Постанова Київський апеляційний суд № 754/3592/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 754/3592/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8584/2022Головуючий у суді першої інстанції - Таран Н.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 вересня 2022 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Вербова І.М., Невідома Т.О., секретар Ольшевська Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана від його імені та в його інтересах адвокатом Гудзевич Інною Андріївною, яка діє на підставі договору, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2022 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: У травні 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_1 , в якій просила: видати обмежувальний припис ОСОБА_1 на строк 6 місяців із заборонами щодо: перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближення на 100м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_2 , а саме: СЗОШ І-ІІІ ступенів № 259 Деснянського району м. Києва за адресою м. Київ, пр-т В. Маяковського, 21-г; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_2 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані вона, ОСОБА_2 з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Співвласниками даної квартири є заявниця ОСОБА_2 та донька ОСОБА_5 , фактично за адресою проживають заявниця, онука ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 . Заявниця та її онука потерпають від морального та фізичного насилля від сина ОСОБА_1 , скандали починаються через онуку ОСОБА_4 , бо коли ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, постійно кричить, і на заклики його з боку заявниці зупинити лайку, відповідає у нецензурній та грубій формі та погрожує фізичною розправою в бік заявниці ОСОБА_2 . Почалося це все з 2017 року коли ОСОБА_1 почав вживати алкогольні напої у великій кількості. Заявниця ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи, син ОСОБА_1 знає про це і спеціально доводить заявницю до нервування, а саме: ходить по квартирі взутим, посуд ставить в раковину не митий, серед ночі включає гучно музику, пральну машинку, щоб створювати шум, відчиняє двері у кімнату заявниці і запитує, «Чи не здохла ти?». У 2017 році заявниця звернулася до дільничного інспектора, який передав справу на розгляд суду, який під час розгляду справи суддя сказав, що неправильно сформовані документи і сину нічого не буде. З тих пір ОСОБА_1 вважає, що все йому минеться без покарання, лякає всіх рушницею, дозволу на яку у нього немає. Зверталася заявниці і до служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , викликали для бесіди, але він не відповідав на дзвінки та не з`являвся на прийом. Онука заявниці навчається у школі № 259, проте її батько ОСОБА_1 жодного разу не цікавився її навчанням, уроки з онукою робить заявниця ОСОБА_2 , батьківські збори відвідує ОСОБА_2 , до лікаря також водить заявниця. Весь грудень 2021 року кожні два дні у заявниці разом з онукою ОСОБА_4 було життя страху, моральний стан був сильно пригнічений, бо ОСОБА_1 весь час кричав нецензурною лайкою. 19.12.2021 довелося викликати поліцію, бо ОСОБА_1 погрожував фізичною розправою, а саме відрубати голову заявниці, на підтвердження чого заніс у квартиру сокиру. На вказаний виклик приїхала поліція та склала протокол про вчинення домашнього насильства. З 20.12.2021 заявниця разом з онукою проживала у подруги до новорічних канікул, бо дома були постійні крики, було дуже тяжко психологічно, що призвело з боку заявниці звернення до лікаря-невропатолога. На новорічні канікули заявниця разом з онукою поїхали до її сестри в м. Миронівка, Київської області. 09.01.2022 вони повернулися до дому, проте насильство над ними продовжувалося. 12.01.2022 під час збирання онуки ОСОБА_4 до школи, ОСОБА_1 не сподобалось, які наділа штани ОСОБА_4 , і він підскочив до заявниці взявши сокиру у руки, підставив до горла ОСОБА_2 і кричав, що відрубає голову. Після чого почав бити по голові, потім по спині, а потім виштовхав з квартири. Заявниця викликала поліцію, при прибутті поліція склала протокол про вчинення домашнього насильства. ОСОБА_1 кидався на поліцейських, і на нього також склали протокол щодо злісної непокори законній вимозі працівника поліції. Поки онука була в школі заявниця ходила по вулиці, ОСОБА_1 багато разів дзвонив до заявниці і погрожував. Як скінчилися уроки, заявниця разом з онукою пішли до подруги. ОСОБА_1 дзвонив по черзі то заявниці, то доньці і погрожував, що буде застосовувати фізичне насильство коли вони повернуться додому. При повернені додому онука побачила у вікні батька, що стояв біля вікна, від страху у дитини підкосилися ноги і вона присіла, її трусило. В котрий випадок заявниця викликала поліцію. Поліція довго вмовляла ОСОБА_4 зайти до квартири, ОСОБА_1 знову кидався на поліцейських, поліцією було складено протокол щодо злісної непокори законній вимозі працівника поліції. В той же вечір поліцейські поселили заявницю та онуку в кризову кімнату. По закінченню терміну перебування там вони переселилися в приют через соціальну службу. На нервовій почві у заявниці німіють ноги, ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 струс мозку. Також заявницею зазначалось, що вона постійно зазнає психологічного тиску з боку ОСОБА_1 . На її адресу та на адресу членів сім`ї постійно надходять погрози вбивством, як в телефонних розмовах так і в текстових повідомленнях. Крім того, агресивна поведінка ОСОБА_1 вже почала турбувати сусідів, оскільки він погрожує і сусідам. На даний час заявниця, турбуючись за своє та онуки життя, вимушена переховуватися від ОСОБА_1 (а.с. 1-6). Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25.05.2022 заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису задоволено. Видано обмежувальний припис ОСОБА_1 на строк 6 (шість) місяців з заборонами щодо: 1.наближення на 100 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи - ОСОБА_2 , в тому числі місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; місця навчання онуки СЗОШ І-ІІІ ступенів №259 Деснянського району м. Києва за адресою: м. Київ, пр-т В. Маяковського, буд. 21-Г; 2.особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 3. ведення листування, телефонних переговорів з постраждалою особою або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Копію рішення направлено до Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві для взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, на профілактичний облік та до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (а.с. 66-70). В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні поданої заяви про видачу обмежувального припису відмовити. Вказує, що ОСОБА_4 не залучена до участі у даній справі як заінтересована особа, хоча суд вирішив питання щодо її інтересів, прав та обов`язків. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких належних, допустимих чи достатніх доказів того, що неповнолітня ОСОБА_4 будь-яким чином постраждала від дій свого батька чи була очевидцем вчинення ним таких дій. Також, ОСОБА_2 самовільно без дозволу батька забрала дитину із квартири та вивезла у невідомому напрямку (а.с. 75-78). 03.08.2022 ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вказане судове рішення є законним, суд першої інстанції повністю, об`єктивно та всебічно розглянув матеріали справи, дослідив надані докази та дійшов правильного висновку про задоволення заяви (а.с. 108-113). В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 підтримали подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити. ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 заперечували проти поданої апеляційної скарги та просили її відхилити. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Співвласниками даної квартири є ОСОБА_2 та донька ОСОБА_5 , фактично за адресою проживають ОСОБА_2 , онука ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 . Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 19.12.2021 серії ВАБ 887360, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства фізичного характеру відносно ОСОБА_2 . Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 12.01.2022 серії ВАБ 880143, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства фізичного характеру відносно ОСОБА_2 . Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 12.01.2022 серії ВАБ 888144, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КУпАП, вчинення злісної непокори законній вимозі працівника поліції. Деснянською у м. Києві РДА, лівобережне київське бюро правової допомоги 10.01.2022 було видано довідку про те, що ОСОБА_2 дійсно зверталась до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської у м. Києві РДА, як постраждала від домашнього насильства (а.с. 21). Згідно довідки від КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» м. Київ від 13.01.2022, ОСОБА_2 звернулась за медичною допомогою, де їй було встановлено діагноз струс головного мозку, забиті м`які тканини голови (а.с. 14). Київським міським центром гендерної рівності, запобігання та протидії насильству (КМЦГР) 19.01.2022 № 052/043-002-зв видано довідку про те, що ОСОБА_2 , 1955 р.н., разом з онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно перебувала у Кімнаті кризового реагування для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або за ознакою статі КМЦГР з 12.01.2022 по теперішній час (а.с. 22). Перебування ОСОБА_2 , 1955 р.н., разом з онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у Кімнаті кризового реагування для осіб, які постраждали від домашнього насильства також підтверджується договором № 73 від 12.01.2022 про надання послуги короткострокового місця безпечного тимчасового цілодобового перебування у Кімнаті кризового реагування для осіб, які постраждали від домашнього насильства з 12.01.2022 по 22.01.2022 (а.с. 23-25, 26-30). 08.02.2022 Центром у справах сім`ї та жінок Деснянського району м. Києва (далі - Центр) було видано довідку від 08.02.2022 № 01-16/02 про те, що ОСОБА_2 , 1955 р.н., разом з онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звертались до Центру та були поселені в Притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, для тимчасового проживання та отримання соціальних послуг, де проживають з 29.01.2022 по теперішній час (а.с. 31). Відповідно до довідок від 07.04.2022 за № 3234-7000415587 та за № 3234-7000415120, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було взято на облік внутрішньо переміщеної особи з 21.03.2022 (а.с. 32, 33). Постановами Деснянського районного суду м. Києва від 21.04.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, провадження закрито в зв`язку з закінченням на момент розгляду строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Відповідно до пунктів 3, 6, 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. Частиною 2статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 363/3496/18 (провадження № 61-4830св19, від 26.09.2019 у справі № 452/317/19-ц, провадження № 61-12915св19; від 17.06.2020 у справі № 509/2131/18, провадження № 61-271св19; від 24.02.2021 у справі № 570/2528/20 (провадження № 61-16103св20), від 14.07.2021 у справі № 643/15988/20 (провадження № 61-5729св21). У постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 673/1607/19 (провадження № 61-1432св20) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях». Обставинами, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису є факти вчинення кривдником одного з видів насильства передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Доказами, що підтверджують дані обставини можуть бути матеріали якими підтверджується наявність провадження (кримінального чи про адміністративне правопорушення) щодо особи, яка вчинила домашнє насильство, винесення термінового заборонного припису, інформації про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, показання свідків, висновки експертиз, власна фіксація подій на аудіо- або відеоносії, фіксація з нагрудних камер поліцейських, повідомлення про подію в заклади охорони здоров`я, медичні довідки, роздруківки текстових повідомлень, копії заяви до поліції тощо. При вирішенні питання щодо застосування тимчасового обмеження права власності кривдника шляхом встановлення судом обмежувального припису суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи з урахуванням того, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи. Отже, про події та обставини, які суд першої інстанції взяв до уваги, було зазначено у поданій заяві та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису. Твердження апелянта на те, що судовим рішенням вирішено питання щодо прав, інтересів та обов`язків неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є помилковими, оскільки із тексту оскаржуваного рішення та його резолютивної частини вбачається, що обмеження зазначено лише відносно ОСОБА_2 . Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 самовільно без дозволу батька забрала дитину із квартири та вивезла у невідомому напрямку не беруться до уваги, оскільки ці обставини не є предметом розгляду даної справи. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана від його імені та в його інтересах адвокатом Гудзевич Інною Андріївною, яка діє на підставі договору залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст складено 29 вересня 2022 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді І.М. Вербова Т.О. Невідома