Ухвала КЦС ВС № 759/16522/21

Ухвала 29 вересня 2022 року м. Київ справа № 759/16522/21 провадження № 61-8859ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гойдик Тетяна Леонідівна, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шпирь Анни Григорівни про визнання неправомірною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ВСТАНОВИВ: 07 вересня 2022 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гойдик Т. Л., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення. Касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки на порушення пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, наводить приклади постанов Верховного Суду. Проте, посилаючись на застосування норм права апеляційним судом без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) та наводячи приклади постанов Верховного Суду, заявник не зазначив яку (які) саме норму (норми) права застосував апеляційний суд без урахування цих висновків. Зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносин, заявник не обґрунтував цю підставу, зокрема, не зазначив стосовно застосування яких саме норм права відсутній висновок Верховного Суду, як на думку заявника та які норми мав застосувати суд апеляційної інстанції. Крім того, касаційна скарга містить доводи щодо недослідження зібраних у справі доказів та встановлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Проте заявник не конкретизував та не обґрунтував ці підстави відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та частини третьої статті 411 цього Кодексу. Зокрема, посилаючись на недослідження судом доказів, заявник не зазначив, яких саме доказів це стосується, а також як це вплинуло на повноту та об`єктивність розгляду справи, не обґрунтував заявлені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Зазначаючи про встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, заявник також не конкретизував яких доказів це стосується, та як це вплинуло на повноту та об`єктивність розгляду справи. Указані недоліки касаційної скарги унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Тому заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду, в тому числі із зазначенням, яку (які) саме норму (норми) права застосував апеляційний суд без урахування висновків Верховного Суду, стосовно застосування яких конкретних норм права та правовідносин відсутній висновок Верховного Суду, конкретизувати та обґрунтувати підстави передбачені частиною другою статте 389, пунктами 1-4 частини третьої статі 411 ЦПК України.. Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гойдик Тетяна Леонідівна, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 рокузалишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко