Постанова 4855 № 320/9506/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/9506/21 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Собківа Я.М., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ : Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма С від 20.07.2021 року №0152170707, сума штрафних санкцій 826910 (вісімсот двадцять шість тисяч дев`ятсот десять гривень гривень) 34 копійки; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма С від 20.07.2021 року №0152160707 сума штрафних санкцій 5100 (п`ять тисяч сто гривень). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС Київській області Броварського управління Броварської державної інспекції, та здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ліцензій: 1) ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №10290311201901325 термін дії від 05.04.2019 до 05.04.2020, видана ГУ ДФС у Київській області; 2) ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №10290311202001161 термін дії 06.04.2020 до 06.04.2021, виданими ГУ ДПС у Київській області, зареєстровано 24.03.2020; 3) ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №10290308201901564 термін дії із 05.04.2019 до 05.04.2020, виданими ГУ ДФС у Київській області; 4) ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №10290308202001316, яким термін дії із 06.04.2020 до 06.04.2021, виданими ГУ ДПС у Київській області зареєстровано 24.03.2020. 16.06.2021 відповідачем було проведено фактичну перевірку господарської одиниці, магазину, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкт господарювання ФОП ОСОБА_1 . За наслідком перевірки складено акт перевірки №9438/10/36/07/ НОМЕР_1 зареєстровано в органі ДПС 17.06.2021 року. 26.07.2021 року, на адресу позивача відповідачем було надіслано податкові повідомлення - рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення форма С від 20.07.2021 року №0152170707 та податкове повідомлення-рішення форма С від 20.07.2021 року №0152160707 (далі - оскаржувані рішення). Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом. Відповідно до ст.1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Водночас, вимогами Закону України визначено річний термін дії ліцензій та не встановлено правило щодо початку та закінчення перебігу строку дії ліцензії та порядку його обчислення. Відповідно до змісту Закону №481/95-ВР плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами визначена як щорічна, а справляється щоквартально рівними частинами. Частиною 20 ст.15 зазначеного Закону №481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Відповідно до ч.29 ст.15 зазначеного Закону, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (утому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво). Згідно вимог ч.32 ст.15 Закону №481/95-ВР, - ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Як вбачається з акту перевірки, податкове повідомлення - рішення від 20.07.2021 №0152170707 було прийнято у зв`язку із встановленням порушення передбаченого Поставною КМУ, від 30.10.2008 року №957 «про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» із змінами та доповненнями та порушення ст.15 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», та на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, ст.17 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та /або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності сума 826 910 грн 34 коп. Як було зазначено позивачем, та не заперечується відповідачем, оплата за ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами в сумі 1000 грн була здійснена 16.03.2020, а за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в сумі 32000 грн - 18.03.2020. Факт сплати відповідних коштів підтверджується копіями платіжним дорученням №27 від 16.03.2020 та №26 від 18.03.2020, в яких призначенням платежу вказано «плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами», «плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями» та відповідний код бюджетної класифікації. Крім того, 18.03.2020 позивач звернулась через поштову скриньку в приміщенні ГУ ДПС у Київській області Броварського управлінні Броварської Державної інспекції із заявою на видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, яка зареєстрована відповідачем відповідно до п. 3 ч. 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. З врахуванням зазначеного, позивач вказала, що не порушувала строку на оплату ліцензій. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у суму штрафних санкцій за оскарженим рішенням №0152170707 відповідач включив суму штрафних санкцій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», стосовно реєстрації шампанського Артемівського білого 0.75 л., 26.01.2021 року, за ціну 89 гривень, та визначив суму штрафних нарахувань посилаючись на ст.17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Заперечуючи правомірність висновків відповідача, позивач зазначила, що не погоджується із застосованими штрафними санкціями, в розмірі 100% вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень, з огляду на наступне. 24.11.2020 позивачем зареєстровано видаткову накладну №1372136 на партію товару вино ігристе Артемівське біле 0.75л., а встановлені ціни на товар здійснювався відповідно до встановлених цін, визначених Постановою КМУ від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв в розмірі 89 гривень, як було визначено відповідною Постановою. 13.01.2021 Кабінетом Міністрів України згідно Постанови №17 були внесені зміни до Постанови №957, а саме - у графі "Опис товару" слова і цифри "Вина у скляній тарі місткістю 0.7 л та 0,75 л" замінити словами і цифрами "Вина ігристі та вина газовані. зброджені напої, вина (напої) ароматизовані ігристі (газовані), фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об`ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 % об`ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження, які розливаються у пляшки, закорковані спеціальними пробками для таких напоїв типу "гриб", що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, та/або мають надмірний тиск, спричинений наявністю діоксиду вуглецю у розчині на рівні не менше 1 бар при температурі 20°С у скляній тарі місткістю 0.7 л та 0,75 л"; у графі "Роздрібна ціна, гривень" цифри "89" замінити цифрами "109". Зазначені зміни до Постанови КМУ від 30.10.2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» набрали чинності 26.01.2021 року. Позивач зазначає, що під час реєстрації 26.01.2021 року щодо зміни розміру ціни на вказану одиницю товару з 89 на 109 грн, у позивача стався технічний збій в системі програмування. Товар в розмірі 1 одиниця зареєструвався по вказаній ціні у 89 гривень, але потім недоліки було усунуто. Всі наступні товари, а саме: Артемівське біле 0,75 літра, що реалізовується позивачем, згідно видаткової накладної №1372136, - було зареєстровано, за встановленими цінами згідно Постанови №957 за ціною 109 гривень. Аналогічна інформація відображена у податковій звітності позивача, яка була зареєстрована відповідачем. На підтвердження реєстрації фіксованої ціни 109 грн, згідно постанови №957, позивач вказує на податкову накладну №586 від 27.01.2021 року, рядок 886, доказ реєстрації фіксованої ціни, інформація із електронної бухгалтерської програми. Так, 1 позиція товару Артемівське біле, що була внесена до програми, за ціною 89 гривень не спричинила, на думку позивачки, негативних наслідків, тому вважає, визначену суму штрафних санкцій, необґрунтованою. Відповідач зазначених обставин не спростував і не вказав, чи брались вони до уваги при винесенні оскаржуваного рішення. Однак, відповідно до складеного Акту перевірки, відповідач зазначає, що станом на 05.04.2020 рік термін дії ліцензій закінчився, і продаж вказаних в акті товарів проходив без ліцензій, тобто не беручи до уваги строк повного останнього дня дії ліцензій. Відповідач зазначив, що позивач має право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами до дати, яка зазначена в ліцензії, при цьому останнім днем здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами буде дата, що передує даті, зазначеній в такій ліцензії, а саме 04.04.2020, що становитиме рівно один рік. Однак такий висновок не базується на прямих нормах законодавства та суперечить загальноприйнятому обрахунку календарного року, тому суд його відхиляє як необґрунтований. При цьому суд враховує що згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі впливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (ч. 1 ст.255 ЦК України). Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст. 3 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972, яка набрала чинності для України з 28.04.1983, - строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі (dies a quo) і спливають опівночі (dies ad quem). За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає. Таким чином, термін ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями визначається вказівкою на календарну дату, тобто конкретний день, який чітко зазначений у ліцензії. Останнім днем здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами є саме 05.04.2020 рік, оскільки саме на цю календарну дату припадає подія, яка має юридичне значення, а саме, закінчення дії ліцензії, причому, до 24 години цього дня. В даному випадку прийменник "до" поряд із визначеною датою до 05.04.2020 рік, стосується визначення саме терміну ліцензії, - на позначення кінцевої календарної дати чинності або необхідності здійснити певну дію у розумінні «включно». За наведеного, суд критично ставиться до посилання відповідача на продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів у термін не визначений у наданих ліцензіях згідно контрольних стрічок РРО від 05.04.2020. Водночас, відповідачем було встановлено порушення п.11, ст.3, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, згідно з п.7 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності сума 5100 грн 00 коп. Фактичною перевіркою встановлено проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з порушенням режиму програмування найменування товарів зазначенням коду УКТ ЗЕД для підакцизних товарів (сидр 0,5 л. «яблучний» згідно контрольних стрічок РРО№ 3000526971 від 12.08.2020, 13.08.2020, 15.08.2020), чим порушено п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Втім позивач звернула увагу, що відповідач під час проведення перевірки не надав для огляду жодної стрічки РРО на яку посилається, що не було спростовано відповідачем. Відповідачем не було доведено в суді, порушення режиму програмного найменування товарів позивачем та спростування відповідної інформації податкових накладних, які зареєстровані відповідачем з присвоєними кодами УКТ ЗЕД, а саме: 1) податкова накладна № 259 від 13.08.2020 року, код УКД ЗЕД 467,468,478,546,866; 2) податкова накладна №274 від 14.08.2020, код УКД ЗЕД 10,11,745,1198,1199; 3) податкова накладна №294 від 15.08.2020 код УКД ЗЕД 5, 514, 647,648,932; 4) податкова накладна №315 від 16.08.2020 код УКД ЗЕД 484,485,488. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95ВР від 06.07.1995 (далі Закон України №265/95). Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, - реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. Відповідно п.11 ст.3 Закону №265/95, - суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості. Відповідно до п.7 ст.17 Закон №265/95 за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Відповідно до Закону №265/95-ВР відповідальність за наведене правопорушення настає у разі проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Отже, позивачем не порушено розрахункові операції через РРО без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Водночас, під час фактичної перевірки посадовими особами відповідача до позивача, було направлено запити №1 від 07.06.2021 року та №2 від 14.04.2021 року щодо надання документів. На запит №1 від 07.06.2021 позивачем були надані документи, про що складено супровідний лист позивачем із переліком витребуваних документів, та підписано посадовими особами відповідача. На запит №2 від 14.04.2021 року, позивачем були надані відповідачу пояснення від 16.04.2021 року. Втім, як було встановлено під час розгляду справи, відповідачем під час прийняття оскаржуваних рішень не було враховано пояснення та подані документи позивача, а тому враховуючи вимоги ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваних рішень. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Я.М.Собків суддя В.В.Файдюк