Постанова 4803 № 932/2259/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/576/22 Справа № 932/2259/21 Суддя у 1-й інстанції - ЦитульськИЙ В.І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 вересня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційними скаргами Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: 18 березня 2021 року АТ КБ ПриватБанкзвернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 22.05.2019, що станом на 25.02.2021 становить 30969,05 грн. та складається з: 24818,00 грн. заборгованість за тілом кредита; 6151,05 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 5-8). Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22.05.2019 в сумі 24818,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 2102,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.73-74). Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2022 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2021 у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено (а.с.166-167). Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ КБ ПриватБанк звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлення у задоволені вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ КБ ПриватБанк в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін (а.с.80-90). Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неправильно встановлені обставини справи, зокрема, відповідач наголошує, що анкету-заяву від 22.05.2019 вона не підписувала, у зв`язку з чим клопотала про проведення почеркознавчої експертизи. Просила, рішення суду скасувати, в задоволені позовних вимог відмовити (а.с.177-180). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії заявки-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банком банківських послуг від 22.05.2019, ОСОБА_1 було подано заявку на оформлення пластикової картки. Доданим до позову витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» визначено Умови та порядок користування карткою «УНІВЕРСАЛЬНА». Також в ній визначено порядок нарахування процентів та штрафних санкцій. На підтвердження суми заборгованості надано: розрахунок заборгованості; рух коштів за кредитним договором задля користування яким було видано пластикові картки. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що у заяві-анкеті, підписаній сторонами, відсутні посилання на процентну ставку яка була погоджена сторонами, штрафні санкції, а надані позивачем Умови та Правила не містять відомостей, що саме в такій редакції вони діяли станом на 22.05.2019, визначення розміру процентної ставки та штрафних санкцій заявлених у позові є не можливим. В той же час, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті (реальність отримання коштів і активне користування вбачається з виписки по картках), а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума непогашеного тіла кредиту за кредитним договором від 22.05.2019 в сумі 24 818,00 грн. Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції. Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Згідно ст. 1054 ЦК України, обов`язком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним. Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (22.05.2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18.03.2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19, підстав відступати від них колегія суддів не знаходить. Щодо доводів апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк, що підстави, порядок та розмір відсотків за користування кредитом та прострочення зі сплати відсотків передбачені підписаним відповідачем паспортом споживчого кредиту, колегія суддів зазначає наступне. Паспорт споживчого кредиту від 22.05.2019 року не підтверджує домовленості між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про істотні умови кредитного договору, оскільки містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, відсутні дані щодо фактичного ліміту, річна процентна ставка обчислена на основі припущення, а підпис в споживчому кредиті не є власноручним підписом особи чи його електронним цифровим аналогом, що позбавляє можливості його ідентифікувати саме як підпис відповідача. Відповідно до змісту розділу 4 вказаного паспорту, обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. При цьому паспорт споживчого кредитом передбачає умови кредитування для кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна Gold», проте, з його змісту не вбачається, умови якої саме кредитної картки були погоджені з відповідачем. Посилання банку в апеляційній скарзі на отримання та користування відповідачем саме карткою Універсальна Gold нічим об`єктивно не підтверджені. Крім того, паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що наведена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 06.06.2019 року (а.с.17-зворот), тобто чинність цих умов тривала протягом 15 днів, з дати надання інформації 22.05.2019 року до 06.06.2019 року. Більш того, зі змісту цього Паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Таким чином, даний документ неможливо визнати належним доказом досягнення між сторонами кредитного договору конкретних умов стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою та містить два типи кредитного продукту без зазначення, який саме з них обирає позичальник. У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення на користь банку заборгованості за нарахованими та простроченими відсотками, оскільки відсоткова ставка між банком та відповідачем погоджена не була. Інші доводи АТ КБ ПриватБанк не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про не укладення кредитного договору. Колегія суддів звертає увагу, що такі доводи були зазначені в заяві про перегляд заочного рішення, і судом першої інстанції встановлено, що відповідач визнала, що була у відділенні позивача в травні 2019 року, могла підписувати документи та отримати кредитну картку. Відтак пояснення представника, які ним наведено в заяві про перегляд заочного рішення та в судовому засіданні, не узгоджуються із поясненнями відповідача, який є джерелом відомостей про відповідні обставини і саме пояснення відповідача суд бере до уваги. Крім того, при зверненні до суду позивачем долучено копію паспорта громадянина України на ім`я відповідача, який збігається із паспортом громадянина України відповідача, оглянутим в судовому засіданні. По-друге, позивачем долучено виписку по рахунку із якої вбачається фактичне використання відповідачем грошових коштів. Враховуючи викладене, та вказані висновки ВП ВС позов у частині стягнення фактично отриманих коштів підлягав до задоволення незалежно від підписання відповідачем будь-яких документів. За приписами пункту 1 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05.11.2014 №705, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Відтак саме відповідач відповідає за операції за її рахунком. Доказів звернення останньої до банку про втрату електронного платіжного засобу не надано. За таких обставин заперечення факту підписання анкет-заяв та клопотання про призначення із цього приводу почеркознавчої експертизи, як судом 1 інстанції, так і судом апеляційної інстанції розцінюється, як спосіб затягування розгляду справи. Також, судом враховується, що відповідач заявляючи клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, відповідно до ч. 3 ст. 117 ЦПК України, не надав документ, що підтверджує сплату судового збору. Доводи апеляційної скарги відповідача не свідчать про помилковість судового рішення, а тому апеляційним судом відхиляються. Колегія суддів бере до уваги положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування (зміни) рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи як позивача так і відповідача правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: