Постанова 4824 № 369/3229/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Начало формы справа №369/3229/19 головуючий у суді І інстанції: Осаулова Н.А провадження №22-ц/824/9952/2022 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 27 вересня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Суханової Є.М., Сліпченка О.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.06.2010 року у розмірі 111179 грн 46 коп. та судові витрати у розмірі 1921 грн 00 коп. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 29.06.2010 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву та отримав кредит у розмірі 15000 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому, підписуючи вказану Анкету-заяву, відповідач підтвердив свою згоду на те, що вказана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» й «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Разом з тим, вказує, що в порушення умов Договору та положень ст.ст. 509, 526 ЦК України, відповідач свої зобов`язання за Договором не виконував та, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 14.02.2019 року мав заборгованість за договором у загальному розмірі 111179 грн 46 коп., з яких: 35862 грн 24 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 28006 грн 01 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 40759 грн 90 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 780 грн 86 коп. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина); 5270 грн 45 коп. - штраф (процентна частина). Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.09.2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 78868 грн 25 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35862 грн 24 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 28006 грн 01 коп., заборгованості за пенею та штрафами у розмірі 15000 грн 00 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 60-62). Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.04.2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 89, 90). Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 вересня 2019 року скасовано, а справу направлено на розгляд до Фастівського міськрайонного суду Київської області за встановленою законом підсудністю. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2022 року задоволено частково позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 35862 грн 24 коп. та судовий збір в розмірі 1921,00 грн. Не погодившись із вказаним судовим рішенням Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, і неправильне застосування судом норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що відповідач особистим підписом засвідчив, що погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також із Тарифами банку. Зазначає, що матеріалами справи підтверджується,що відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість за договором а тому вважає, що вказане свідчить про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Вважає, що заборгованість за використання кредитних коштів підтверджена, а тому і підлягає стягненню частина фіактично отриманих коштів та неустойки. Звертає увагу суду на те, що відповідач укладання чи не укладання договору не оспорював, розрахунок не спростовував, не доводив відсутність заборгованості та відповідно до виконання умов договору належним чином, не заперечував наявності між сторонами кредитних зобов`язань, також позивачем надані усі належні та допустимі докази по справі. Посилається на практику Верховного Суду, яка викладено у постанові від 08 липня 2019 року у справі №923/760/18 та постанові від 11 вересня 2019 року у справі №153/1334/16. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не надав. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи заборгованість за кредитним договором в розмірі 35862 грн 24 коп., суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачкою, що отримані та використані нею кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, у зв`язку із чим Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд. Пред`являючи позов Банк визначив, що з відповідача підлягає стягненню тіло кредиту у розмірі 35862,24 грн, на підтвердження чого надав розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів за договором № б/н від 29.06.2010 року. В цій частині судове рішення сторонами не оскаржується. Відмовляючи в задоволенні позовних вимиг про стягнення простроченого тіла кредиту, пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що зурахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19). З огляду на наведене, не підлягають задоволенню вимоги Банку про стягнення із відповідача 28006,01 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 40759,00 грн - нарахованої пені за прострочене зобов`язання, 780,86 грн - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн, а також 500 грн - штраф (фіксована частина), 5270,45 грн - штраф (процентна складова) визначених на підставі Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови про встановлення відповідальності у даному вигляді за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Встановлено, що 29 червня 2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 13). За змістом анкети-заяви відповідач погодилася, що вищевказана анкета-заява, разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг. У анкеті-заяві ОСОБА_1 відзначила, що бажає отримати на своє ім`я Платіжну картку кредитка «Універсальна» із бажаним кредитним лімітом за кредитною Карткою «Універсальна»/Gold у розмірі 5000,00 грн При цьому, анкета-заява не містить інформацію про строк дії цієї картки та який рахунок відкрився на ім`я відповідача. Окрім того, анкета-заява не містить відмітку про отримання ОСОБА_1 пам`ятки клієнта, яка містить в тому числі Тарифи та основні умови обслуговування і кредитування та ознайомлення з ними. До позовної заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» (а.с. 14). Також до анкети-заяви банком було додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщений на сайті www.privatbank.ua/terms/(а.с. 15-29). Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 було видано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 з терміном дії до 07/14 (дата відкриття 05.07.2010); № НОМЕР_2 з терміном дії до 05/17 (дата відкриття 16.10.2013); № НОМЕР_3 з терміном дії до 09/20 (дата відкриття 26.04.2017) (а.с.162). З довідки АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , вбачається, що по картковому рахунку № НОМЕР_1 кредитний ліміт неодноразово змінювався, а саме: 16.10.2013 було встановлено кредитний ліміт 9200,00 грн, 19.10.2013 кредитний ліміт було збільшено до 15000,00 грн, 05.01.2018 кредитний ліміт було збільшено до 38000,00 грн, а 18.07.2018 кредитний ліміт було зменшено до 0,00 грн (а.с.163). Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості станом на 14.02.2019 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 111179,46 грн, з яких: 35862,24 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28006,01 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 40759,00 грн - нарахованої пені за прострочене зобов`язання, 780,86 грн - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 5270,45 грн - штраф (процентна складова). (141-145). Окрім того, позивачем до суду надано виписку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 за період з 13.08.2010 року по 23.10.2020 рік, з якої вбачається, що відповідач користувався такими коштами в повному обсязі. (а.с. 146-161). З розрахунку наданого позивачем та виписки про рух коштів за договором № б/н від 29.06.2010 року вбачається, що відповідач користувалася такими коштами в повному обсязі. Доказів повернення зазначеної суми заборгованості за тілом кредиту за даною кредитною карткою відповідачем до суду не надано. Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 по картковому рахунку № НОМЕР_1 було видано кредитну картку № НОМЕР_3 з терміном дії до 09/20 (дата відкриття 26.04.2017), терміном закінчення якої є останній день вересня, а саме 30 вересня 2020 року. (а.с. 162). Із виписки по картковому рахунку, а також із наданого Банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 29.06.2010 року, укладеного між ПриватБанк та клієнтом - ОСОБА_1 (а.с. 141-161) вбачається, що 31.05.2018 кредитну картку № НОМЕР_3 було поповнено в терміналі самообслуговування Вишневе на суму 77,95 грн. Кредитну картку № НОМЕР_3 було зараховано 31.05.2018 року суму 77,95 грн Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору,умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановлено, що в анкеті-заяві позичальника від 29 червня 2010 року процентна ставка не зазначена (а.с. 4). Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також відсутня сума кредитних коштів, строк дії кредитної картки. Дана анкета-заява також не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Разом з цим містить підпис відповідча під пунктом в якому зазначено, що відповідач згоден з тим, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку з якими останній ознайомився, про що поставив підпис в анкеті-заяві (а.с. 7). Встановлено, що у Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також у розрахунках заборгованості містяться розмір відсоткової ставки, ставки пені, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, пені, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань. Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, та Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифами банку. У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Як встановлено судом, відповідач ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та погодився з ними, що засвідчив своїм підписом (а.с.7). Відповідно до ч.1 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У частині четвертій указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг» розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком у випадку інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку та погодження клієнта на нові умови, а також шляхом надсилання СМС-повідомлень. Суд апеляційної інстанції вважає безпідставнимм висновки суду першої інстанції та посилання суду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), оскільки анкета боржника була підписана у 2010 році, а також боржник мав можливість протягом 9 років користуватись банківською карткою та ознайомитись із усіма правилами надання банківськуих послуг. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково вважав розрахунок заборгованості неналежним та недопустимими доказом у справі. Виходячи із наявних у матеріалах справи доказів, і наведених норм законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні всі підстави для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 28006,01 грн Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею, а також сум штрафів суд апеляційної інстанції доходить наступного. Відповідно до положеньстатті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Керуючись статтею 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Такі висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15. Разом з тим, процентна складова штрафу підлягає зменшенню з урахуванням п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, штраф у розмірі 5% від ціни позову буде складати 3218,41грн (35862,24грн+ 28006,01грн+500= 64368,25грн, відповідно 5% від 64368,25грн становить 3218,41грн). Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією не підлягають до задоволення, оскільки недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, не допускається. За таких обставин, з відповідача за період з 29.06.2010 року по 14.02.2019 року (дата визначена АТ КБ «ПриватБанк» у позові) підлягає стягненню наступна заборгованість: - 28006,01 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); - 3218,41 гривень - штраф (процентна складова). Відтак, доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» частково знайшли своє підтвердження у матеріалах цивільної справи. Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не виконала своїх зобов`язань перед позивачем АТ КБ «Приватбанк», що призвело до порушення прав останнього. Суд апеляційної інстанції вважає, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із того, що договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення просточеного тіла кредиту та штрафів. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги висновоки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц про те, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази зміни умов та тарифів договору, відповідач в свою чергу будучи належним чином повідомлений про розгляд справи зазначених обставин не оспорював. Крім того суд не може грунтувати своє рішення на припущеннях. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним фактичне звільнення боржника від сплати простроченого тіла кредиту та штрафних санкцій судовим рішенням, з урахування того, що відповідачем не заявлялись позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем. При вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із положень ст.ст. 634, 1054, ЦК України. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити зміну розподілу судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, позивач АТ КБ «ПриватБанк» сплатив судовий збір розмірі 1921,00 гривень (за подання позовної заяви) та 2881,50 гривень (за подання апеляційної скарги на рішення суду), що у сукупному розмірі складає 4802,50 гривень (а.с. 37, 193). Предметом позову АТ КБ «ПриватБанк» є стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом, яка у загальному розмірі складає 111179,46 гривень. Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про обгрутнованість стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 67586,66 гривень. За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 207,45 грн (67586,66* 4802,50,00 / 111179,46). Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду в частині відмови у стягненні заборгованості по простроченому тілу кредита, штрафів та пені не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2022 року в частині відмови у стягненні заборгованості по простроченому тілу кредита, штрафів, пені та судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 ипро стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 и на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість по простроченому тілу кредита у розмірі 28006 гривень 01 копійка, штрафів у розмірі 500 гривень 01 копійка (фіксована частина) та 3218 гривень 41 копійок, а також судового збору у розмірі 207 гривень 45 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовити. Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, 49094, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд 1 Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, тел. 8(056)7896021. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «27» вересня 2022 року. Головуючий суддя СуддіЛ.П. Сушко О.І. Сліпченко Є.М. Суханова