Ухвала КАС ВС № 260/1911/20

УХВАЛА 28 вересня 2022 року м. Київ справа №260/1911/20 адміністративне провадження №К/990/24520/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу адвоката Манукян Марти Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі №260/1911/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури, Кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення кадрової комісії №2 від 5 березня 2020 року №8 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»; визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Закарпатської області від 28 квітня 2020 року №175к про звільнення позивача 30 квітня 2020 року з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Закарпатської області; поновити позивача на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на 30 квітня 2020 року; стягнути з прокуратури Закарпатської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення кадрової комісії №2 від 5 березня 2020 року №8 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора». Визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Закарпатської області від 28 квітня 2020 року №175-к про звільнення позивача з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та органів прокуратури Закарпатської області, за статтею 51 частиною 1 пунктом 9 Закону України «Про прокуратуру». Поновлено ОСОБА_1 в Прокуратурі Закарпатської області на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та органів прокуратури Закарпатської області, яку він займав станом на 30 квітня 2020 року, - з 4 травня 2020 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача в Прокуратурі Закарпатської області на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та органів прокуратури Закарпатської області, яку займав ОСОБА_1 станом на 30 квітня 2020 року. У задоволенні позову в частині інших позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Стягнуто із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме: з 30 квітня 2020 року до 31 серпня 2021 року, із утриманням із цієї суми обов`язкових платежів (податків та зборів) у розмірі: 377221,72 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі: 15906,96 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у справі №260/1911/20 скасовано і прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2021 року у справі №260/1911/20 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. 06 вересня 2022 року адвокат Манукян Марта Андріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , повторно звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані постанови суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції без змін. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Аналіз матеріалів та зміст касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що суд апеляційної інстанції знехтував висновками Верховного Суду щодо застосування положень Порядку №221, в тому числі п.11 Порядку №221, які містяться у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №580/2357/20, від 02 вересня 2021 року у справі №640/9599/20, від 03 червня 2021 року у справі №640/9398/20, від 24 червня 2021 року у справі №280/5009/21. Також далі по тексу касаційної скарги, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахував усталені правові позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №420/4578/20, а також судом апеляційної інстанції допущено порушення процесуальних норм та не враховано практику Верховного Суду викладену в ухвалі Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі №200/14545/19-а та постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №640/17400/20. Окрім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції проігноровано правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15 та не враховано висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі №815/1554/17. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою. При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Окрім того, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. При встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування положень Порядку №221, в тому числі п.11 Порядку №221, викладених у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №580/2357/20, від 02 вересня 2021 року у справі №640/9599/20, від 03 червня 2021 року у справі №640/9398/20, від 24 червня 2021 року у справі №280/5009/21 є безпідставними, оскільки позивач кадрову комісію не повідомляв про погіршення стану здоров`я та про технічні збої в програмі, або роботі комп`ютерної техніки під час проведення атестації, у той час як у справах, на які він покликається, відповідні обставини мали місце безпосередньо під час складання іспиту, а отже справи є неподібними, а тому Суд відхиляє зазначене посилання скаржника. Посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 26 травня 2022 року у справі №420/4578/20, від 14 лютого 2022 року у справі №640/17400/20, від 24 травня 2019 року у справі №815/1554/17 та в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, також відхиляються Судом, оскільки скаржником чітко не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Також скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 19 березня 2021 року у справі №200/14545/19-а, та стверджує про неправомірне відкриття апеляційного провадження з огляду на подання апеляційної скарги не прокурором Офісу Генерального прокурора, а головним спеціалістом відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в суді. Проте, Судом ці доводи не приймаються до уваги, оскільки позивач вказані обставини до суду апеляційної інстанції не оскаржував, у судові засідання призначені судом апеляційної інстанції, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи не з`являвся, явки уповноваженого представника не забезпечив, ніяких заяв чи клопотань щодо закриття апеляційного провадження у справі з тих підстав, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати до суду апеляційної інстанції не надавав. Таким чином підстави визначені пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України для відкриття касаційного провадження відсутні. При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередніх ухвалах Верховного Суду від 12 травня 2022 року, від 08 червня 2022 року, від 11 липня 2022 року, від 21 липня 2022 року, від 11 серпня 2022 року та від 01 вересня 2022 року про повернення касаційних скарг скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів. Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. У цьому контексті принагідно зауважити, що частина друга статті 44 та частина перша статті 45 КАС України покладають на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зловживання процесуальними правами не допускається. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Особа мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції розглянута у відкритому судовому засіданні 17 лютого 2022 року. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 04 березня 2022 року. Останній день строку на касаційне оскарження припадав на 04 квітня 2022 року, а цю касаційну скаргу подано на пошту 05 вересня 2022 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що вперше касаційну скаргу було подано в межах тридцятиденного строку, проте ухвалами Верховного Суду від 18 квітня 2022 року, від 12 травня 2022 року, від 08 червня 2022 року, від 11 липня 2022 року, від 21 липня 2022 року, від 11 серпня 2022 року та від 01 вересня 2022 року касаційні скарги були повернуті скаржнику. Разом з тим судом роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Враховуючи, що касаційні скарги були подані одразу після отримання ухвал про повернення, скаржник просить поновити пропущений строк на подання касаційної скарги. Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з приписами частини третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Так, підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, неодноразове повернення скаржнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень з урахуванням роз`яснень, які надані Верховним Судом; 2) заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини. Керуючись статтями 248, 329, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И В : Визнати неповажними підстави пропуску адвокатом Манукян Мартою Андріївною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строку на касаційне оскарження постанов Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі №260/1911/20. Касаційну скаргу адвоката Манукян Марти Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі №260/1911/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури, Кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: О.Р. Радишевська Н.В. Шевцова