Ухвала КАС ВС № 826/17709/14

УХВАЛА 28 вересня 2022 року м. Київ справа № 826/17709/14 адміністративне провадження № К/990/25870/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі №826/17709/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про скасування наказу та зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України №1512к від 24 жовтня 2014 року про звільнення його з посади першого заступника прокурора Одеської області; поновити позивача на посаді першого заступника прокурора Одеської області з 25 жовтня 2014 року; стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 жовтня 2014 року і до моменту поновлення на публічній службі; зобов`язати відповідача поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №1512к від 24 жовтня 2014 року про звільнення позивача з посади першого заступника прокурора Одеської області. Поновлено позивача на посаді першого заступника прокурора Одеської області з 25 жовтня 2014 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 жовтня 2014 року по 03 березня 2021 року в розмірі 1 235 769,75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року апеляційні скарги відповідачів - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу позивача - задоволено частково. Абзац 4 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2021 року змінено та викладено його у наступній редакції: «Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь позивач середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 жовтня 2014 по 03 березня 2021 в розмірі 2 492 135,67 грн 67 коп).» В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 21 вересня 2022 року Офіс Генерального прокурора повторно засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, змінити та зменшити розмір стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 листопада 2021 року у справі №640/537/20. Також зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року №1013, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2019 року №1155 «Про умови оплати праці прокурорів», ст.81 Закону України «Про прокуратуру». Проте, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Всупереч вищенаведеному, скаржником не наведено конкретних висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування зазначених скаржником норм права, які суперечать висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 14 листопада 2021 року у справі №640/537/20. При цьому при визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини. Отже під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. У касаційній скарзі відсутні обґрунтування підстав, з яких скаржник вважає, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2021року у справі №640/537/20, щодо застосування зазначених скаржником норм були зроблені в подібних правовідносинах. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм чинного законодавства та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі №826/17709/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про скасування наказу та зобов`язати вчинити дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур