Постанова 4855 № 580/133/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/133/22 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання відмови та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті позивачу з 01.03.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 58% до 84% суддівської винагороди відповідно до довідки Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 № 04-24/71/2020; - зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 37 років 7 місяців 18 днів стажу роботи на посаді судді, в розмірі 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 № 4-24/71/2020, починаючи з 01.03.2020 року без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наслідками перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, його обчислено у розмірі 58% грошового забезпечення, тобто із розрахунку 24 роки стажу, натомість відсоткове значення при обрахунку грошового забезпечення за 37 років стажу має становити 84%. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови в перерахунку та виплаті позивачу з 01.03.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% суддівської винагороди відповідно до довідки Черкаського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.02.2020 №04-24/71/2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до статей 137, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII виходячи з 37 років 7 місяців 18 днів стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Черкаського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.02.2020 №04-24/71/2020, починаючи з 01.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин у справі. Свої доводи обґрунтовує тим, що відсутні правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді відставці, затвердженого В.о. голови апеляційного суду Черкаської області, зазначений стаж позивача складає: - служба в лавах Радянської Армії (18.11.1969 - 29.11.1971) - 2 роки 11 днів; - навчання в Харківському юридичному інституті (01.09.1978 - 24.06.1982) - 1 рік 10 місяців 27 днів; - народний суддя Катеринопільського районного народного суду - 5 років 17 днів, член Черкаського обласного суду (07.07.1987 - 06.03.1989) 1 рік 7 місяців 30 днів; - заступник начальника, виконуючий обов`язки начальника Управління юстиції Черкаського облвиконкому (06.03.1989 пo 12.11.1992) -3 роки 8 місяців 6 днів; - начальник Управління юстиції Черкаської обласної державної адміністрації з 13.11.1992 по 14.05.1998 тривалістю 5 років 6 місяців 1 день; - суддя Апеляційного суду Черкаської області з 01.12.1998 по 16.09.2016 - 17 років, 9 місяців, 16 днів. Згідно вказаної довідки, стаж роботи позивача станом на 16.09.2016 становить 37 років, 7 місяців, 18 днів. Черкаським окружним адміністративним судом у рішенні від 05.08.2021 у справі №580/3459/21, встановлено, що період служби позивача в лавах Радянської Армії (18.11.1969 - 29.11.1971) - підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 та відомостями трудової книжки. Відповідно до диплому НОМЕР_2 , позивач навчався в Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського із 1978 по 1982 роки. Згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_3 , працював заступником начальника, виконуючим обов`язки начальника Управління юстиції Черкаського облвиконкому з 06.03.1989 пo 12.11.1992, та начальником Управління юстиції Черкаської обласної державної адміністрації з 13.11.1992 по 14.05.1998. Рішенням суду у даній справі зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, періоду проходження служби в лавах Радянської армії з 18.11.1969 по 29.11.1971 тривалістю 2 роки 0 місяців 11 днів, половини строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту з 01.09.1978 по 24.06.1982 тривалістю 1 рік 10 місяців 27 днів, роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом/контролем за діяльністю судів заступником начальника, виконуючим обов`язки начальника Управління юстиції Черкаського облвиконкому з 06.03.1989 по 12.11.1992 тривалістю 3 роки 8 місяців 6 днів, та начальником Управління юстиції Черкаської обласної державної адміністрації з 13.11.1992 по 14.05.1998 тривалістю 5 років 6 місяців 1 день, відповідно до розрахунку стажу судді сформованого Апеляційним судом Черкаської області станом на 16.09.2016, та провести перерахунок з 01.03.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 № 04-24/71/2020, а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами. Рішення суду у справі №580/3459/21, набрало законної сили - 07.09.2021. За наслідками розгляду заяв позивача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно рішення суду від 05.08.2021 у справі №580/3459/21, відповідач листом від 29.10.2021 повідомив позивача, що періоди роботи, зазначені у наказовій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі №580/3459/21 до стажу роботи на посаді судді, для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, рішенням суду не зобов`язано. Вказано, що відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди визначено згідно з пунктом 3 статті 142 Закону №1402, що діє на дату перерахунку розміру пенсії, 58% (за 20 років 50%, понад 20 років - 4 роки х 2%=8%, 50% + 8% = 58%). Вказано також, що Законом №1402 не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половини терміну навчання в юридичному вищому навчальному закладі, строкової військової служби, часу роботи на посаді заступника начальника, виконуючого обов`язки начальника Управління юстиції Черкаського облвиконкому, начальника Управління юстиції Черкаської обласної державної адміністрації, тому, для зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зазначених періодів підстав немає. Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, звернулася з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством, яке діяло на момент призначення позивача на посаду судді, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби, половина строку навчання. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (надалі - Закон № 1402), «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX (надалі - Закон № 193). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом № 1402. Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Частиною першою статті 142 Закону № 1402 визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених Законом № 1402, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Частиною третьою статті 142 Закону № 1402 передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Суд першої інстанції вірно вказав, що рішенням суду по справі №580/3459/21, що набрало законної сили, зобов`язано відповідача зарахувати відповідні періоди навчання, військової служби та роботи на відповідних посадах до стажу роботи позивача на посаді судді, для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв`язку із чим протилежні доводи відповідача, викладені у листі за наслідками розгляду заяви позивача є необґрунтованими. Так, за правилами частини 1 статті 116 Закону № 1402-VIII, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно із вимогами статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Водночас відповідно до пункту 34 Перехідних положень Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). До набрання чинності Законом № 1402-VIII зазначені правовідносини регулювались Законом від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи, що дає судді право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби. Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, яка діяла до 28.03.2015 - набрання чинності Законом № 192-VIII, яким Закон № 2453-VI було викладно в новій редакції) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ). Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XI «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавством, яке діяло на момент призначення позивача на посаду судді, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби, період роботи на відповідних посадах та половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі. Як свідчать матеріали справи, позивач мав також наступні періоди діяльності: робота на посадах заступника начальника, виконуючого обов`язки начальника Управління юстиції Черкаського облвиконкому з 06.03.1989 по 12.11.1992, та на посаді начальника Управління юстиції Черкаської обласної державної адміністрації з 13.11.1992 по 14.05.1998; проходження служби у Збройних Силах СРСР (18.11.1969 - 29.11.1971) та навчання у вищому юридичному навчальному закладі (01.09.1978 -24.06.1982). Відтак, в силу наведених правових приписів та періоду роботи позивача саме на посаді судді (більше 20 років), вказані періоди військової служби, період роботи на відповідних посадах та половина строку навчання підлягають зарахуванню позивачу до стажу його роботи на посаді судді. Відповідно, загальний стаж роботи позивача, що дає йому право на одержання щомісячного грошового утримання судді, становить 37 років 7 місяці 18 днів. Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням положень ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII повинен становити 84 відсотки (50 % за 20 років + 34 % за 17 повні роки роботи на посаді судді понад 20 років) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем з 01.03.2020 протиправно зменшено відсоткове співвідношення довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 до 58%, а тому з метою відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 84 % від суддівської винагороди, на підставі довідки Черкаського апеляційного суду № 04-24/71/2020 від 20.02.2020 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.03.2020. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось позивачем в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 29.09.2022. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна