Постанова Львівський апеляційний суд № 465/3919/20

Справа № 465/3919/20 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я. Провадження № 22-ц/811/4256/21 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія: 84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2022 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Матяш С.І., з участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача управління майном спільної власності ЛОР Горака Я.П., представника відповідача департаменту охорони здоров`я ЛОДА Гарматія І.Й., представника відповідача КНП ЛОР «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Вербенка П.О., представника відповідача ЛОДА Брильовської О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 голови Вільної первинної профспілки комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» та управління майном спільної власності Львівської обласної ради на рішення Франківського районного суду м.Львова від 04 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 голови Вільної первинної профспілки комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» до ОСОБА_2 директора комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», Львівської обласної ради, управління майном спільної власності Львівської обласної ради, департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», директора комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Рака Любомира Михайловича, Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним наказу, в с т а н о в и в: У липні 2020 року ОСОБА_1 , як голова Вільної первинної профспілки комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати наказ директора комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» Кваснія Р.А. №69-В від 30.06.2020 року «Про припинення комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» протиправним й таким, що виданий особою, не наділеною відповідними повноваженнями. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що у відповідності до Статуту комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», такий перебуває у спільній власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради, а його засновником є управління майном спільної власності Львівської обласної ради. Пунктом 9.1 розділу 9 Статуту визначено, що припинення названого комунального закладу (злиття, приєднання, поділ, перетворення, ліквідація) здійснюється за рішенням власника та наказів засновника у порядку, передбаченому чинним законодавством України, а тому відповідач ОСОБА_2 не мав повноважень видавати наказ про припинення (ліквідацію) комунального закладу. Окрім того, вважає, що відповідач ОСОБА_2 не мав права закладати в основу оспорюваного наказу рішення Львівської обласної ради №874 від 10.09.2019 року «Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області», оскільки на той час це рішення було предметом оскарження у справі №914/629/20 за позовом Вільної первинної профспілки комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» до Львівської обласної ради, що розглядалася в порядку господарського судочинства. Також позивач наголошує, що відповідно до пункту 8.4 Колективного договору комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», директор зобов`язаний погоджувати з профспілкою усі рішення та дії, позаяк, про спірний наказ він навіть не повідомив профспілку, в той час, як працівники названого медичного закладу тривалий час працювали без оплати праці, у зв`язку з чим, у провадженні місцевих судів знаходились справи про стягнення заборгованості по заробітній платі. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2020 року до участі у справі залучено, як співвідповідачів: Львівську обласну раду, управління майном спільної власності Львівської обласної ради та департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації. В подальшому, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26 січня 2021 року до участі у справі залучено, як співвідповідача, комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр». Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 березня 2021 року до участі у справі залучено, як співвідповідачів: директора комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Рака Л.М. та Львівську обласну державну адміністрацію. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2021 року позов задоволено частково. Наказ №69-В «Про припинення комунального закладу ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», виданий 30.06.2020 року директором ОСОБА_2 в частині пункту 1.1. видачі наказів про вивільнення 174 працівників відповідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників з 01.07.2020 року, визнано протиправним та скасовано. В решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю таких. Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених нею позовних вимог, не дослідивши предмету позову та підстав, з яких вона просила визнати протиправним оспорюваний наказ. Наголошує, що директор комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» не мав повноважень видавати наказ про припинення (ліквідацію) комунального закладу, наказ не відповідає ч.2 ст.49 Конституції України, якою заборонено скорочувати кількість медичних працівників комунальних закладів шляхом їх припинення, і наказ не погоджувався з профспілкою закладу. Окрім того, звертає увагу, що директор комунального закладу Квасній Р.А. наказом №269-з від 30.06.2020 року був звільнений з роботи, а тому, ця обставина є самостійною та безумовною підставою для висновку про незаконність оспорюваного наказу. Апелянт вважає помилковим висновок суду про відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про нечинність рішення Львівської обласної ради №874 від 10.09.2019 року «Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області», оскільки його дія призупинена в силу вимог закону, внаслідок його оспорювання у судовому порядку. Рішення суду також оскаржив відповідач управління майном спільної власності Львівської обласної ради, просить рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, як незаконне та необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд не дав належної правової оцінки. Звертає увагу, що у справі немає документів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 є головою Вільної первинної профспілки комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер». Також апелянт вказує на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд самостійно збирав докази та залучав до участі у справі співвідповідачів. Апелянт вважає, що підстав для залучення до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 такої великої кількості співвідповідачів, зокрема: Львівську обласну раду, управління майном спільної власності Львівської обласної ради та департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, не було. Окрім того, звертає увагу, що з огляду на заявлені позивачем вимоги та підстави, з яких вона просила визнати незаконним наказ, суд безпідставно досліджував обставини, які не входили у предмет доказування в даній справі, зокрема, щодо вивільнення працівників комунального закладу, до того ж, юридичні особи, яких суд з власної ініціативи залучив співвідповідачами, не є роботодавцями працівників комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер». Наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що засвідчують порушення вимог ст.ст. 40 та 49-2 КЗпП України щодо працівників комунального закладу, а сама позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що з нею, як із головою профспілки названого комунального закладу, ліквідацію (припинення) цього закладу не погоджували. Зазначає, що висновки суду про те, що старший інспектор кадрів комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» Болібрук С. видала накази про звільнення 174 працівників закладу, не відповідає дійсності, оскільки вона не наділена такими повноваженнями, а лише підготувала тексти таких наказів для їх підпису керівником і після завершення процедури припинення комунального закладу, такі документи передані на зберігання до архіву. Апелянт вважає, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що у відзиві на позовну заяву та в поясненнях вказував, що оспорюваний наказ №69-В від 30.06.2020 року в цілому прийнятий у відповідності до рішення Львівської обласної ради від 10.09.2019 року №874 «Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області», де пунктом 12.1 зобов`язано управління майном спільної власності Львівської обласної ради спільно з департаментом охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації забезпечити здійснення в установленому порядку заходів, пов`язаних з припиненням диспансеру. Відповідно до прийнятого рішення власника Львівської обласної ради, управління видало наказ від 25.09.2019 року №93-3 «Про комісію з припинення комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», згідно з яким, директор комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» зобов`язаний був попередити всіх працівників закладу про наступне вивільнення відповідно до п.1 ст.40 та ст.49-2 КЗпП України. 22.12.2021 року відповідач комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заперечує доводи і вимоги апелянта. Звертає увагу, що за своїм змістом, незважаючи на назву, оспорюваний наказ не містить рішення про припинення юридичної особи, а лише встановлює порядок дій відповідальних працівників комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», які необхідно вчинити у зв`язку з прийняттям рішення власника Львівської обласної ради, про припинення даної юридичної особи. Зазначає, що скасування такого наказу не породжує правових наслідків для позивача чи відповідачів, тобто обраний позивачем спосіб захисту свого права, шляхом визнання наказу протиправним, не призведе до поновлення державної реєстрації юридичної особи комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер». Також зазначає, що оспорюваний наказ не підміняє собою рішення власника Львівської обласної ради про припинення юридичної особи закладу охорони здоров`я, наказ виданий ОСОБА_2 в межах повноважень, наданих наказом управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 25.09.2019 року №93-3. Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, в зв`язку з чим позов не підлягає до задоволення. 29.12.2021 року відповідач Львівська обласна рада подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заперечує доводи і вимоги апелянта. Зазначає, що судом першої інстанції не було визначено процесуального статусу позивача та не встановлено, чиє право було порушено і захищається в даному судовому процесі: фізичної особи ОСОБА_1 чи Вільної первинної профспілки комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», як юридичної особи, оскільки до суду із вказаним позовом звернулась ОСОБА_1 , яка у позовній заяві зазначила, що вона є головою Вільної первинної профспілки названого комунального закладу. Наголошує, що Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» надає право профспілкам, як юридичним особам, представляти інтереси працівників шляхом звернення до суду, однак, в даному випадку до суду звернулась не юридична особа Вільна первинна профспілка комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», а фізична особа ОСОБА_1 , чого не було враховано судом під час розгляду справи. Звертає увагу, що в даному випадку, об`єктом оскарження є наказ юридичної особи комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» №69-В від 30.06.2020 року, а тому, з огляду на сформульовані фізичною особою ОСОБА_1 позовні вимоги, судом було незаконно, з порушенням ч.1 ст.51 ЦПК України, залучено в якості співвідповідачів Львівську обласну раду, управління майном спільної власності Львівської обласної ради та департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації. Також вважає, що у спірній ситуації, жодних позовних вимог апріорі не може бути сформульовано до фізичної особи ОСОБА_2 , адже, оспорюваний наказ був виданий роботодавцем юридичною особою комунальним закладом Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», а не фізичною особою ОСОБА_2 . Зазначає, що Львівська обласна рада, в межах наданих їй, як власнику комунального закладу, повноважень прийняла рішення від 10.09.2019 року №874 «Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області», яким було передбачено припинити комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр». Вказане рішення ради є чинним і не визнане судом недійсним чи незаконним, а відтак, відсутні правові підстави для протилежного висновку, як про це зазначає у своєму позові ОСОБА_1 . Звертає увагу, що оспорюваний наказ було видано на виконання наказу управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 25.09.2019 року №93-3, який, в свою чергу, було прийнято на виконання вказаного вище рішення Львівської обласної ради, проте, цим обставинам суд першої інстанції не дав належної правової оцінки. Наголошує, що для задоволення позову суд повинен був встановити, яким чином у зв`язку з прийняттям оспорюваного наказу порушуються права позивача фізичної особи ОСОБА_1 , яка, на переконання Львівської обласної ради, не навела жодних доводів на обґрунтування того, яке саме її право (індивідуально-виражене) було порушене рішенням оспорюваного наказу. 30.12.2021 року відповідач управління майном спільної власності Львівської обласної ради також подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заперечує доводи та вимоги апелянта. Окрім викладеного у своїй апеляційній скарзі, відповідач наголошує, що припинення трудових відносин між працівниками і комунальним закладом Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» не відбулось відповідно до оспорюваного наказу №69-В від 30.06.2020 року, а на підставі окремих наказів названого комунального закладу щодо відповідного працівника закладу. Зазначає, що на даний час комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» припинений, про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також звертає увагу, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 року №1414-р затверджено Державну стратегію розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню, якою запровадились стандарти медичної допомоги хворим на туберкульоз та критерії укладання контрактів НСЗУ із закладами охорони здоров`я, що надають протитуберкульозну медичну допомогу населенню, з визначенням пакета медичних послуг (діагностика, стаціонарне лікування, координація протитуберкульозних заходів, консультативна допомога) та вимоги до надання таких послуг у межах медичних гарантій, а також необхідність здійснення заходів реорганізації протитуберкульозних закладів, що включає злиття всіх протитуберкульозних закладів області в єдиний в області протитуберкульозний заклад, що має статус регіонального фтизіопульмонологічного медичного центру (регіональний центр), створеного як комунальне некомерційне підприємство, що надає і координує протитуберкульозну медичну допомогу населенню в області. 10.01.2022 року відповідач Львівська обласна державна адміністрація подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, як і решта відповідачів, заперечує доводи та вимоги апелянта. В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому розгляд справи проведено відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, у їхній відсутності. Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 в підтримання своєї апеляційної скарги та на заперечення апеляційної скарги протилежної сторони, пояснення сторони відповідачів в підтримання апеляційної скарги відповідача управління майном спільної власності Львівської обласної ради та на заперечення апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з наступних підстав. Судом встановлено, що предметом оспорювання за позовом ОСОБА_1 є наказ комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» №69-В від 30.06.2020 року «Про припинення комунального закладу ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер». Вказаний наказ підписаний директором названого комунального закладу ОСОБА_2 . Згідно із Статутом комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» (1.2), названий комунальний заклад перебуває у спільній власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради (власник). Засновником комунального закладу є управління майном спільної власності Львівської обласної ради (засновник), яке діє від імені власника. Галузеве управління комунальним закладом здійснюється департаментом охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації з урахуванням відповідних рішень Львівської обласної ради. Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» є юридичною особою публічного права, права і обов`язки якої набуває з моменту державної реєстрації (п.2.1). Пунктом 5.1 Статуту визначено, що до компетенції Львівської обласної ради, як власника, належить: визначення основних напрямків діяльності названого комунального закладу; призначення і звільнення з посади директора комунального закладу; відчуження нерухомого майна комунального закладу, а також прийняття рішення про припинення (злиття, приєднання, поділ, перетворення чи ліквідацію) комунального закладу. У пункті 5.4 Статуту зазначено, що керівництво названим комунальним закладом здійснює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади (крім випадків звільнення за власним бажанням, за згодою сторін, за рішенням (вироком) суду) власником. Пунктом 5.5 Статуту передбачено, що директор приймає на роботу і звільняє з роботи працівників комунального закладу, здійснює оперативне керівництво діяльністю закладу, приймає рішення та видає накази з оперативних питань діяльності комунального закладу. У пункті 9.1 Статуту визначено, що припинення комунального закладу (злиття, приєднання, поділ, перетворення чи ліквідація) здійснюється за рішенням власника та наказів засновника в порядку, передбаченому чинним законодавством. Диспансер вважається реорганізованим чи ліквідованим з моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України (п.9.6). Згідно з пунктом 9.7 Статуту, у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення диспансеру його майно, права та обов`язки переходять до правонаступників в межах та в порядку, визначених чинним законодавством України за рішеннями власника. Встановлено, що 10.09.2019 року Львівська обласна рада прийняла рішення №874 «Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області», яким (п.1) вирішено припинити комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр», яке є правонаступником майна, прав та обов`язків припиненого комунального закладу (п.10). Цим рішенням (п.12) доручено управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради, серед іншого, забезпечити здійснення в установленому порядку заходів, пов`язаних з припиненням комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» та забезпечити передачу приміщень та майна, що знаходиться на балансі комунального закладу. На виконання цього рішення Львівської обласної ради було видано наказ управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 25.09.2019 року №93-3, яким, серед іншого, наказано директору комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» (Р. Квасній) попередити усіх працівників закладу про наступне вивільнення відповідно до пункту 1 статті 40 та статті 49-2 КЗпП України та створити комісію з припинення названого комунального закладу. В подальшому, управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради було видано новий наказ №80-3 від 18.03.2020 року «Про затвердження нового персонального складу комісії з припинення комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», яку очолив ОСОБА_2 (голова комісії). Власне, на виконання рішення Львівської обласної ради (власника) від 10.09.2019 року №874 «Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області» та наказу управління майном спільної власності Львівської обласної ради (засновника) від 18.03.2020 року №80-3 «Про комісію з припинення комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», директором названого комунального закладу ОСОБА_2 було винесено оспорюваний наказ від 30.06.2020 року №69-В. Отже, оспорюваним наказом не приймалось рішення про припинення названого вище комунального закладу, як стверджує позивачка у своїй позовній заяві, а вирішувались організаційні питання щодо здійснення в установленому порядку заходів, пов`язаних з припиненням комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» (проведення вивільнення працівників закладу відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України; оформлення та проведення передачі товарно-матеріальних цінностей; закриття рахунків; передача документації до архіву; завершення процедури припинення закладу в Державному реєстрі, Казначействі та ДПІ тощо). 27.07.2020 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», шляхом реорганізації (приєднання), правонаступником якого є комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр». Доводи позивача, що оспорюваний наказ було винесено в день звільнення ОСОБА_2 з посади директора комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», не є підставою для висновку про незаконність виданого наказу, оскільки у наказі №169-3 від 30.06.2020 року вказано про звільнення ОСОБА_2 з посади директора з 01.07.2020 року відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, позаяк, оспорюваний наказ ним виданий 30.06.2020 року, тобто за легітимності його повноважень на посаді директора названого комунального закладу. Також безпідставними є доводи позивача щодо нечинності рішення Львівської обласної ради від 10.09.2019 року, яке було предметом оскарження в справі №910/13783/20 за позовом Вільної первинної профспілки комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» до Львівської обласної ради та управління майном спільної власності Львівської обласної ради про скасування рішення ради №874 від 10.09.2019 року та зупинення дії наказу Управління від 03.03.2020 року, як похідного від цього рішення, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 08 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2022 року, в задоволенні вказаного позову відмовлено та підтверджено правомірність прийняття Львівською обласною радою цього рішення. Таким чином, з наведеного слідує, що підстав визнавати протиправним наказ комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» №69-В від 30.06.2020 року «Про припинення комунального закладу ЛОР «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер», підписаний директором названого комунального закладу Кваснієм Р.А., немає. Окрім того, як правильно зазначають відповідачі, у позовній заяві позивачкою не вказано, в чому саме полягає порушення її прав цим наказом, як голови профспілки, оскільки профспілка не є позивачем у даній справі, і в який спосіб права позивачки були б відновлені у випадку визнання даного наказу незаконним. За вимогами статтей 15 та 16 ЦК України, лише порушене, невизнане або оспорюване право особи підлягає захисту у порядку, визначеному законом. З наведених вище мотивів, колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги позивачки до відповідачів безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню. Суд першої інстанції неправильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не давши належної правової оцінки доказам, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, в порушення норм процесуального права вийшов за межі предмету доказування в даній справі та за межі заявлених позивачем позовних вимог, а тому висновки суду в частині задоволених вимог не стосуються предмету позову та підстав, з яких він заявлений, в решті в частині відмовлених позовних вимог, висновки суду необґрунтовані належним чином, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Відповідно до статті 141 ЦПК України та з урахуванням наслідків розгляду справи апеляційним судом, понесені відповідачем управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1362 грн. підлягають стягненню з позивачки ОСОБА_1 . У зв`язку з перебуванням одного із членів колегії суддів у відпустці в період з 19 по 23 вересня 2022 року, повний текст постанови складений в перший робочий день після відпустки 26 вересня 2022 року. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління майном спільної власності Львівської обласної ради задовольнити частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 голови Вільної первинної профспілки комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» про визнання протиправним наказу №69-В від 30.06.2020 року «Про припинення комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний протитуберкульозний диспансер» відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь управління майном спільної власності Львівської обласної ради судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1362 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 26 вересня 2022 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич