Постанова 4855 № 640/13229/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13229/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Собківа Я.М., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та Фонду державного майна України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Фонду державного майна України до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третьої особи: ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" про визнання дій протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИВ : Фонд державного майна України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третьої особи: ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" в якому просив визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо винесення постанов про опис та арешт майна (коштів) боржника за виконавчим провадженням № 53861770 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 58566270 про стягнення заборгованості з державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод"; визнати протиправною та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31 березня 2021 року ВП 53861770 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 58566270 про стягнення заборгованості (в тому числі по заробітній платі) з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтній завод", опис якого розпочато о 10 год. 30 хв. та закінчено об 11 год. 30 хв., місце складання акту - м. Рівне, вул. Соборна, 364 В; визнати протиправною та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 30 березня 2021 року ВП 53861770 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 58566270 про стягнення заборгованості (в тому числі по заробітній платі) з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтній завод", опис якого розпочато о 09 год. 30 хв. та закінчено об 15 год. 40 хв., місце складання акту - м. Рівне, вул. Соборна, 364 В; визнати протиправною та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31 березня 2021 року ВП 53861770 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 58566270 про стягнення заборгованості (в тому числі по заробітній платі) з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтній завод", опис якого розпочато о 11 год. 30 хв. та закінчено об 12 год. 30 хв., місце складання акту - м. Рівне, вул. Соборна, 364 В; визнати протиправною та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31 березня 2021 року ВП 53861770 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 58566270 про стягнення заборгованості (в тому числі по заробітній платі) з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтній завод", опис якого розпочато о 09 год. 30 хв. та закінчено об 10 год. 30 хв., місце складання акту - м. Рівне, вул. Соборна, 364 В. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправними та скасовано постанови Управління забезпечення примусового виконання у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31 березня 2021 року у зверненому виконавчому провадженні № 58566270 про опис та арешт майна - будівля корпус ремонту пожежних автомобілів літ. «Е-1» загальна площа 1887,2 кв. м. адреса: місто Рівне, вулиця Соборна, 364-В, приміщення сховища (об`єкт цивільної оборони) інвентарний номер 487а, загальна площа 394,4 кв.м. адреса: місто Рівне, вулиця Соборна, 364-В. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким залишити без розгляду адміністративний позов Фонду державного майна України. Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Решта сторін до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 31 березня 2021 року у зведеному виконавчому провадженні №58566270 про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Рівненській автомобільний ремонтний завод" описано та накладено арешт на майно - приміщення сховища (об`єкт цивільної оборони). Також, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 31 березня 2021 року у зведеному виконавчому провадженні №58566270 описано та накладено арешт на майно Державного підприємства "Рівненській автомобільний ремонтний завод" згідно з переліком, зазначеним у вказаній постанові. Крім того, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 31 березня 2021 року у зведеному виконавчому провадженні №58566270 описано та накладено арешт на майно Державного підприємства "Рівненській автомобільний ремонтний завод" згідно з переліком, зазначеним у вказаній постанові. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 31 березня 2021 року у зведеному виконавчому провадженні №58566270 описано та накладено арешт на майно Державного підприємства "Рівненській автомобільний ремонтний завод" згідно з переліком зазначеним у вказаній постанові. Незгода позивача із вказаними вище постановами зумовила звернення до суду з даним позовом. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Аналогічні норми містить ч. 5 ст. 74 Закон України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що загальний строк для звернення до суду з адміністративним позовом становить шість місяців, однак у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, останній становить 10 днів та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Як вбачається з позовної заяви, позивачем було власноруч зазначено, що оскаржувані рішення надійшли до Фонду державного майна України 13.04.2021. Водночас, матеріали справи свідчать, що позовна заява (датована 30.04.2021) була надіслана засобами поштового зв`язку лише 12.05.2021 року, що підтверджується відміткою на поштову конверті. За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку. При цьому, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Частиною 1 статті 319 передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та залишити позовну заяву без розгляду. Керуючись статтями 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Фонду державного майна України - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2021 року - скасувати. Адміністративний позов Фонду державного майна України до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третьої особи: ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" про визнання дій протиправними та скасування постанов - залишити без розгляду . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя В.В.Файдюк суддя Я.М.Собків