Постанова 4806 № 308/4679/21

Справа № 308/4679/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 14 вересня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів БИСАГИ Т.Ю., СОБОСЛОЯ Г.Г. за участю секретаря ТЕРПАЙ С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 308/4679/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 2 липня 2021 року, повний текст якого складено 7 липня 2021 року, головуюча суддя Голяна О.В., - встановив: 14.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»» мотивуючи таким. 15.03.2021 наказом № 268-ос позивача цим днем було звільнено з посади начальника служби автотранспорту АТ «Закарпатгаз» за прогули без поважних причин на підставі ст. 40 ч. 1 п. 4 КЗпП України. Накладення дисциплінарного стягнення незаконне та ґрунтується на припущеннях і обставинах, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач належним чином виконував свої посадові обов`язки, не відлучався з роботи в робочий час, здійснював контроль за технічним станом автотранспорту та забезпечував виконання розпоряджень керівництва в дні, на які вказує роботодавець як на такі, коли були вчинені прогули. Умовами роботи позивача не визначено постійне місце його перебування із зазначенням періоду часу перебування в цьому місці, що виключає можливість бути присутнім на роботі в одному визначеному місці. Тобто, прогулів позивач не вчиняв. Дисциплінарне стягнення може бути застосоване роботодавцем лише за наявності та доведеності в діях працівника складу дисциплінарного проступку, обов`язковим елементом якого є вина працівника в такому проступку (зокрема, ст. 147 КЗпП України). Наказ, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, безпідставний, оскільки не доведено факту вчинення ним жодного дисциплінарного правопорушення та вини в такому. Крім того, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено з роботи без отримання будь-яких пояснень із приводу обставин, які ставляться йому в провину, акти про відмову від надання пояснень складалися без його участі. Будь-які сумніви в доведеності вини особи у вчиненні правопорушення, проступку мають тлумачитися на її користь. Таким чином, роботодавець не мав доказів вчинення позивачем прогулу (ст. 40 ч. 1 п. 4 КЗпП України), а відтак не мав і законних підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Посилаючись на ці обставини, діючи на захист своїх трудових прав, що їх вважає порушеними роботодавцем, ґрунтуючись на вказаних положеннях закону, а також на ст. 235 КЗпП України, на інших нормах законодавства, позивач ОСОБА_1 просив: визнати незаконним і скасувати наказ АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» від 15.03.2021 року №268-ос «Про звільнення ОСОБА_1 за прогули», яким вирішено звільнити ОСОБА_1 , начальника служби автотранспорту АТ «Закарпатгаз», з роботи з 15.03.2021 за прогули без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України; поновити його на посаді начальника служби автотранспорту АТ «Закарпатгаз»; стягнути з АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» на його користь середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, а саме з 15.03.2021 по день ухвалення рішення; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 02.07.2021 у позові відмовлено. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності, з того, що роботодавцем були додержані вимоги закону під час застосування до працівника дисциплінарного стягнення за вчинені тим прогули і, відповідно, з відсутності підстав для визнання дій відповідача незаконними та поновлення позивача на роботі. Позивач ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на обґрунтування скарги посилається загалом на ті ж обставини, якими мотивувався позов, і наводить ті ж доводи по суті. Крім того, зазначає таке. Тягар доведення правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця, а поважність причин відсутності працівника на роботі в контексті питання про вчинення ним прогулу підлягає з`ясуванню та оцінюється залежно від конкретних обставин. Поважність таких причин виключає вину працівника у вчиненні порушення трудової дисципліни. Позивач не вчиняв прогулу і сумлінно виконував свою роботу, в тому числі, в м. Мукачеві, за межами території підприємства, тож не відлучався в робочий час. Позивач здійснював контроль за технічним станом автотранспорту підприємства, який ремонтувався, проводив роботу з підприємцями в м. Мукачеві, які ремонтують автотранспорт, та забезпечував виконання розпоряджень керівництва підприємства. Акти про відсутність позивача на роботі є неналежними доказами, оскільки допитані в суді працівники, які їх складали, показали, що не займалися пошуком позивача, а лише телефонували йому, щоб дізнатись, де він перебуває. З наказом по підприємству від 20.10.2020 № 01На-134-1020 щодо порядку залишення керівниками служб підприємства робочого місця позивач не був ознайомлений, що відповідачем не було спростовано. Не підтверджують факт такого ознайомлення і показання свідка ОСОБА_2 , оскільки відповідний доказ має бути виключно письмовим. Тож факт вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення не доведений. Позивач просить рішення скасувати, позов задовольнити. У відзиві на апеляцію відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»» вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, зокрема, що позов цілком бездоказовий. Прогули мали місце, належним чином зафіксовані та підтверджені. Жодних доказів поважності причин своєї відсутності на роботі 24.02. (8 годин), 25.02. (5,5 годин) і 01.03.2021 (5,5 годин) позивач не надав, будь-які пояснення причин відсутності на роботі надати відмовився. Позивач порушив вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, вимоги своєї посадової інструкції. Про виїзди до м. Мукачева начебто у службових справах позивач заявив лише в ході судового розгляду, проте, жодних доказів оформлення таких виїздів та їх причин не надав, тоді як його посадова інструкція не передбачає контролю за автотранспортом підприємства за його межами, а службові документи на такі поїздки не оформлялися. Жодної потреби і підстав для виїздів позивача до ОСОБА_3 не було. Щодо обізнаності з наказом по підприємству від 20.10.2020 № 01На-134-1020 про порядок залишення керівниками служб підприємства робочого місця, то позивач даючи показання в якості свідка в суді визнав, що ознайомлений з ним і згоду на відлучення з підприємства не отримував. Відповідач надав суду докази, які підтверджують правомірність його дій, додержання процедури звільнення позивача з роботи, що не були спростовані. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: позивача ОСОБА_1 адвоката Ламбруха О.С., який апеляцію підтримав, відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»» адвоката Фраткіної Т.Ф., яка скаргу не визнала, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до такого. Суд першої інстанції розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позивачем вимог, з наведених ним підстав, на підставі доказів, поданих учасниками справи; апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; апеляційним судом не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України). За приписами ст. 2 ч. 3 п.п. 2, 4, 5, 11, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України: основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; неприпустимість зловживання процесуальними правами; кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, у тому числі, трудових прав; особа діє у спірних і процесуальних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує обов`язки у межах, наданих їй договором або актами законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; сторони на свій розсуд розпоряджаються процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами трудового законодавства в редакції, чинній на час застосування до позивача дисциплінарного стягнення та виникнення інших юридичних фактів, які мають значення в спорі. ОСОБА_1 працював у АТ «Закарпатгаз» (на час розгляду справи АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»») з 21.02.2012, коли був прийнятий на посаду майстра (а.с. 22). Наказом голови правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»» ОСОБА_4 від 15.03.2021 № 268-ос начальника служби автотранспорту ОСОБА_1 звільнено з роботи цим днем на підставі ст. 40 ч. 1 п. 4 КЗпП України за прогули без поважних причин, працівник ознайомлений із наказом під розписку (а.с. 11). Підставами для видання наказу від 15.03.2021 № 268-ос слугували: доповідна записка ОСОБА_5 від 24.02.2021; акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі від 24.02.2021; акт від 01.03.2021 про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі; доповідна записка ОСОБА_5 від 25.02.2021; акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі від 25.02.2021; акт від 01.03.2021 про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі 25.02.2021; доповідна записка ОСОБА_5 від 01.03.2021; акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі від 01.03.2021; акт від 01.03.2021 про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі 01.03.2021; подання профкому АТ «Закарпатгаз» про отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогул № 4 від 09.03.2021; згода профкому АТ «Закарпатгаз» на звільнення ОСОБА_1 за прогул від 15.03.2021 (витяг із протоколу № 60 від 15.03.2021). Розрахунок із ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням проведено в повному обсязі, що підтверджується розрахунковими листами за березень і квітень 2021 року, довідкою підприємства (а.с. 13, 52), іншими матеріалами справи та не заперечується позивачем. Посадовою інструкцією начальника служби автотранспорту ПАТ «Закарпатгаз», затвердженою наказом голови правління ПАТ «Закарпатгаз» від 02.04.2018 № 01.5.1Но-17-0418, обізнаність ОСОБА_1 з якою підтверджена його власноручними записом і підписом, передбачено, зокрема, що начальник служби автотранспорту: призначається і звільняється з посади наказом голови правління ПАТ «Закарпатгаз» (п. 1.1.); підпорядковується голові правління ПАТ «Закарпатгаз» (п. 1.2.; у своїй діяльності керується, серед іншого, правилами внутрішнього розпорядку товариства та даною посадовою інструкцією (п. 1.5.); здійснює контроль за технічним станом автотранспорту, машин і механізмів та проводить контроль за їх технічним обслуговуванням та ремонтом (п. 2.3.); організовує та забезпечує виконання розпоряджень, наказів, вказівок керівництва (п. 2.11.); несе відповідальність згідно чинного законодавства за невиконання або неналежне виконання покладених на нього службових обов`язків, за недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку (п. 40 (а.с. 25-28, 80-83). Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», затверджені протоколом загальних зборів працівників трудового колективу АТ «Закарпатгаз» від 12.04.2019 № 1, які поширюються на всіх працівників АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (п. 1.2.) і обізнаність ОСОБА_1 з якими підтверджується документально (а.с. 69-73), визначено, що: трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 2.13. пп. 4); працівники зобов`язані … сумлінно виконувати покладені на них трудові обов`язки, неухильно дотримуватися правил трудової дисципліни, вчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації, використовувати весь робочий час для продуктивної праці (п. 3.1.1.); початок роботи встановлюється о 08 год., перерва для відпочинку та харчування з 12 до 13 год., закінчення роботи о 17 год. (п. 5.1.); за порушення трудової дисципліни адміністрація підприємства застосовує дисциплінарні стягнення: догану, звільнення (п. 7.2.); за прогул (у тому числі за відсутність на роботі понад 3 годин протягом робочого дня) без поважної причини адміністрація підприємства застосовує дисциплінарні стягнення, передбачені в п. 2 розділу VII цих правил (п. 7.3.) (а.с. 60-68). 20.10.2020 голова правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» видав наказ № 01На-134-1020 «Щодо посилення трудової дисципліни в Товаристві», яким: наказав керівникам служб, управлінь, відділів, дільниць (крім віддалених робочих місць) покидати робоче місце у робочий час у виняткових випадках виключно з дозволу голови правління (у разі безпосереднього підпорядкування), директора за напрямом діяльності у вигляді дозвільної резолюції на службовій записці цього керівника, у якій викладено необхідність та час такого відлучення (п. 2); попередив про дисциплінарну відповідальність керівників за порушення даного наказу (п. 3) (а.с. 84). Факт ознайомлення з цим наказом позивач під час розгляду справи судом першої інстанції визнав. Документами, на підставі яких був виданий наказ від 15.03.2021 № 268-ос про звільнення позивача з роботи, зафіксовані такі факти і обставини. Актом від 24.02.2021 про відсутність на роботі, який склали директор з безпеки підприємства ОСОБА_6 , головний фахівець з організації експлуатації автотранспорту ОСОБА_2 і провідний фахівець з персоналу ОСОБА_5 , аналогічним актом від 25.02.2021, який склали в.о. начальника управління з персоналу ОСОБА_7 , головний фахівець з організації експлуатації автотранспорту ОСОБА_2 і начальник відділу охорони ОСОБА_8 , і таким самим актом від 01.03.2021, який склали директор з безпеки підприємства ОСОБА_6 , начальник управління з персоналу ОСОБА_9 і головний фахівець з організації експлуатації автотранспорту ОСОБА_2 , засвідчена відсутність начальника служби автотранспорту АТ «Закарпатгаз» ОСОБА_1 на роботі без поважної причини: 24.02.2021 з 08-00 до 17-00; 25.02.2021 з 09-00 до 15-00; 01.03.2021 з 09-00 до 15-00, тобто, більше трьох годин щодня (а.с. 15, 18, 21). Доповідними записками від 24.02.2021, від 25.02.2021 і від 01.03.2021 провідний фахівець з персоналу ОСОБА_5 доводила до відома керівника підприємства ці факти, а також те, що про свій намір бути відсутнім на роботі у зазначені дні ОСОБА_1 нікого з керівників, колег або працівників управління з персоналом АТ «Закарпатгаз» не повідомляв (а.с. 14, 17, 20). Відповідно до трьох актів від 01.03.2021 про відмову від підпису та надання пояснень, які склали директор з безпеки підприємства ОСОБА_6 , начальник управління з персоналу ОСОБА_9 і провідний фахівець з персоналу ОСОБА_5 о 15-40, о 15-45 і о 15-50 щодо епізодів, які мали місце, відповідно, 24.02.2021, 25.02.2021 і 01.03.2021, у цей час ОСОБА_1 було ознайомлено з відповідними актами про відсутність на роботі, зачитано зміст документів, надано їх примірники для прочитання ОСОБА_1 , однак, той відмовився від підпису про ознайомлення з документами, а на законні вимоги про надання пояснень та підтверджуючих документів щодо причин відсутності на роботі у робочий час 24.02.2021, 25.02.2021 і 01.03.2021 відповів нецензурною лайкою, зміст якої зводився до відмови від надання, ні усних, ні письмових пояснень не надав, про причини відмови від пояснень не повідомив (а.с. 16, 19, 22). За даними табелів обліку використання робочого часу за періоди з 01.02.2021 по 28.02.2021 і з 01.03.2021 по 15.03.2021 начальник служби автотранспорту ОСОБА_1 був відсутній на роботі 24.02.2021 року протягом 8 годин робочого часу, 25.02.2021 і 01.03.2021 по 5,5 годин робочого часу (а.с. 49, 50). 03.03.2021 начальник управління з персоналу ОСОБА_9 рекомендованими поштовими відправленнями направила ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 листи від 02.03.2021 № 01.5д-148-0321, 01.5д-149-0321 і 01.5д-150-0321 про відсутність його на роботі 24.02.2021, 25.02.2021 і 01.03.2021, якими просив ОСОБА_1 надати відповідно до ст. 149 КЗпП України письмові пояснення причин відсутності на роботі в ці дні (а.с. 74-77). 09.03.2021 керівник Товариства вніс подання до профспілкового комітету АТ «Закарпатгаз» про надання згоди на звільнення начальника служби автотранспорту АТ «Закарпатгаз» ОСОБА_1 за відсутність на робочому місці протягом усього робочого дня 24.02.2021, а також протягом більше трьох годин безперервно 25.02.2021 та 01.03.2021, про що пояснень працівник не надав і його відсутність на роботі визнано прогулами без поважних причин (ст. 40 ч. 1 п. 4 КЗпП України) (а.с. 23). До подання були додані вказані вище документи, якими фіксувалися обставини щодо прогулів ОСОБА_1 ОСОБА_1 брав участь у розгляді профкомом питання про застосування до нього дисциплінарного стягнення, однак, пояснень по суті не надав, що визнано сторонами під час апеляційного розгляду справи та відповідає її обставинам. Повідомленням від 15.03.2021 № 2 профком АТ «Закарпатгаз» інформував голову правління Товариства про те, що 15.03.2019 розглянув подання та надав згоду на звільнення начальника служби автотранспорту ОСОБА_1 з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку з прогулами без поважних причин) (а.с. 24). Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 ч. 1 КЗпП України). Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством (ст. 30 КЗпП України). Трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (ст. 40 ч. 1 п. 4 КЗпП України). За загальним правилом розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 4 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ст. 43 ч. 1 КЗпП України). Звільнення працівника з підстави, передбаченої ст. 40 ч. 1 п. 4 КЗпП України, є дисциплінарним стягненням. Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни (ст. 139 КЗпП України). За порушення трудової дисципліни орган, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника, може застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани або у вигляді звільнення (ст. 147 ч. 1, ст. 147-1 ч. 1 КЗпП України). Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (ст. 148 ч. 1 КЗпП України). До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 ч.ч. 1, 3, 4 КЗпП України). У справі відсутні будь-які пояснення позивача ОСОБА_1 роботодавцю щодо причин і обставин його відсутності на роботі 24.02., 25.02. і 01.03.2021, щодо виконання в цей час конкретно визначених і узгоджених із керівництвом підприємства службових завдань та/або доручень керівництва, про погодження відсутності на роботі або на визначеному робочому місці в певний період робочого часу в ці дні з керівництвом, про офіційне оформлення відсутності на конкретному робочому місці тощо. Так само відсутні й докази наявності будь-яких перешкод для позивача надати такі пояснення, натомість установлено, що позивач за власною волею не надавав пояснень. Не посилався на такі конкретні факти і обставини щодо своєї відсутності на роботі ОСОБА_1 і в позовній заяві, а його міркування про те, що він належним чином виконував свої посадові обов`язки, не відлучався з роботи в робочий час, здійснював контроль за технічним станом автотранспорту та забезпечував виконання розпоряджень керівництва, а також про те, що умовами його роботи не визначено постійне місце перебування із зазначенням періоду часу перебування в цьому місці, що виключає можливість бути присутнім на роботі в одному визначеному місці, є бездоказовими та голослівними припущеннями, довільним і необґрунтованим трактуванням змісту своїх трудових обов`язків та обставин справи. На своє перебування в місті Мукачеві з метою організації ремонту автотранспорту підприємства ОСОБА_1 не посилався в позовній заяві, що вже само по собі виключає можливість врахування апеляційним судом таких обставин, якщо б вони мали місце. Крім того, такі твердження не мають жодного доказового підґрунтя. Сторона позивача не пояснила в процесі розгляду судом справи, чому ОСОБА_1 не відповідав на телефонні дзвінки працівників підприємства, які в такий спосіб намагалися з`ясувати його місцезнаходження та причину відсутності на робочому місці, що підтверджується показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , рівно як не пояснила, чому позивач у телефонному режимі або в інший спосіб не повідомив керівництво або інших працівників підприємства про причини своєї відсутності на території підприємства, час повернення на роботу і т.ін. Тим часом, саме обов`язком позивача, з огляду на вимоги щодо трудової дисципліни, було доведення до відома керівництва підприємства обставин, якщо такі виникли, що викликали необхідність відлучення на тривалий час із території підприємства. Міркування сторони позивача в апеляційному суді з цього приводу про те, що той міг перебувати на території підприємства в ремонтних боксах для автотранспорту по-перше, бездоказові, по-друге, суперечать раніше заявленій позиції сторони, по-третє, жодним чином не пояснюють у розумний спосіб тривалу відсутність працівника на робочому місці у відповідні проміжки часу протягом трьох робочих днів, не спростовують наявних у справі доказів про відсутність позивача у відповідний час на території підприємства та загалом є неспроможними припущеннями. Наявність чи відсутність наказу від 20.10.2020 № 01На-134-1020 не має істотного значення по суті в контексті спору, що розглядається, позаяк вимоги про додержання працівником трудової дисципліни прямо встановлені законом і, крім того, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві. Понад те, із зазначеним наказом позивач у силу свого службового становища теж був обізнаний, що за обставинами справи сумнівів не викликає. Таким чином, позивач ОСОБА_1 реалізуючи свої трудові та процесуальні права вільно, на власний ризик і розсуд, користуючись правовою допомогою, не маючи перешкод у здійсненні захисту своїх прав та законних інтересів, не виконав свого обов`язку доказування позову, не довів його обґрунтованості та не спростував у належний процесуальний спосіб законності застосування роботодавцем дисциплінарного стягнення, додержання ним процедури звільнення, що підтверджується наданими відповідачем суду належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами та іншими матеріалами справи. Працівника було звільнено в порядку застосування дисциплінарного стягнення за умов встановлення факту винного порушення ним трудової дисципліни та доведеності складу дисциплінарного проступку, роботодавцем були враховані й обставини вчинення дисциплінарного проступку керівником структурного підрозділу підприємства. Відтак суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для задоволення необґрунтованого та недоведеного позову, для поновлення позивача на роботі, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, чого доводи апеляції не спростовують, тому на підставі ст. 375 ЦПК України скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 6, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду від 2 липня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 28 вересня 2022 року. Судді