Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/1619/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3332/22 Справа № 213/1619/18 Суддя у 1-й інстанції - Соловйова Л. Я. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О. сторони справи: заявник - ОСОБА_1 стягувач Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 січня 2022 року, постановлену суддею Мазуренком В.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ : У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу. Просив скасувати судовий наказ, виданий Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області №213/1619/18 (пр.2-н/213/199/18) від 08 жовтня 2018 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» заборгованості за отримані послуги з централізованого постачання холодної води, трьох відсотків річних, втрат від інфляції та судового збору. Вимоги обґрунтовані тим, що заявник вважає вимоги стягувача про стягнення з нього заборгованості необґрунтованими та безпідставними, в рахунок яких стягувачем не було надано належних та допустимих доказів, в той час як є докази, які свідчать про незаконність його вимог, надання неправдивих та фальшивих доказів стягувачем, що свідчить про існування між сторонами спору про право. Крім того, заявник просив поновити йому пропущений строк для подання заяви про скасування вищевказаного судового наказу. Ухвалою Іншулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 січня 2022 року заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернути заявнику. Заявник ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухвалою суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення, постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Заявник вважає, що суд незаконно відмовив йому у поновленні пропущеного строку для скасування наказу, не взяв до уваги, що він не юрист і не обізнаний в частині юриспруденції, проігнорував докази поважності причин пропуску строку, які були подані разом із заявою про скасування судового наказу. Вказує, що він більше чотирьох років проживає у м. Києві, оскільки працює там і тільки в листопаді 2021 року повернувся до м. Кривого Рогу. Зазначає, що він з 21.05.2015 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тому йому незрозуміло, як можна стягувати комунальні борги за адресою де він не проживає та відповідно не отримував послуг з централізованого постачання холодної води. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки переглядається ухвала визначена у п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Суд першої інстанції, повертаючи ОСОБА_1 його заяву про скасування судового наказу, виходив з відсутності підстав для поновлення пропущеного заявником строку для подання до суду заяви про скасування судового наказу, оскільки строк пропущено без поважних причин. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Так, судом встановлено, що копію судового наказу від 08.10.2018 року ОСОБА_1 отримав в Інгулецькому районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 25.02.2020 року, що підтверджено його особистим підписом у справі №213/1619/18 (а.с.15). Відповідно до положень ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Підставами для поновлення строку є поважні причини, які унеможливлювали подання відповідної заяви протягом вищезазначеного у процесуальній нормі строку. При цьому, поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника, і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Нормами статті 170 ЦПК України визначені форма і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання. Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду. Відповідно до п.3 ч.5 ст.170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого ч.1 ст.170 ЦПК України. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року). Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18). Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд першої інстанції, встановивши, що заявник копію оскаржуваного судового наказу отримав в суді 25.02.2020 року, а в суд із заявою про скасування цього наказу звернувся лише 10 січня 2022 року, тобто майже через 2 роки після отримання рішення, при цьому строк подачі заяви про скасування судового наказу, встановлений законом - 15 днів з дня вручення копії наказу, доказів поважності причин значного пропуску строку заявником суду не надано, а відтак місцевий суд на законних підставах відмовив у поновленні пропущеного процесуального строку. Отже, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до ухвалення незаконного судового рішення, тому відсутні підстави для скасування ухвали місцевого суду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 вересня 2022 року. Головуючий: Судді: