Постанова 4855 № 640/13534/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13534/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ТОВ «Штраус Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0004264401 від 05 квітня 2019 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» штрафу в розмірі 123 030,28 грн. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Офіс великих платників податків ДПС звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 13 березня 2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі підпункту 200.10 статті 200, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації ТОВ «Штраус Україна» податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних за період з 31 жовтня 2018 року по 29 грудня 2018 року, перелік яких наведено в додатку №1 до акту, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №684/28-10-44-01/31513464. При перевірці використано реєстр податкових накладних з датою виписки податкових накладних з 31 жовтня 2018 року по 29 грудня 2018 року та датою реєстрації з 20 листопада 2018 року по 18 січня 2019 року, наявних в базах даних Державної фіскальної служби України. Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за період з 31 жовтня 2018 року по 29 грудня 2018 року, перелік яких наведено в додатку №1 до акту перевірки від 13 березня 2019 року №684/28-10-44-01/31513464. На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято 05 квітня 2019 року податкове повідомлення-рішення №0004264401, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 1 339 613,99 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 133 961,41 грн., за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 88,50 грн. застосовано штраф в розмірі 20% в сумі 17,70 грн., всього - 133 979,11 грн. Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Згідно із пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. В свою чергу, пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунку. З аналізу наведених норм вбачається, що ПК України визначено обов`язок платника податку зареєструвати в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування, та у разі порушення визначених законодавством граничних строків для такої реєстрації застосовуються штрафні санкції. Отже, позивачем визнається правомірність застосування до нього штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних №2155, №2158, №2150, №2157 від 31 жовтня 2018 року, №1598 від 05 листопада 2018 року, №647 від 26 грудня 2018 року, №1243 від 29 грудня 2018 року. При цьому, представник позивача заперечує порушення ним граничних строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних №1250 та №1244 від 31 грудня 2018 року. Так, вищевказані податкові накладні складені позивачем у період з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця (а саме 31 грудня 2018 року), відтак реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних вони підлягають до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені, тобто до 15 січня 2019 року. З наявних матеріалів справи вбачається, що вказані податкові накладні №1250 та №1244 від 31 грудня 2018 року надіслані на реєстрацію до ЄДРП за допомогою ресурсу КП «Арт-звіт Pro» 15 січня 2019 року об 16:54 та 17:03 засобами електронної пошти (zvit@strauss-group.com.ua), на підтвердження чого в справі міститься копія листа ТОВ «ДІСІЕНСІ» від 28 січня 2019 року №5/28.01.19. Факт вчинення дій з метою своєчасної, тобто в межах граничних строків, реєстрації податкових накладних №1250 та №1244 від 31 грудня 2018 року підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано жодними належними та допустимими доказами. Відповідно до п.8, 9 Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 557 від 06 червня 2017 року, у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка. Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення. Згідно п. 11 Порядку № 557, перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі. Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається неодержаним адресатом. Відповідно до пункту 12 Порядку №557 не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція. Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції). Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що якщо податкова накладна надіслана до контролюючого органу протягом операційного дня, то перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом. Так, відповідачем надано примірник квитанції №1 про прийняття податкової накладної №1250 від 31 грудня 2018 року, яка датується 17 січня 2019 року, однак матеріали справи не містять доказів надіслання такої податкової накладної 17 січня 2019 року. Також контролюючим органом надано примірник квитанції №1 про прийняття податкової накладної №1244 від 31 грудня 2018 року, яка датується 24 січня 2019 року, тобто прийнята така накладна після її повторної відправки платником податку. Водночас, податковим органом не надано пояснень щодо невиконання положень пункту 12 Порядку №557, а саме ненадіслання такої квитанції протягом операційного дня 15 січня 2019 року, тобто в день первинного надіслання позивачем податкових накладних №1250 та №1244 від 31 грудня 2018 року на реєстрацію. Абз. 13 п. 201.10 статті 201 ПК України визначено, що якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до пункту 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, зареєстрованого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Разом з тим, податкові накладні №1250 та №1244 від 31 грудня 2018 року позивачем направлено на реєстрацію 15 січня 2019 року о 16:54 та 17:03, тобто протягом операційного дня, відтак квитанція про їх прийняття або неприйняття повинна була бути надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» протягом операційного дня 15 січня 2019 року до 20-ї години. Проте, з незрозумілих причин, пояснень щодо чого відповідачем надано не було, податковий орган не надіслав позивачу жодної квитанції чи повідомлення, з якого б вбачалося, що спірні податкові накладні є зареєстрованими, отриманими контролюючим органом чи щодо яких зупинено їх реєстрацію, що свідчить про бездіяльність податкового органу. Однак, 15 січня 2019 року на сайті ДФС України була розміщена інформація, зі змісту якої вбачається, що у зв`язку із перенавантаженням серверу ДФС та необхідністю своєчасного прийому податкових накладних/розрахунків коригування, запити щодо отримання відомостей в ЄРПН обробляються із затримкою в часі. Між тим, відповідно до чинного податкового законодавства, на Державну фіскальну службу України покладено обов`язок щодо забезпечення своєчасного обміну повідомленнями та/або інформацією між податковим органом та платником податків. Однак, контролюючий орган, до повноважень якого належить реєстрація ПН, фактично не забезпечив своєчасне надходження повідомлення (квитанції) про прийняття ПН податковим органом, при цьому, про наявність будь якої технічної помилки чи несправності також не повідомили. Отже, контролюючий орган не виконав приписи чинного податкового законодавства України в частині безперервного надходження інформації до позивача. Відтак, з наведеного вбачається, що за результати протиправної бездіяльності контролюючого органу тягар відповідальності фактично покладено на добросовісного платника податків, тобто на позивача, хоча жодної протиправної дії чи бездіяльності ним допущено не було. В той же час, встановлена нормою п. 120-1.1 статті 120-1 ПК України відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися лише в разі, якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) до ДФС у строк, встановлений цією статтею, тобто тоді, коли в діях платника податків наявна протиправна поведінка. Зважаючи на встановлені обставини справи, в діях позивача вбачається виключно правомірна поведінка, тобто відсутня протиправна діяльність позивача, а тому податковий орган помилково виніс ППР, вважаючи, що товариство не виконало свого обов`язку в частині щодо своєчасної реєстрації ПН №1250 та №1244 від 31 грудня 2018 року. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12 липня 2019 року по справі №0940/1600/18, а також в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 1640/3102/18. Крім того, предметом камеральної перевірки була своєчасність реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» в ЄРПН податкових накладних, виписаних за період з 31 жовтня 2018 року по 29 грудня 2018 року. В той же час, спірні податкові накладні №1250 та №1244 виписані позивачем 31 грудня 2018 року, тобто виписані у період, який не охоплювався періодом, який був предметом камеральної перевірки. В силу вимог статей 109, 110 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Частиною другою статті 6 Конвенції визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом. Європейським судом з прав людини у рішенні від 23 липня 2002 року «Справа «Компанія «Вестберґатаксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що - для цілей статті 6 Конвенції - заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні. Отже, у справі «Компанія «Вестберґатаксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» було застосовано третій критерій тесту Енгеля для визначення випадків, коли йдеться про кримінальне обвинувачення, у розумінні Конвенції, а саме - критерій правових наслідків для адресата. Таким чином, Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції. Передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України штрафи, за своєю тяжкістю та каральним характером, цілком відповідають санкціям притаманним для застосування за кримінальні правопорушення, відтак наявні всі підстави для застосування частин другої статті 6 Конвенції, яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини. З вищенаведеного, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слід зробити висновок про те, що застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, передбаченої статтею 120-1 Податкового кодексу України, можливе лише за наявності його вини. У свою чергу, відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 819/777/17, від 26.06.2018 року у справі № 808/2127/17, від 12.02.2019 року у справі № 802/2253/16-а. З матеріалів справи вбачається, що позивачем 15 січня 2019 року об 16:54 та 17:03 було відправлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1250 та №1244 від 31 грудня 2018 року. Підтвердженням про направлення даних податкових накладних за допомогою КП «Арт-звіт Pro» засобами електронної пошти (zvit@strauss-group.com.ua) є лист ТОВ «ДІСІЕНСІ» від 28 січня 2019 року №5/28.01.19. При цьому, квитанція №1 про неприйняття зазначених вище податкових накладних, надісланих 15 січня 2019 року протягом даного операційного дня не надходила. Отже, враховуюче вищевикладене та те, що позивачем були вчинені дії з метою реєстрації спірних податкових накладних в межах строку, наданого Податковим кодексом України для такої реєстрації, а відповідач, в свою чергу, не надав доказів надіслання позивачу квитанцій про прийняття або неприйняття таких податкових накладних протягом операційного дня 15 січня 2019 року (з 08-00 годин до 20-00 годин), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 123 030,28 грн. є протиправними. Відтак, наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 05 квітня 2019 року №0004264401 в частині застосування до позивача штрафу в розмірі 123 030,28 грн. Щодо позовних вимог в частині визнання податкових накладних №1244 та №1250 прийнятими і зареєстрованими датою їх подання, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.