення КП ГІОЦ «Реєстр територіальної громади м.Києва» відповідач не значиться зареєстрованим (т.1 а.с.211), а тому суд згідно ч.11 ст.128 ЦПК України мав дати відповідне оголошення на веб-сайті судової влади за 10 днів, чого не зробив. Згідно положень ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є в тому числі порушення норм процесуального права. Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. З огляду на приписи п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, поскільки суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу у відсутність відповідача ОСОБА_3 , який не повідомлений належним чином про дату, час і місце засідання суду і який обгрунтовує свою апеляційну скаргу такими обставинами. Окрім того, колегія суддів враховує, що належне повідомлення сторони про розгляд справи є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій принципу рівності сторін, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема у справі «Лопушанський проти України» у зв`язку із розглядом справи у відсутність відповідача, який не був належно повідомлений, суд констатував, що не було дотримано принципу рівності сторін, гарантованого п.1 ст.6 Конвенції. Розглянувши справу у відсутність відповідача ОСОБА_1 , який взагалі не був обізнаний про розгляд даної справи, суд допустив порушення процесуального принципу рівності сторін, що позбавило відповідача висунути свої заперечення і доводи проти позову, що є істостним в даній справі. Окрім того, вирішуючи спір, суд допустив неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 11 листопада 2018 року близько 20-00 години на проспекті Космонавта Комарова 38/57 у м.Києві сталася ДТП за участю належного ОСОБА_2 автомобіля «Mazda 5» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Dacia Solenza» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 ДТП сталася з вини відповідача з вини відповідача ОСОБА_1 , який, керуючи - 4 - автомобілем «Dacia Solenza» реєстраційний номер НОМЕР_2 та порушивши п.п.2.3«б», 10.3 та 12.3ПДР, не впорався з керуванням, не вибрав безпечної швидкості руху, при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю «Ataman A-092Н6» реєстраційний номер НОМЕР_3 , що рухався в попутному напрямку, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем «Ataman A-092Н6», а також із припаркованим автомобілем позивачки «Mazda 5». Постановою Солом`янського районного суду м.Києва від 11 грудня 2018 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ПДР і скоєнні правопорушення за ст.124 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. Згідно висновку автотоварознавчої експертизи№ 139/18 від 14 грудня 2018 року, складеного ТОВ «Експертно-правова консалтингова компанія «Юрекс», матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля «Mazda 5» внаслідок ДТП складає 255296,05 грн., що відповідає ринковій вартості автомобіля до ДТП, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 263246,26 грн. перевищує його ринкову вартість. Також, судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 була застрахована у ТзДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» відповідно до полісу обов`язкового страхування № АМ 4727154 з лімітом відповідальності 100000 грн., розміром франшизи 2000 грн. Страховик ТзДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на виконання своїх обов`язків на підставі страхового акту № 18.59.4717154-2985 від 25 січня 2019 року виплатив позивачці ОСОБА_2 як потерпілій, завданий матеріальний збиток в межах ліміту відповідальності в сумі 83900 грн. з урахуванням франшизи 2000 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що майнова шкода заподіяна позивачці з вини відповідача внаслідок порушення останнім Правил дорожнього руху при керуванні джерелом підвищеної небезпеки, що знаходиться у причинному зв`язку із завданням шкоди, а тому саме відповідач має нести відповідальність за завдану майнову шкоду у розмірі не покритому страховкою. Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками, оскільки суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.263-264 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них. Суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про те, що саме на відповідача як винуватця ДТП має покладатися відповідальність за завдану шкоду у розмірі, не покритому страховкою. Однак, визначаючи розмір відповідальності відповідача, суд неправильно застосував норми матеріального права. З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяаві позивачкою заявлені вимоги по відшкодуванню шкоди у розмірі 255296,05 грн., що відповідає ринковій вартості автомобіля «Mazda 5» до ДТП, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля 263246,26 грн. перевищує його ринкову вартість. Отже, заявляючи вимоги про відшкодування шкоди у розмірі 255296,05 грн. позивачка обгрунтовувала їх тим що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його вартість до ДТП, що у свою чергу свідчить, що автомобіль є фізично знищеним. Погодившись із таким розмміром збитку, суд не застосував положення ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно п.30.1 якого транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) - 5 - чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Згідно п.30.2 ст.30 цього Закону якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п.30.2). Отже, за замістом даної норми, з урахуванням змісту позовних вимог позивачка має право на відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю автомобіля «Mazda 5» до та після ДТП за вирахуванням сплаченого їй страхового відшкодування. Суд наведеного не врахував, як і не врахував відсутність у справі будь-яких відомостей про вартість належного позивачці автомобіля «Mazda 5»після ДТП, що призвело до неправильного вирішення спору в частині відшкодування матеріальної шкоди. Окрім того, судом не враховано та не дано оцінки тому факту, що отримуючи страхове відшкодування у розмірі 83900 грн. (з урахуванням франшизи 2000 грн.), позивачка погодилася із висновком страховика ТзДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про те, що автомобіль «Mazda 5» не є фізично знищеним. Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору. При цьому, колегія суддів враховує, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо незаконності рішення в частині неправильного застосування положень ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», проте, перевіряючи законність судового рішення за апеляційною скаргою, колегія суддів керується наступним. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно із ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Ефективний засіб захисту, який гарантований ст.13 Конвенції, передбачає, зокрема, що за результатами розгляду скарги особа отримує відповідний захист. Відповідно до приписів ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права. Отже, дана норма покладає на суд прямий обов`язок вирішити справу у відповідності із приписами норм матеріального права незалежно від доводів апеляційної скарги. Враховуючи, що при вирішенні спору суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме не застосував положення ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегія суддів згідно ч.4 ст.367 ЦПК України вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги з метою дотримання вимог закону. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального - 6 - права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п.113,114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17). З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не грунтується на матеріалах справи та ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди з підстав недоведеності її розміру. Відмовляючи у позові в цій частині колегія суддів виходить із того, що позивачкою не надано доказів про вартість пошкодженого автомобіля «Mazda 5» (або його залишків) після ДТП, що є необхідним для визначення розміру відшкодування у порядку ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відсутність наведених відомостей (доказів) унеможливлює виснувати про обґрунтованість чи необґрунтованість зазначеного позивачкою розміру майнової шкоди. Окрім того, відмовляючи у позові, суд враховує те, що пошкоджений транспортний засіб фізично знищеним не визнано, оскільки страховик ТзДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» виплатив страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту у розмірі 83900 грн. (з урахуванням франшизи 2000 грн.) з чим позивачка погодилася. При цьому, апеляційний суд зазначає, що як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції позбавлені можливості визначити залишкову вартість пошкодженого автомобіля після ДТП шляхом проведення відповідної судової експертизи, оскільки цей транспортний засіб позивачкою було відчужено. Аналогічні висновки щодо розміру відшкодування шкоди, завданої фізичним знищенням автомобіля, сформовані у цілому ряді постанов Верховного Суду та є усталеними. Так у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2021 рокуу справі№ 757/22936/19-ц, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди, Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 277570,24 грн. різниці між фактичним розміром шкоди, який відповідає вартості пошкодженого автомобіля до ДТП, і страховою виплатою, оскільки позивачем не надано суду відомостей про вартість пошкодженого автомобіля після ДТП, що має значення для визначення розміру реального збитку, заподіяного позивачу. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога про стягнення грошових коштів із відповідача на відшкодування майнової шкоди є підставною, проте оскільки на момент розгляду справи автомобіль відчужено позивачем, відсутні підстави для задоволення позову і стягнення різниці між фактичним розміром шкоди, який дорівнює вартості пошкодженого транспортного засобу до ДТП, і страховою виплатою, оскільки пошкоджений транспортний засіб фізично знищеним не визнано. У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 рокуу справі№ 205/1314/16-ц, залишаючи без змін судове рішення апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди, Верховний Суд вказав, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає - 7 - вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, а право на залишки транспортного засобу отримує страховик (моторне транспортне страхове бюро), або інша особа, яка відповідає за завдану шкоду. У зв`язку з відсутністю відомостей про вартість пошкодженого автомобіля після ДТП, необхідну для визначення розміру відшкодування згідно ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» неможливо зробити висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість зазначеного в позовній заяві розміру майнової шкоди, а тому суд апеляційної інстанції вірно відмовив у задоволенні позову. У постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 369/11812/18, залишаючи без змін судове рішення апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди, Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що позивачем не доведено розмір майнової шкоди, оскільки вартість ремонту перевищувала вартість транспортного засобу, а отже, при визначенні розміру майнової шкоди слід виходити з вартості транспортного засобу та розміру страхового відшкодування, отриманого позивачем. При відшкодуванні шкоди у такому випадку слід враховувати, що відповідач має право на отримання ушкодженого транспортного засобу, що вирішується судом за клопотанням відповідача. Проте ушкоджений транспортний засіб був проданий, однак суду не надано доказів щодо його вартості після ДТП, що має значення для визначення розміру шкоди, що залишився невідшкодованим. Тому позивачем не доведено розмір заподіяних збитків. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц зазначено, що у випадку, якщо транспортний засіб є фізично знищеним, то його власнику відшкодовується виключно різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП (п.п.46-48). Доводи відзиву позивачки на апеляційну скаргу стосуються правильності та обгрунтованості висновку автотоварознавчої експертизи№ 139/18 від 14 грудня 2018 року, складеного ТОВ «Експертно-правова консалтингова компанія «Юрекс», щодо розміру матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mazda 5» внаслідок ДТП та не спростовують висновків апеляційного суду про відсутність вартості автмообіля після ДТП, що унеможливлює визначення розміру шкоди, завданої позивачці. Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційній скарзі і відзиві з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даній постанові, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, суд покладає на позивачку витрати відповідача по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - - 8 - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 09 березня 2021 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортно пригоди. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1500 гривень . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: