Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/8654/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/8654/21 пров. № А/857/3978/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року (суддя Нор У.М., час ухвалення не зазначений, місце ухвалення м.Рівне, дата складення повного тексту 10.01.2022), в адміністративній справі №460/8654/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вичинити дії, встановив: У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ в Рівненській області, в якому просила: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати з 24.12.2020 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік; 2) зобов`язати відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу з 24.12.2020 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік; 3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 908 грн та 2000 грн витрат на правничу допомогу. Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У вказаному відзиві відповідач також навів свої міркування щодо необхідності з`ясування, чи підлягали сплаті судові витрати на правничу допомогу у сумі 2000 грн позивачем. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду 27.09.2021 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 24.12.2020 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-XII у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-XII у розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з 24.12.2020. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 908,00 грн.. Позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 2000,00 грн.. Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 заяву про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.. З цим додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене додаткове рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що на підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено: акт приймання-передачі наданих послуг від 23.06.2021, договір №203 від 22.06.2021 про надання правової допомоги. Між тим, розрахунок погодинної вартості правової допомоги між позивачем та адвокатом не формувався, а відповідний договірний документ не укладався. Також доказів понесення таких витрат (фактичної сплати коштів на рахунок адвоката) позивачем не представлено, а відтак при задоволені такої позовної вимоги просить скаржник з`ясувати чи підлягали сплаті витрати на правову допомогу позивачем у сумі 1000 грн.. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене додаткове рішення суду від 10.01.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного. Згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового судового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати. Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи завершено ухваленням 27.09.2021 року у справі Рівненським окружним адміністративним судом рішення, яким позов задоволено, результат якого наведено в описовій частині цієї постанови. Проте, судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Так, за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта. У розглядуваній справі судом встановлено, що позивачем направлено суду першої інстанції заяву про прийняття додаткового рішення про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано копії наступних документів: договору про надання правничої допомоги від 22.06.2021 №203, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням Редзель і партнери, відповідно до якого Адвокатське об`єднання Редзель і партнери бере на себе зобов`язання представляти інтереси позивача по адміністративній справі за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на стадії підготовки документів, складання позову та представництва в судах усіх інстанцій; розмір гонорару за договором становить 2000,00 грн (а.с. 16); акт приймання-передачі наданих послуг від 23.06.2021 (а.с. 15); ордер серії ВК №1024048 від 23.06.2021 про надання ОСОБА_1 правничої (правової) допомоги у Рівненському окружному адміністративному суді адвокатом Редзель М.М. (а.с. 8). Як видно з акта приймання-передачі наданих послуг від 23.06.2021, адвокатом надані наступні юридичні послуги: 22.06.2021 надання первинної консультації 500,00 грн; 23.06.2021 підготовка процесуальних документів в адміністративній справі про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, пошук актуальної судової практики 1500,00 грн.. Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, керуючись принципом співмірності витрат на правничу допомогу та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи у співмірності до наданих послуг становить 1000,00 грн.. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, зазначаючи, що вказаний розмір витрат позивача на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану учасників справи, є співмірним зі складністю справи та обсягом виконання відповідних робіт, що не спростовано відповідачем, а тому вказаний розмір має бути стягнутий з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань. В апеляційній скарзі відповідач не обґрунтував належним чином заперечення щодо визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів вважає, що матеріалами справи в безспірному порядку підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат по оплаті професійної правничої допомоги при вирішенні Рівненським окружним адміністративним судом справи №460/8654/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вичинити дії. З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення без змін додаткового рішення суду у справі, яке ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення. Додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року в адміністративній справі №460/8654/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вичинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді О. М. Довгополов Н. В. Ільчишин