Постанова Київський апеляційний суд № 753/22663/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 вересня 2022 року м. Київ Справа № 753/22663/21 Провадження: № 22-ц/824/10555/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Вербової І.М., Нежури В.А., секретар Івасенко І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Наконечної Альони Вікторівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, приватний виконавець Крайчинський Сергій Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №7488, виданий 08.08.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на підставі заяви ПАТ «ПриватБанк» таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2022 року стягнуто із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 400 грн. Не погодившись із додатковим рішенням суду, адвокат Наконечна А.В. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» направила апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на правничу допомогу. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру. Відмітила, що суд першої інстанції не перевірив вартість оплати відповідних послуг адвоката, яка склалась в регіоні, та складність справи. Також вказала, що ОСОБА_1 пред`явив позов немайнового характеру, а розмір витрат на правничу допомогу, стягнутий судом першої інстанції в розмірі 16 400 грн, є явно завищеним з огляду на предмет позову. Вважала, що сума витрат, заявлених позивачем, значно перевищує встановлений діючим законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, а така сума витрат є неспівмірною із складністю справи, яка віднесена судом до малозначних справ. Ухвалами Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Вітер В.М. в інтересах ОСОБА_1 заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що на підтвердження понесених витрат до позовної заяви було надано орієнтовний розрахунок, а також детальний опис наданих послуг, акт приймання-передачі наданих послуг. Відповідні докази були долучені і до заяви про ухвалення додаткового рішення, однак відповідач не заперечив вказаного розміру судових витрат на правову допомогу, клопотання про зменшення такого розміру витрат не подав. Вказав, що банк на підставі оспорюваного виконавчого напису намагався стягнути з позивача заборгованість у розмірі 113 802,37 грн, а тому розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 16 400 грн є розумним, співмірним та справедливим. Також просив стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з апеляційним переглядом справи у розмірі 15 000 грн. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 28 червня 2022 року адвокат Вітер В.М. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Зважаючи на викладене, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив орієнтовний розмір судових витрат на правову допомогу у розмірі 16 400 грн. Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, позивач на обґрунтування свої вимог про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 16 400 грн, надав суду копії договору про надання правничої допомоги №192-К від 03.11.2021 року, укладеного між адвокатом Вітром В.М. та ОСОБА_1., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру на надання правової допомоги, детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом за договором про надання правничої допомоги №192-К від 03.11.2021 року, акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №192-К від 03.11.2021 року на суму 16 400 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 05.05.2022 року на суму 16 400 грн. Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції вважав, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 400 грн підтверджені належними та допустимими доказами, окрім того, такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України). Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частин першої-третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Окрім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16. Ухвалюючи додаткове рішення та задовольняючи заяву ОСОБА_1 про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 16 400 грн, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позов задоволено, позивачем надані належні докази (договір про надання правничої допомоги, в якому сторонами визначена фіксована сума гонорару адвоката; акт приймання-передачі наданих послуг; копії квитанцій про сплату гонорару у вказаному розмірі) на підтвердження понесених витрат, а розмір витрат відповідає критерію реальності та розумності, є співмірним зі складністю справи і обсягом виконаних адвокатом робіт. Матеріали справи свідчать, що провадження у справі судом першої інстанції було відкрито 22 листопада 2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, який не може перевищувати 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с. 27-28). Згідно ч. 1 ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 277 ЦПК України). Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 278 ЦПК України). Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 1 ст. 279 ЦПК України). Банк, отримавши копію ухвали суду про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та додатками до неї, у тому числі, орієнтовним розрахунком судових витрат на правову допомогу (а.с. 32), діючи на власний розсуд, не скористався правом на подання клопотань про зменшення розміру таких витрат, доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності зі складністю справи та її значенням для позивача, не подав. За відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у суду першої інстанції не було правових підстав для зменшення заявленого позивачем розміру таких витрат. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що додаткове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, в результаті чого ухвалене законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. За таких підстав, апеляційна скарга адвоката Наконечної А.В. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Дарницького залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Наконечної Альони Вікторівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Т.О. Невідома Судді В.А. Нежура І.М. Вербова