Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/3368/21

Справа № 128/3368/21 Провадження № 22-ц/801/1708/2022 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2022 рокуСправа № 128/3368/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач), суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді Саєнко О. Б. в приміщенні суду в м. Вінниця,- в с т а н о в и в : 06 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.09.2005 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від усіх його доходів, заробітку, починаючи з 07.06.2005 і до досягнення дитиною повноліття, а також 70 гривень щомісячно на утримання дружини до 27.10.2006. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 донька сторін ОСОБА_6 досягнула повноліття, однак продовжує навчатися у КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №33 Вінницької міської ради», що підтверджується довідкою № 232 від 20.10.2021. Відповідач працює директором Чернятинського коледжу ВНАУ та професором на кафедрі технології виробництва продуктів тваринництва та годівлі факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва та ветеринарії у Вінницькому національному аграрному університеті, має регулярний дохід, однак добровільно допомогу на утримання доньки не надає. На даний час відповідач сплачує аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_7 , які стягнуті рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.06.2006 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.04.2006 до досягнення дитиною повноліття. Виходячи з наведеного, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з даним позовом і до закінчення навчання в КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №33 Вінницької міської ради», а саме до 24.06.2022 (включно). Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 06.12.2021 і до закінчення навчання 24.06.2022. В інший частині позову - відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення понесених витрат на правову допомогу адвоката в сумі 1875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) гривень. У задоволенні решти частини понесених витрати на правничу допомогу - відмовлено. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню. Іншу частину судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не було враховано майновий стан відповідача, який має можливість сплачувати аліменти у розмірі, якому просить позивачка. Також місцевим судом не було дотримано норм процесуального права при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем було надано попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правову допомогу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. 13.12.2006 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірваний, актовий запис №241, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 30.03.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького районного управління юстиції Вінницької області (а. с. 6). В період шлюбу в сторін народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 09.12.2003 виконкомом Агрономічної сільської ради Вінницького району, актовий запис №23, в якому батьком зазначений відповідач ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_4 , тобто донька сторін на час звернення до суду з даним позовом набула повноліття (а. с. 11). ОСОБА_4 , 11.10.2010 змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені, серії НОМЕР_3 , виданого 11.10.2010 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького районного управління юстиції Вінницької області (а. с. 7). Рішеннями Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.09.2005 та від 05.06.2006 стягнено з стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від усіх його доходів, заробітку, починаючи з 07.06.2005 і до досягнення дитиною повноліття та на утримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.04.2006 до досягнення дитиною повноліття (а. с. 8, 9). Відповідно до копії довідки заступника директора КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №33 Вінницької міської ради» №232 від 20.10.2021, судом установлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно є ученицею 11-А класу КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №33 Вінницької міської ради» та отримає свідоцтво про повну загальну середню освіту 24.06.2022 (а. с. 12). Згідно копії довідки №1086 від 25.10.2021, виданої виконавчим комітетом Агрономічної сільської ради Вінницького району, склад сім`ї ОСОБА_5 , які дійсно проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , наступний: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 мати; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 брат; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - сестра (а. с. 13). Також з відповіді Вінницького національного аграрного університету від 24.11.2021 за вих. №01.1-33-1795, судом убачається, що з 30.06.2021 ОСОБА_2 було звільнено з посади професора кафедри технології виробництва продуктів тваринництва факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва та ветеринарії за сумісництвом, однак наказом ректора університету від 23 вересня 2021 року №667 ОСОБА_2 призначено на посаду 0,5 ставки професора кафедри технології виробництва продуктів тваринництва факультету технології виробництва і переробки продукції тваринництва та ветеринарії за сумісництвом з 24 вересня 2021 року по 30 червня 2022 року (а. с. 14). Крім того, відповідно до довідки №381 від 23.11.2021 Вінницького національного аграрного університету Міністерства освіти і науки України, із заробітної плати ОСОБА_2 здійснювалось стягнення аліментів згідно виконавчих проваджень №57192861 та №57191126 (а. с. 15). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що визначаючи аліменти у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, суд враховує матеріальне становище доньки сторін ОСОБА_5 , яка навчалася в КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №33 Вінницької міської ради», проживає із матір`ю та перебуває на її утриманні, яка, в свою чергу, є працездатного віку, не є особою з інвалідністю, тому має працювати на отримувати дохід, однак суду не надала відповідних доказів на підтвердження свого заробітку; також суд враховує матеріальне становище відповідача, зокрема те, що він є фізично здоровою людиною, працездатного віку, офіційно працевлаштований на посаду 0,5 ставки в Вінницькому національному аграрному університеті Міністерства освіти і науки України, сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина, а тому виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої доньки на період навчання в розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 06.12.2021, і до закінчення навчання - 24.06.2022. Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ґрунтується на повному з`ясуванні обставин справи, правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне. Відповідно до положень статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Статтею 199 Сімейного кодексу України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. За змістом статей 191, 200 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Так, пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справі встановлено, що позивач є колишньою дружиною відповідача та матір`ю їх повнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька ОСОБА_5 проживає разом з матір`ю, на день звернення до суду з позовом, не досягла 23 років, продовжує навчання. Позивач стверджує, що донька ОСОБА_5 знаходиться на її утриманні. При дослідженні наявних у матеріалах справи доказів, взято до уваги, що ІНФОРМАЦІЯ_5 донька сторін ОСОБА_6 досягнула повноліття, однак продовжує навчатися у КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №33 Вінницької міської ради», що підтверджується довідкою № 232 від 20.10.2021. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню частково, оскільки відповідач офіційно працевлаштований на посаду 0,5 ставки в Вінницькому національному аграрному університеті Міністерства освіти і науки України, сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.06.2006 року в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.04.2006 року до досягнення дитиною повноліття, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої доньки на період навчання в розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 06.12.2021, і до закінчення навчання - 24.06.2022. Судом апеляційної інстанції враховується те, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що нею здійснюються щомісячно витрати, пов`язанні з навчанням повнолітньої доньки ОСОБА_6 в сумі, що становить 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності до вимог частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка/ син, а також самі дочка/син, які продовжують навчання. Норма даної частини статті 199 СК написана з урахуванням того, що з позовом про стягнення аліментів звертається той із батьків, який несе весь тягар обов`язку по утриманню дочки/сина і потребує часткового покриття своїх витрат, пов`язаних з їх навчанням або ж дочка/син, які потребують даної допомоги. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано майновий стан відповідача, а тому стягнуто аліменти 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з даним позовом і до закінчення навчання в КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №33 Вінницької міської ради», а саме до 24.06.2022 (включно), суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не доведено позовні вимоги та розмір щомісячних відрахувань. Щодо вирішення судом першої інстанції питання щодо розподілу судових витрат. Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач в своїй позовній заяві просить суд стягнути з ОСОБА_2 витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2500,гривень, в обґрунтування заявленої суми на надання правової допомоги в розмірі 2 500,00 гривень, позивачем надано: договір про надання правової допомоги №01-10 від 01.10.2021 (а.с.27); ордер серії ВН №196899 від 02.12.2021 (а.с.28); розрахунок понесених судових витрат (а.с.22); прибутковий касовий ордер №01-10 від 01.10.2021 (а.с.29). Оскільки судом позов позивача задоволений частково в розмірі 1/8 частки аліментів від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, тому заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає частковому задоволенню, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 875 грн. (2 500 1/6 : 1/8), а в інший частині правомірно відмовлено. З огляду на наведене, аргументи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, вони були оцінені місцевим судом та з цією оцінкою погоджується колегія суддів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат. Беручи до уваги наведене, положення частини шостої, тринадцятої статті141, підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» слід компенсувати за рахунок держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1362 гривні. Ураховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції в сумі 5000 грн. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 серпня 2022 рокуу даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський