Постанова 4818 № 637/1090/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 637/1090/20 Головуючий суддя І інстанції Островська Н. І. Провадження № 22-ц/818/521/22 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: споживчого кредиту ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2022 року м. Валки. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Котелевець А.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 20 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Островської Н.І., по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У листопаді 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначало, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 20 серпня 2014 року між сторонами відповідно до ст. 634 ЦК України було укладено договір надання позивачем банківських послуг шляхом приєднання відповідача до «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів», які викладені на сайті позивача в мережі Інтеренет, з якими відповідач ознайомився, що підтверджується його підписом у анкеті-заяві. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань станом на 30 вересня 2020 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 13658,34 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 13201,98 грн, в тому числі заборгованості за простроченим тілом кредиту - 13201,98 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 456,36 грн. Під час розгляду справи банк зменшив розмір своїх вимог та просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь лише вищевказану заборгованість в розмірі 11958,34 грн та відшкодувати сплачений за подачу позову судовий збір. Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав. 18 грудня 2020 року подав відзив, в якому просив позовні вимоги залишити без задоволення. Відзив мотивовано тим, що оскільки фіксована процентна ставка 30,0 % є незмінною протягом усього строку кредитного договору її збільшення в односторонньому порядку не відповідає вимогам закону. Про зміну процентної ставки кредитодавець не повідомляв, а тому розмір процентів має вираховуватись виходячи із процентної ставки 30,00 %, яка була узгоджена сторонами при укладанні кредитного договору. За весь період користування кредитом, а саме з 20.08.2014 по 09.11.2020 до сплати підлягало: тіло кредиту 10 000,00 грн. + відсотки в сумі 14799,57 грн. = 24799,57 грн. Фактично за зазначений період сплачено 53 655,88 грн, тобто, фактично відповідачем було переплачено 28 856,31 грн, а отже заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» відсутня. Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 20 травня 2021 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк»» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 20 серпня 2014 року у розмірі 11958,34 грн та 1840, 30 грн судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними у справі доказами підтверджується виникнення між сторонами кредитних правовідносин, отримання позичальником суми кредиту та неналежного виконання ним зобов`язання щодо його повернення, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав з апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення про залишення позову банку без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, є незаконним та обґрунтованим внаслідок неправильного встановлення обставин по справі, неналежної оцінки доказів. В обґрунтування скарги він повторив доводи свого відзиву на позов, що ним здійснювалися платежі на погашення заборгованості, тому наявна переплата за вказаним кредитним договором. Вказав, що банком не надано належного розрахунку на підтвердження заборгованості за кредитом, а також доказів щодо розподілу сплачених коштів в рахунок погашення заборгованості на погашення відсотків та тіла кредиту, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягали. 18 листопада 2021 року АТ КБ «Приватбанк» подано пояснення на апеляційну скаргу, в якому вважає висновки суду обґрунтованими і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Позивач заперечив проти наданого відповідачем розрахунку заборгованості, який не відповідає вимогам закону з огляду на те, що відповідачем розмір відсотків визначено виходячи зі встановленого кредитного ліміту, а не на суму фактично використаних ним коштів. У відповідності до наявної у справі виписки по банківському рахунку відповідач ОСОБА_1 використав 38910,42 грн. кредитних коштів, на які банком було нараховано відсотків за ставкою 30,0% - 15796,18 грн., а відповідачем було сплачено 49304.00 грн, тому стягненню підлягає: (38910,42 грн.+15796,18 грн.) - 49304,00 грн. = 5402,60 грн. тіла кредиту. Враховуючи сплачені відповідачем кошти фактично відсотки за вказаний період користування відповідачем погашені. Відповідно до статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у частині першій статті 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову, без повідомленням учасників справи. Згідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. З огляду на те, що позивачем за змістом вищевказаних письмових пояснень частково визнано скаргу, тому відповідно до норми частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення районного суду лише у спірній частині щодо стягнення 5402,60 грн. тіла кредиту. Згідно зі статтею 376 ЦПК України:

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду в оскарженій частині відповідає не повністю. Матеріали справи свідчать, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20 серпня 2014 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У анкеті-заяві від 20 серпня 2014 року про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг ОСОБА_1 підтвердив, що підписана ним заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг. Із заяви, підписаної відповідачем, вбачається, що вона ознайомилася та згодна з Умовами та правилами банківських послуг, Тарифами банку. Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 500,00 грн, який неодноразово змінювався, зокрема 17 серпня 2017 року він був збільшений до 10 000,00 грн, а в останнє, 15 листопада 2018 року зменшено до 0,00 гривень. Суд першої інстанції взяв до уваги наданий банком розрахунок, з якого убачається, що станом на 21 квітня 2020 року розмір заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 становив 11958,34 грн. Частиною першої статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За частиною першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року № 6-2315цс16, від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16. За правилами частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (чинної на час укладення кредитного договору) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів із дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення, зокрема лист чи поштова картка, що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку. Згідно з пункту 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім`ї за умови пред`явлення ними документа, що посвідчує особу. Аналогічні положення містять пункти 2, 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №

270. З огляду на зазначене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку відповідно до згаданих Правил. Доказів, що ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про зміну процентної ставки матеріали справи не містять. Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Підвищення процентної ставки відбулося після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» (10 січня 2009 року). З огляду на те, що позивач належним чином не повідомив відповідача про збільшення процентної ставки - слід вважати, що сторони не дійшли згоди щодо підвищення процентної ставки після 20 серпня 2014 року, тому дії банку щодо підвищення процентів є неправомірними, банк помилково нараховував суму заборгованості за процентами з урахуванням підвищеної процентної ставки, яка із позичальником не погоджувалася. Як вбачається з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості до 24 вересня 2014 року відповідачу відсотки не нараховувались . З 24 вересня 2014 року но 3 березня 2015 року за ставкою 34,8% ОСОБА_1 нараховано 85.43 грн. Проте за ставкою 30,0%, яку визнає відповідач, йому мало бути нараховано: 85*43 грн * 30,0% / 34,8% = 73,65 грн. За період з 01 квітня 2015 року по 02 березня 2016 року за ставкою 43.2% (3.6% на місяць) нараховано 459,98 грн, отже розмір відсотків, який має біти нарахований становить 459,98 грн* 30,0% /43,2% = 319,43 грн. За період з 02 березня 2016 року по 30 вересня 2020 року за ставкою 42.0% (3.5% на місяць) нараховано 21564.31 грн. За ставкою 30,0% повинно бути нараховано: 21564,34 грн* 30,0% /42,0% =15403.10 грн. Отже, загальний розмір відсотків, що мали були нараховані ОСОБА_1 становить : 73,65 грн.+319,43 грн + 15403,10 грн. = 15796,18 грн. Відповідно до виписки з рахунку з 20 серпня 2014 року відповідачу надано 38910,42 грн кредитних коштів, внесено - 49304,00 грн. Виходячи з наведеного стягненню підлягає: (38910,42 грн.+15796,18 грн.) - 49304,00 грн. = 5402,60 грн тіла кредиту. Відповідач своїми розрахунками вказаних даних не спростовував, тому колегія суддів відхиляє наведені з цього приводу доводи скарги. За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції належить змінити визначення розміру заборгованості, що підлягає стягненню, а саме з 11958,34 грн до 5402,60 грн Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи; з порушенням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги частково спростовують висновки суду, тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу та змінює рішення районного суду в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються: за подачу позовної заяви в розмірі 2102,00 грн. Відповідачем при подачі апеляційної скарги сплачено 3153 грн, Оскільки позовні вимоги позову ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволенню частково, то судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам становить: (5402,60грн./11958,34грн.)х2102грн.= 0,45х2102грн.=945,90грн. Враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру незадоволених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» що становить: (11958,34грн. - 5402,60грн.)/11958,34грн.х3153грн.= 1734,15 грн. Таким чином, відшкодуванні понесених сторонами судових витрат у цій справі в результаті зустрічного зарахування цих сум остаточно покладається на позивача, в сумі: 1734,15 945,90 грн. = 788,25 грн. З урахуванням викладеного, колегія суддів на підставі частини десятої статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню різниця понесених судових витрат у розмірі 788,25 грн. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 20 травня 2021 року - змінити. Зменшити суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп`янськ Харківської області, РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 31.10.1998 року Шевченківським РВ УМВС України в Харківській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 )на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 «Д», код ЄДРПОУ: 14360570) в рахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 20 серпня 2014 року з 11958,34 грн до 5402,60 грн (п`ять тисяч чотириста дві) гривні 60 коп. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 788,25 грн ( сімсот вісімдесят вісім) гривень 25 коп. судового збору. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 03 жовтня 2022 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді І.В.Бурлака. А.В. Котелевець.