Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1479/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1479/22 Суддя (судді) першої інстанції: Паламар П.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Кузьмишина О.М. Парінов А.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними, - У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у здійсненні виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням усіх основних та додаткових видів грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.04.2019; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням усіх основних та додаткових видів грошового забезпечення відповідно до ст. 51, 63 Закону №2262-ХІІ та надбавок/підвищень до пенсії без обмеження її максимального розміру з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.04.2019. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 з відповідач протиправно обмежив її розмір. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги загалом аналогічні тим, що викладені у позові. Крім того, позивач наголошує, що суд першої інстанції не зважив, що Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» містить посилання на Закон, який є спеціальним Законом щодо призначення (перерахунку) та виплати пенсії військовослужбовців, проте норма щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців у вказаному спеціальному Законі визнана неконституційною, а тому відповідач не може застосовувати положення ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» при перерахунку його пенсії. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Черкаській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 в адміністративній справі №580/3652/21, яке набрало законної сили 26.08.2021, адміністративний позов задоволено частково, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України від 05.02.2021 №12, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, та виплатити різницю пенсії з урахуванням вже виплачених сум. 21.10.2021 відповідач на виконання вказаного вище рішення суду провів з 01.04.2019 перерахунки пенсії позивача на підставі довідки Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України від 05.02.2021 №12. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 06.10.2021 про здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 із розрахунку грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність. Листом від 26.10.2021 №7687-7539/Т-03/8-2300/21 відповідач вказав на безпідставність заявлених вимог, оскільки Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що дії пенсійного органу щодо перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 з обмеженням її граничним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є правомірними та відповідають положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ). Обчислення пенсії врегульовано розділом V цього Закону. Обмеження щодо максимального розміру пенсії з`явилось у ст. 43 Закону України №2262-ХІІ з 01.01.2008. Так, п. 29 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» ст. 43 Закону 2262-ХІІ доповнено ч. 5, якою закріплено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Наведені зміни рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними. 01.10.2011 набув чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI). Стаття 2 цього закону передбачає, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Пунктом 2 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №3668-VI закріплено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Підпунктом 8 пункту 6 цього розділу частину 5 статті 43 Закону №2262-ХІІ викладено у новій редакції, а саме: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.» Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIІІ цю норму доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень». Проте, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення цієї правової норми визнано неконституційними. Отже, з 20.12.2016 відповідна частина ст. 43 Закону №2262-ХІІ, яка обмежувала максимальний розмір пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відсутня як правова норма. Надаючи правову оцінку мотивам суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень ст. 2 Закону №3668-VI щодо обмеження максимального розміру пенсії, які неконституційними не визнавались, колегія суддів зазначає наступне. Забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей закріплено у ч. 5 ст. 17 Конституції України. Отже, зазначені особи мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (ст. 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (ч.1 ст. 17 Конституції України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Отже, норми - принципи ч. 5 ст.17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Водночас, положення ст. 2 Закону №3668-VI, на які посилається відповідач, якими обмежено максимальний розмір пенсії, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 чітко вказано: «<...> обмеження максимального розміру пенсії <...> особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України». Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України (п. 3 цього рішення). Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 4 цієї правової норми закріплено, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. Підсумовуючи наведе, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії у розмірі 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є протиправними. Також на неправомірності обмеження максимального розміру пенсії наголошував також і Верховний Суд у постановах від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 17 лютого 2022 року у справі №640/11168/20. Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту також ЄСПЛ). Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення законної мети, якщо воно відповідає нагальній суспільній необхідності», та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті. Хоча саме національні органи влади здійснюють початкову оцінку необхідності втручання, остаточна оцінка щодо відповідності та достатності наведених підстав для втручання, залишається предметом вивчення Суду на відповідність вимогам Конвенції (див., наприклад, рішення у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» [ВП] (Chapman v. the United Kingdom) [GC], заява № 27238/95, пункт 90, ЄСПЛ 2001). Також колегія суддів враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі «RYSOVSKYY v. UKRAINE «(«Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове. Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними - задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у здійсненні виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням усіх основних та додаткових видів грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.04.2019; Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням усіх основних та додаткових видів грошового забезпечення відповідно до ст.ст. 51, 63 Закону №2262-ХІІ та надбавок/підвищень до пенсії без обмеження її максимального розміру з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.04.2019. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді О.М. Кузьмишина А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 27.09.2022р.)