Постанова Хмельницький апеляційний суд № 670/167/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2022 року м. Хмельницький Справа № 670/167/22 Провадження № 22-ц/4820/1474/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О. за участю позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 та представника третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 670/167/22 за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 28 червня 2022 року (суддя Волкова О.М., повний текст судового рішення 04.07.2022) у справі за позовом ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, треті особи ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Кухарська Лілія Анатоліївна про тлумачення заповіту. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначав, що 24 січня 2020 року ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіла йому все належне їй майно. В результаті звернення позивача до приватного нотаріуса для оформлення спадщини, він отримав відмову, оскільки земельні ділянки площею 1,42 га, та 1,16 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровими номерами 6820685000:09:007:0032 та 6820685000:09:007:0106, що розташовані на території Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області в заповіті не перелічені. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просив здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 24 січня 2020 року, секретарем Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області та зареєстрованого в реєстрі за № 2 таким чином: «усе моє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося, взагалі все те, що мені належатиме на день смерті, і на що я за законом я матиму право, заповідаю ОСОБА_1 ». Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 28 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що спірним заповітом чітко визначено його спадкоємцем, проте нез`ясованою є обставина щодо визначення обсягу спадкового майна. Апелянт вказує, що в першій частині заповіту зазначено: «Усе моє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося, взагалі все те, що мені належатиме на день смерті, і на що я за законом матиму право», а в другій частині «хата, хлів, гараж, погріб, кухня, конюшня, баня, криниця», що свідчить про наявність протиріччя у заповіті щодо визначення спадкового майна, що заповідається спадкоємцю, а саме: усе майно чи конкретно визначене майно (без зазначення адреси). На думку апелянта, протиріччя щодо визначення спадкового майна можуть бути усунуті лише шляхом тлумачення заповіту. В оскаржуваному рішенні суд дійшов помилкового висновку на підставі показань свідка ОСОБА_6 про те, що воля заповідачки була виражена таким чином, що вона заповіла апелянту конкретно визначене майно. При цьому безпідставно не врахував свідчення інших свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , допитаних в судовому засіданні. ОСОБА_1 зазначає, що у власності заповідачки жодного іншого будинку не було, тому свідчення секретаря сільської ради Шкапоїд Л.В. про наявність іншого будинку не відповідають дійсності та не підтверджуються матеріалами справи. І позивач вказує, що був присутній при складанні заповіту та чув останні слова заповідачки і його пояснення повністю співпадають зі свідченням інших свідків, а свідчення ОСОБА_6 ніким не підтверджуються та викликають сумнів в їх достовірності. Апелянт звертав увагу на те, що ОСОБА_3 в період з 2018 року по 2019 рік втерся в довіру заповідачки, в цей же час між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу будинковолодіння по АДРЕСА_1 , в якому і проживала остання та зазначений договір на час розгляду цієї справи оспорюється з підстав його недійсності. Тому, ОСОБА_1 просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а рішення суду скасувати. Представниця третьої особи Рябенького С.С. зазначала, що оскаржуване судове рішення відповідає вимога законодавства і відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Заявою від 27 вересня 2022 року приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Кухарська Л.А. просила проводити розгляд справи за її відсутності. У заяві від 28.09.2022 селищний голова Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області просив проводити розгляд апеляційної скарги без участі представника. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення. У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Оскаржуване судове рішення в повному обсязі не відповідає вказаним вимогам. Встановлено, що 26 червня 2018 року ОСОБА_9 склала заповіт, що посвідчено приватним нотаріусом Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Макаровою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 440, згідно з яким все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати, і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_3 (а.с. 38). Також, 24 січня 2020 року ОСОБА_9 склала заповіт, що посвідчений в.о. секретаря Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області Шкапоїд Л.В., зареєстрований в реєстрі за №

2. І за змістом цього заповіту ОСОБА_9 зробила наступне розпорядження: «Усе моє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося, взагалі все те, що мені належатиме на день смерті, і на що я за законом матиму право, заповідаю у власність ОСОБА_1 : хата, хлів, гараж, погріб, кухня, конюшня, баня, криниця» (а.с.6,30). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла (а.с.7). 26 січня 2021 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Віньковецького районного нотаріального округу Кухарській Л.А. заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 та за його заявою відкрито спадкову справу до майна померлої № 13-2021 (а.с.25). 25 червня 2021 року до приватного нотаріуса Віньковецького районного нотаріального округу Кухарської Л.А. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_3 (а.с.35). Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Кухарської Л.А. від 18 липня 2021 року за вих. № 73/01-16 на усне звернення ОСОБА_1 з питань оформлення спадкового майна - земельної ділянки, площею 1,42 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6820685000:09:007:0032 та земельної ділянки площею 1,16 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6820685000:09:007:0106, розташованих на території Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, по спадковій справі, заведеній після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено, що за наявності заповітів, складених ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого ІНФОРМАЦІЯ_3 на конкретне майно та ІНФОРМАЦІЯ_4 на усе майно померлої, заповіт, складений на його ім`я скасовує попередній у тій частині, в якій йому суперечить. Тому, роз`яснено позивачу, що вказані земельні ділянки у заповіті, складеному на його ім`я не перелічені, отже йому не заповідані, свідоцтво про право на спадщину на його ім`я не може бути видано, а в разі спору між спадкоємцями-тлумачення заповіту здійснюється судом (а.с.8). Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в спірному заповіті є неточності, які не можуть бути усунуті шляхом тлумачення заповіту і обраний позивачем спосіб захисту не співпадає з правом, яке він намагається захистити, так як позивач наполягає на виході за межі тлумачення змісту правочину з метою визнання за ним права власності на все спадкове майно. Однак, з такими висновками суду судова колегія не погоджується, виходячи з наступного. Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Згідно зі статтею 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. Відповідно до статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України. Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Згідно зі ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі. Якщо позивач не заявляє вимоги до усіх належних відповідачів, які мають безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами, то суд відмовляє у задоволенні позову. З матеріалів справи вбачається, що після смерті спадкодавця ОСОБА_5 відкрилася спадщина на спадкове майно. На думку позивача ОСОБА_1 , він є єдиним спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину, а інших спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині померлого, немає. Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 визначив відповідачем Віньковецьку селищну раду Хмельницького району Хмельницької області. Однак, позивачем не зазначено, в чому наявний безпосередній зв`язок цього відповідача із спірними правовідносинами. Водночас, як вбачається із матеріалів спадкової справи №13-2021, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (а.с. 24-38), ОСОБА_3 , як спадкоємець за заповітом, посвідченим 26.06.2018 приватним нотаріусом Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Макаровою Н.В., подав заяву про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 35). Протокольною ухвалою від 30 травня 2022 року суд першої інстанції задовольнив клопотанням представника позивача та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 . Враховуючи предмет і підстави позову ОСОБА_1 та враховуючи факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , судова колегія вважає, що ОСОБА_3 , як спадкоємець за заповітом, має безпосередній зв`язок із спірними правовідносинами та мав би брати участь у справі як відповідач, оскільки вирішення зазначеного спору може вплинути на його права та інтереси. Оскільки, ОСОБА_1 не заявив вимоги до всіх належних відповідачів, тому не підлягають до задоволення його позовні вимоги. При вирішенні позову, суд першої інстанції не врахував усіх обставин справи, не дотримався норм матеріального та процесуального закону, внаслідок чого оскаржуване судове рішення не може залишатися в силі. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 28 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В позові ОСОБА_1 відмовити Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 вересня 2022 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай