Постанова Львівський апеляційний суд № 466/2081/21

Справа № 466/2081/21 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С. Провадження № 22-ц/811/262/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., секретарка: Колич Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Невойта П.С. від 16 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, - в с т а н о в и л а : рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2021 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у такий спосіб: - перша та третя субота щомісячно з 14:00 год. до 20:00год.; - друга та четверта неділя щомісячно з 13:00 год. до 19:00год; - половина канікул щороку з узгодженням графіку канікул у навчальному закладі за умови дотримання режиму дня та харчування дитини з ночівлею за місцем проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю - один раз у квартал у вихідні (святкові) дні за умови дотримання режиму дня та харчування дитини з ночівлею та за погодженням з мамою, за місцем проживання батька чи його перебування. Безперешкодне спілкування батька з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі перебування її на оздоровленні або/чи лікуванні в установі поза межами місця проживання. В задоволенні інших вимог відмовлено. Дане рішення оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить скасувати частково рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2021 року про визначення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з донькою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у такий спосіб: - половину канікул щороку з узгодженням графіку канікул у навчальному закладі за умови дотримання режиму дня та харчування дитини з ночівлею за місцем проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю один раз у квартал у вихідні (святкові) дні за умови дотримання режиму дня та харчування дитини з ночівлею та з погодженням з мамою за місцем проживання батька чи його перебування. Ухвалити в цій частині вимог нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з донькою, ОСОБА_3 , у такий спосіб: -половину канікул щороку з узгодженням графіку канікул у навчальному закладі за умови дотримання режиму дня та харчування дитини з ночівлею за місцем проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю; -один раз у квартал у вихідні (святкові) дні за умови дотримання режиму дня та харчування дитини з ночівлею та з погодженням з мамою за місцем проживання батька чи його перебування - відмовити. В іншій частині оскаржуване судове рішення - залишити без змін. Вважає, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення до справи і не довів обставини, що мають значення, які суд визнає встановленими. Так, в рішенні суду вказано, що в ході судового розгляду встановлено, що батько дитини ОСОБА_2 має належні умови для проживання та розвитку дитини, бажає брати активну участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. В мотивувальній частині рішення вказано: «При ухвалені рішення судом також враховуються обставини, які позитивно характеризують ОСОБА_2 , а саме: сплата аліментів на утримання дитини, працевлаштований, має належні умови для проживання, навчання та відпочинку дитини». Вважає, що ці виводи суду не підтверджуються конкретними доказами і в матеріалах справи відсутні акт обстеження житлово-побутових умов і сімейного стану позивача, складеного відповідним органом, відомості про місце роботи ОСОБА_2 або будь-яке джерело існування (дохід). Згідно довідки №48836 Львівської міськради ОСОБА_2 за рішенням суду по справі №466/10405/20 знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 і де він зареєстрований і де фактично проживає у м. Київ - достовірно не відомо і він це приховує. Таким чином, суд помилково і передчасно зробив висновки про позитивну характеристику ОСОБА_2 , маючи на увазі сплату аліментів, що він працевлаштований і має належні умови для проживання, навчання та відпочинку дитини. Крім того, суд не враховував ризики інфікування доньки Ковід-19, якій тільки 10 років і у випадку пересування на залізничному потягу де велике скупчення людей і проживання з батьком і іншими невідомими особами у невизначених житлових умовах, спілкування з невідомими особами (співмешканкою і її дітьми, тощо) і відсутності у них повної вакцинації є неприйнятними і повністю виключає такі способи спілкування доньки з позивачем в період посилення пандемії різних штамів і посилених карантинних обмежень у м. Львів і Києві. В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі та від органу опіки та піклування Шевченківської РА ЛМР надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника. Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, апеляційної скарги, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268 ЦПК України, ст.141, 157, 159 СК Українита задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 18.05.2020 розірвано /арк.спр.10,11/. У шлюбі народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження, копія якого міститься в матеріалах справи. Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 05 лютого 2021 року, яке постановою Львівського апеляційного суду від 20.08.2021 змінено та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову - з 15 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Суд встановив та позивач в судовому засіданні підтвердив, що він мешкає та працює у місті Києві, окремо від доньки. В ході судового розгляду встановлено, що батько дитини ОСОБА_2 має належні умови для проживання та розвитку дитини, бажає брати активну участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. При вирішені спору по суті, суд враховував рекомендації органу опіки та піклування Шевченківськї райадміністрації Львівської міської ради та частково взяв їх до уваги. Так, до суду органом опіки та піклування надано висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації №36-вих-76296 від 27.08.2021, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за доцільне встановити та визначити графік побачень ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , а саме: перша і третя суботи кожного місяця в період з 16.00 год до 20.00 год, друга і четверта неділі місяця в період з 13.00 год до 19.00 год, половина канікул щороку з узгодженням графіку канікул у навчальному закладі, половину державних та релігійних свят, за погодженням з матір`ю дитини зустрічі можуть відбуватися і в інші дні впродовж тижня не порушуючи режиму дня та відпочинку малолітньої ОСОБА_3 . Суд при вирішенні годин побачень врахував висновок органу опіки та піклування, однак як встановлено судом дитина відвідує гуртки у вихідні дні, тому суд вважав, що години побачень в ці дні необхідно збільшити. Ще за спільного проживання подружжя, їх донька відвідувала заняття великого тенісу. Батько підтримує таку ініціативу, отже, у вихідні дні збільшуючи години побачень, таким чином надається можливість батьку відвести доньку на спортивні гуртки та поспілкуватися з нею. Щодо вимог про святкування державних та релігійних свят, то суд вважав, що традиції святкування свят кожна родина може мати не одинакові, дні святкування певних релігійних свят є змінними, а тому у цій частині суд вважає відмовити у задоволенні позовних вимог, що не позбавляє права сторін для самостійного вирішення цього питання. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а також практиці суду касаційної інстанції, яка повинна бути врахована у аналогічних правовідносинах. 15.03.2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 за участі органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просив: 1. зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 2. визначити такі способи участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини шляхом можливих побачень: - кожні понеділок, середу, п`ятницю кожного першого, третього тижня місяця та вівторок, четвер кожного другого, четвертого тижня місяця або кожні вівторок, четвер кожного першого, третього тижня місяця та понеділок, середу, п`ятницю кожного другого, четвертого тижня місяця; - кожної суботи чи неділі кожного місяця (з ночівлею) або кожної суботи та неділі першого, третього тижня місяця (з ночівлею) або кожної суботи та неділі другого, четвертого тижня місяця (з ночівлею); - під час відпочинку (відпустки, лікарняного, тощо) на строк від 7 до 30 днів, з правом подорожування по Україні та виїзду за межі країни на оздоровлення, відпочинок, екскурсії, тощо; - половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул; - у свята: дні народження (самої дитини, батька, діда, бабусі, брата, сестри, дядька); Новий рік, Восьме березня, Перше і Друге травня, Трійця, День незалежності, Різдво (25 грудня) парні календарні роки та Різдво (7 січня ), Великдень, Дев`яте травня, День Конституції України, День захисника України непарні календарні роки; - під час хвороби безперешкодне відвідування дитини за місцем її фактичного знаходження (проживання. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням від 18.05.2020 розірвано Шевченківським районним судом м.Львова. У шлюбі народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач стверджує, що з моменту розірвання шлюбу, відповідачка постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою, категорично заперечує проти того, щоб він брав участь у вихованні дитини. Хоча він має велике бажання забезпечувати доньку та брати участь у її вихованні. Із змісту Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року вбачається таке. У змісту преамбули вбачається, що держави учасниці Конвенції визнають, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Ч.1 ст. 3 Конвенції вказує, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Ч.1 ст. 7 цього ж акту передбачено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Згідно ч.1 ст. 8 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Ч.1 ст. 9 ж передбачає, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Ст. 16 вказує, що жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання. Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України:

1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

3. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.

4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

6. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

10. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Відповідно до ст. 19 СК України:

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

2. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. За ст. 141 цього ж Кодексу, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно до ст. 142 СК України, діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. Крім цього, відповідно до ст.ст. 150-153 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Також, згідно ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Також за ст. 157 СК України:

1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

5. Той із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішує питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби у порядку, встановленому законом. Також, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

2. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ст. 158 СК України). Стаття ж 159 Кодексу вказує, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

3. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

5. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в прийомній сім`ї, сім`ї патронатного вихователя, дитячому будинку сімейного типу, будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті чи іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров`ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров`я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов`язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці. Зважаючи на вказані вимоги закону питання участі у спілкуванні та вихованні дитини одного із батьків, який проживає окремо потребує скрупульозного, детального з`ясування, вивчення та поспішність, непослідовність та неповнота з`ясування істотних обставин у вирішенні вказаного питання слід вважати суперечить вказаним вимогам закону. Як вбачається із наведеного питання участі у спілкуванні та вихованні дитини одного із батьків, який проживає окремо може бути вирішено кількома позасудовими способами, спроби вирішення вказаного питання, за якими слід вважати попередніми та дуже важливими етапами вирішення вказаного питання, сам спосіб вирішення якого, зважаючи на специфічність стосунків між батьками, що проживають окремо та дитиною, що проживає із одним із них, має істотне, якщо не вирішальне значення у вирішенні даного питання. Нестриманість, поспішність у вирішенні цього питання, штучне провокування спору та відстоювання виключно особистих інтересів одним із батьків у вирішенні даного питання має виключено негативні наслідки у взаємостосунках між згаданим колом осіб та навіть у випадку задоволення позову одного із них може призвести до непоправних наслідків для стосунків батьків і дитини, фактичної неможливості спілкування одного з них з дитиною, зокрема, до провокування дитини до неналежної поведінки щодо іншого із батьків, унеможливлення тим з батьків з ким проживає дитина виконання рішення суду у такій категорії спорів, що фактично у примусовому порядку виконано бути не може. Вказане, в свою чергу, негативно позначається на вихованні дитини, яка не має повноцінного спілкування з обома батьками, або ще гірше при провокуванні дитини до негативної поведінки до того з батьків, який проживає окремо у неї може сформуватися негативне, викривлене ставлення до іншого з батьків, як особи; негативне ставлення до інших членів родини іншого з батьків, тощо, що відповідно не може не впливати негативно на розвиток та формування дитини як особистості. У даному спорі колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи та ухваленні рішення було дотримано згадані вимоги закону та розгляд справи та постановлене за наслідками розгляду рішення відповідає інтересам дитини, що має ключове значення у розгляді даного спору. При цьому жодним чином не порушено права та інтереси батьків (сторін по справі). Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який уклали 24.04.2009 року та, який рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 18.05.2020 - розірвано (10, 11). Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 5 лютого 2021 року, яке постановою Львівського апеляційного суду від 20.08.2021 змінено та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову - з 15 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. В судовому засіданні в суді першої інстанції позивач підтвердив, що він мешкає та працює у місті Києві, окремо від доньки. Донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і реєстрацію №1019 від 19.11.2020 року (а.с.16). Підставою звернення з даним позовом є те, що сторони не могли досягнути згоди щодо способу участі батька у спілкуванні з донькою. З листа відділу «Служба у справах дітей» Шевченківського району №4-260001-14178 від 13.05.2021 року вбачається, що Львівським міським центром соціальних служб для сім`ї дітей та молоді встановлено, що батько дитини ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 51-52). Згідно висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації №260001--вих-76296 від 27.08.2021 орган опіки та піклування вважає за доцільне встановити та визначити графік побачень ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: перша та третя субота щомісячно з 16.00 год. до 20.00 год., друга та четверта неділі щомісячно з 13.00 год. до 19.00 год., половина канікул щороку з узгодженням графіку канікул у навчальному закладі, половину державних та релігійних свят. Крім цього за домовленістю між батьками дитини зустрічі можуть відбуватися і в інші дні впродовж тижня не порушуючи режиму дня та відпочинку малолітньої ОСОБА_3 . При цьому Органом опіки та піклування враховано пояснення ОСОБА_1 , що така не заперечує щодо способів участі ОСОБА_2 у вихованні дитини, пояснення дитини сторін, акт оцінки потреб сім`ї/особи від 10.06.2021 року та лист №587/1-04 від 11.06.2021 року надані Шевченківським районним в м. Києві Центром соціальних служб, акт оцінки потреб сім`ї/особи від 27.05.2021 року та лист від 01.06.2021 року надані Відділом соціальної роботи Шевченківського району ЛМЦСССДМ. З декларації про доходи ОСОБА_2 за 2020 рік вбачається, що ОСОБА_2 проживає у м. Києві та працює у Державній фіскальній службі України на посаді начальника відділу та за 2020 рік такий отримав дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 88927 грн. та соціальну допомогу у розмірі 8000 грн. Окрім цього у позивача наявні готівкові кошти у розмірі 650000 грн. На підставі вказаних доказів, судом першої інстанції правильно встановлено, що батько дитини ОСОБА_2 має належні умови для проживання та розвитку дитини, бажає брати активну участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. Окрім цього, при вирішені спору по суті, суд також врахував рекомендації органу опіки та піклування Шевченківської райадміністрації Львівської міської ради та частково взяв їх до уваги. Зважаючи на вказане, при визначенні годин побачень суд правильно врахував висновок органу опіки та піклування, однак взяв до уваги, що дитина відвідує гуртки у вихідні дні, тому вважав, що години побачень в ці дні необхідно збільшити. Також, судом правомірно встановлено, що ще за спільного проживання подружжя, донька сторін відвідувала заняття великого тенісу та батько підтримує таку ініціативу, отже, у вихідні дні збільшуючи години побачень, таким чином надається можливість батьку відвести доньку на спортивні гуртки та поспілкуватися з нею. Що стосується вимог про святкування державних та релігійних свят, то суд першої інстанції правильно вказав на те, що традиції святкування свят кожна родина може мати не одинакові, дні святкування певних релігійних свят є змінними, а тому у цій частині правильно відмовив у задоволенні позовних вимог. Окрім цього, суд правильно врахував обставини, які позитивно характеризують ОСОБА_2 , а саме сплата аліментів на утримання дитини, працевлаштований (є державним службовцем), має належні умови для проживання, навчання та відпочинку дитини. Спосіб спілкування та участі у вихованні з дитиною, на думку суду апеляційної інстанції, якщо розглянути проблему, що існує у колишнього подружжя та їх спільної дитини більш широко, покликаний забезпечити врегулювання проблем у взаємостосунках між батьками та дитиною та забезпечити вирішення проблеми у спілкуванні та вихованні дитини двома батьками за неможливості виховання у повноцінній сім`ї, що відповідно буде належними передумовами для її розвитку, формування особистості, тощо та забезпечить її міцними життєвими зв`язками з обома з батьків, що є надзвичайно важливим у житті, особливо у малолітньому, неповнолітньому віці кожної особистості. Додатково такий спосіб участі батька у вихованні дочки покликаний зняти розбіжності у цьому питанні, що виникають між батьками; зняти конфліктність між ними; а, також, повинен принести чіткість та визначеність у стосунках, що є предметом спору без різночитань у здійсненні своїх прав кожним з подружжя, що не може не впливати і на інтереси дитини, оскільки здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків при конфліктності стосунків однозначно виключно негативно впливає на дитину та її взаємостосунки з батьками. Крім цього, у сторін тривалий час існують різні погляди щодо визначення способу та порядку участі батька у вихованні спільної дитини, які і на стадії апеляційного розгляду не слід вважати компромісними чи погодженими. При цьому аналізуючи доводи апеляційної скарги колегія суддів, також, вважає, що така по суті своїй спрямована на захист інтересів та позиції по суті спору самої відповідачки, але аж ніяк не на захист інтересів дитини сторін. На даний час сторони не є подружжям та вправі вирішувати свої сімейні, родинні, інші особисті питання самостійно, кожен окремо без втручання у такі інших осіб, зокрема, і одне одного, якщо таке вирішення не впливатиме на права та інтереси їх спільної дитини (в контексті питань, які вирішуються у даному спорі). Зважаючи на вказане слід вказати, що апелянтка не навела жодних обґрунтованих доводів про можливий негативний вплив осіб, з якими спілкується чи має певні стосунки (дружні, інтимні, сімейні, родинні чи інші близькі) позивач на дитину сторін при їх можливому спілкуванні в рамках виконання рішення суду в частині задоволення позову. Саме небажання спілкування відповідачки з іншими особами, з якими спілкується позивач, чи небажання щоб дитина сторін спілкувалася з такими особами не може бути перешкодою у реалізації позивачем своїх прав на участь у спілкуванні та вихованні з дитиною, які підлягають захисту. При цьому слід вказати і про те, що рішення у даному спорі про задоволення позову буде обов`язковим для виконання відповідачкою, однак таке не слід вважати примусовим для дитини сторін стосовно сторонніх осіб, окрім сторін у справі та дитина при проведенні часу з позивачем, зважаючи на її вік, також, вправі самостійно вирішувати питання спілкування з тими чи іншими особами, з якими спілкується її батько. Щодо загроз інфікування дитини сторін хворобами, то слід вважати, що такі є припущеннями та тривогами відповідачки, які належними доказами не підтверджені, а батько дитини окрім прав стосовно дитини наділений і обов`язками, зокрема, і в частині охорони її здоров`я та неналежна реалізація таких обов`язків буде тягти відповідні наслідки. Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 27 вересня 2022 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Н.П. Крайник М.М. Шандра