Постанова 4802 № 161/2365/22

Справа № 161/2365/22 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М. Провадження № 22-ц/802/666/22 Категорія: 39 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 вересня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В. В., з участю : секретаря судового засідання Савчук О. В., представника позивача - Дацюка В.М., представника відповідача - Домальчука Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка Ігоря Сергійовича до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про стягнення безпідставно отриманих коштів за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Шульженко І. С. звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 грудня 2011 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 393 205,05 гривень. 26 липня 2019 року на виконання вищевказаного рішення суду він, як приватний виконавець, відкрив виконавче провадження, в межах якого було описане та арештоване іпотечне майно боржника, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що 11 вересня 2019 року сформував заявку до Волинської філії ДП «Сетам» на реалізацію вказаного житлового будинку та земельної ділянки з електронних торгів, які відбулись 25 листопада 2019 року. За результатами проведених торгів переможцем стала ОСОБА_1 , майно їй продано за 351 000 гривень, з яких 303 102,32 гривень були перераховані стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк». Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2020 року електронні торги з реалізації вищевказаного нерухомого майна визнані недійсними. На думку сторони позивача, правова підстава, на якій відповідач набув грошові кошти за реалізоване майно відпала, а тому ПАТ АБ «Укргазбанк» зобов`язаний повернути кошти в повному обсязі. У відповідь на вимогу приватного виконавця ПАТ АБ «Укргазбанк» листом від 17 грудня 2021 року відмовило у поверненні коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна, стверджуючи, що рішенням суду про визнання торгів недійсними не встановлено обов`язку банку повернути кошти. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» в користь Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І. С. безпідставно отримані кошти в сумі 303 102,32 грн; інфляційні витрати в розмірі 30 445,71 грн; 3% річних в розмірі 5007,42 грн та 3 131,00 грн судового збору. Не погоджуючись із даним рішенням суду, ПАТ АБ «Укргазбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказував, що суд першої інстанції під час ухвалення судового рішення повністю погодився з доводами позивача, при цьому повністю відхилив доводи відповідача про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та дійшов неправильного висновку, ухваливши незаконне і необґрунтоване рішення. Наведені позивачем обставини щодо виникнення у відповідача зобов`язань перед позивачем, пов`язаних із правовими наслідками недійсності правочину для відповідача та безпідставним набуттям коштів не підтверджується доказами, а тому застосування положень ст. ст. 216, 1212 ЦК України до спірних відносин є безпідставним та необгрунтованим, оскільки відповідач не є стороною визнаного в судовому порядку недійсним правочину у формі електронних торгів з реалізації майна і відповідно не наділений правами та обов`язками сторони такого правочину. Разом з тим, також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Тому не можна вважати, що з набранням законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним, у відповідача в силу вимог ст. 216 ЦК України може виникнути зобов`язання, яке стосується лише сторони такого правочину. У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Шульженко І. С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач у відзиві вказує на те, що акт про реалізацію предмета іпотеки, який складено за результатами проведення електронних торгів у межах виконавчого провадження №59659502 - єдиний документ, який створював юридичні підстави для перерахування спірних коштів для відповідача. Оскільки недійсність електронних торгів позбавила позивача правового механізму (алгоритму) реалізації майна в межах виконавчого провадження, то це позбавляє законних підстав набуття відповідачем прав на дані перераховані йому кошти і створює обов`язок на їх повернення як кошти, що отримані на виконання правочину, який визнаний недійсним. Це свідчить про той факт, що відповідачем дані кошти є безпідставно набутими. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки за рішенням суду електронні торги визнані недійсними, а покупець майна ОСОБА_1 пред"явила вимогу до продавця - приватного виконавця - повернути сплачені нею кошти, тому банк, в користь якого було виконавцем перераховано виручені від торгів кошти, у відповідності до ст.1212 ЦК України, зобов"язаний повернути отримані та збережені без правової підстави (після її скасування судовим рішенням) кошти приватному виконавцю. Також суд застосував норми ст.625 ЦК України до всієї суми безпідставно набутих коштів за невиконання грошового зобов"язання за період з дати ухвалення остаточного судового рішення касаційною інстанцією у справі про визнання торгів недійсними і до дня звернення з даним позовом до суду, стягнувши з відповідача 3% річних та суму інфляційних втрат. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону, на думку колегії суддів, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Як встановлено судом, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 грудня 2011 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 393 205,05 гривень. 26 липня 2019 року на виконання вищевказаного рішення суду приватний виконавець Шульженко І. С. відкрив виконавче провадження, в межах якого було описане та арештоване іпотечне майно боржника - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . 11 вересня 2019 року приватний виконавець сформував заявку до Волинської філії ДП «Сетам» на реалізацію вказаного житлового будинку та земельної ділянки з електронних торгів. 25 листопада 2019 року проведено електронні торги з реалізації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 351 000,00 гривень. Переможцем торгів стала ОСОБА_1 . Наведене підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 448054 від 25 листопада 2019 року (а. с. 14-16). На підставі цього протоколу приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Шульженком І. С. складений акт про реалізацію предмета іпотеки від 12 грудня 2019 року. Цим актом підтверджується, що переможець електронних торгів ОСОБА_1 сплатила кошти за придбаний предмет іпотеки, включаючи гарантійний внесок, на рахунок приватного виконавця (а. с. 18-19). Копією платіжного доручення №670 від 12 грудня 2019 року підтверджується факт перерахування коштів в сумі 303 102,32 гривень на рахунок ПАТ АБ «Укргазбанк», призначення платежу заборгованість від реалізації майна за виконавчим листом Луцького міськрайонного суду Волинської області №2206/11 від 26 вересня 2012 року, боржник ОСОБА_2 (а. с. 20). Також установлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2020 року визнано недійсними електронні торги з реалізації лоту № 383992, а саме: предмета іпотеки - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 36,5 кв. м, та земельної ділянки, кадастровий номер 07101000000:31:132:0003, площею 0,0796 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , проведені ДП «Сетам» 25 листопада 2019 року, результати яких оформлені протоколом № 448054 від 25 листопада 2019 року. За результатами апеляційного та касаційного оскарження вищевказане рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2020 року залишене без змін. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частиною першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події. Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу). Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 24 жовтня 2012 року № 6-116цс12 та Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, провадження № 12-128гс18). Як встановлено судом, електронні торги, за результатом яких позивачем було перераховано кошти відповідачу судом було визнано недійсними. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Як вбачається з матеріалів справи, покупець реалізованого на торгах майна ОСОБА_1 22 жовтня 2021 року надіслала приватному виконавцю Шульженку І.С., який виступав у визнаному недійсним правочині продавцем, письмову вимогу про повернення їй грошових коштів у сумі 333112,55 грн, які сплачені нею в ході проведення електронних торгів за реалізацію лота № 383992 - предмета іпотеки: житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки (а.с.22). 03 листопада 2021 року приватний виконавець Шульженко І. С. звернувся з письмовою вимогою до відповідача в даній справі - АТ АБ "Укргазбанк" про повернення на рахунок виконавця виручених від електронних торгів за реалізацію майна коштів в сумі 303102,13 грн у зв"язку з набранням законної сили остаточного рішення суду про визнання торгів недійсними та з метою виконання вказаного судового рішення (а.с.21). 02 грудня 2021 року приватним виконавцем Шульженком І.С. грошові кошти в сумі 30010,13 грн, отриманих як виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця згідно з платіжним дорученням № 948 були повернуті на рахунок покупця ОСОБА_1 . Як визначено ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Статтею 8 цього Закону встановлено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Відповідно до вимог ст.47 зазначеного Закону грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки. Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону). Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні). Отже, виходячи з наведених норм Закону слідує, що приватний виконавець в даному випадку, хоч і був фактично продавцем у визнаних судом недійсними електронних торгах щодо іпотечного майна, однак діяв не як сторона у звичайному договорі купівлі-продажу, а як особа, зобов"язана законом, вчиняти виконавчі дії щодо примусового виконання судового рішення в користь стягувача - ПАТ АБ "Укргазбанк". Оскільки приватний виконавець, отримавши кошти з торгів за продане майно, зобов"язаний у визначений законом строк перерахувати їх стягувачу, то відповідно вільні кошти у сумі, що необхідна для повернення покупцю недійсного правочину ОСОБА_1 у розмірі 303102,32 грн, на його рахунку відсутні, враховуючи також наведені норми Закону про заборону використовувати виконавцем для таких цілей кошти, виручені з інших торгів чи перераховані іншими боржниками. Таким чином, приватний виконавець не може іншим способом забезпечити обов"язок з повернення покупцю отриманої суми в порядку реституції після визнання недійсними електронних торгів, ніж як вимагати повернення коштів від стягувача, який отримав і зберігає ці кошти без правових підстав, які відпали внаслідок судового рішення про визнання торгів недійсними. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15. Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте. Таким чином, судом правильно встановлено, що при реалізації іпотечного майна на електронних торгах продавцем цього майна є приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Шульженко І. С., і за рішенням суду такі торги визнано недійсними, суд дійшов висновку, що в приватного виконавця виник обов`язок повернути отримані від покупця кошти. Оскільки приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Шульженко І. С., отримавши кошти від реалізації майна боржника, 12 грудня 2019 року перерахував 303 102,32 гривень на рахунок стягувавча ПАТ АБ «Укргазбанк», як заборгованість від реалізації майна, то в останнього виник обов`язок щодо повернення вказаних грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України. Разом з тим, наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та трьох процентів річних від простроченої суми. До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18 та від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, № 12-189гс19. Крім того, положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц, провадження № 61-22875св19). Також правова позиція щодо застосування приписів статті 625 ЦК України внаслідок прострочення грошового зобов`язання за частиною першою статті 1212 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15. Відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, тому з огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України. Отже, доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо застосування статті 625 ЦК, колегія суддів з наведених підстав не може взяти до уваги. Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді