Постанова 4854 № 420/18950/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/18950/21 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., секретар Насарая А.В., за участю: представника апелянта Жукової Т.О., представника позивача Волканова Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 по справі № 420/18950/21 за позовом Приватного підприємство "АГРО-ДІС" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання здійснити реєстрацію податкових накладних, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У жовтні 2021 року ПП "АГРО-ДІС" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 31 від 25.07.2021, № 32 від 25.07.2021, № 33 від 26.07.2021, № 34 від 26.07.2021, № 35 від 26.07.2021, № 36 від 27.07.2021 , № 37 від 27.07.2021, № 38 від 27.07.2021, № 39 від 28.07.2021, № 1 від 01.08.2021, № 2 від 01.08.2021, № 3 від 02.08.2021 року, № 4 від 02.08.2021, № 5 від 02.08.2021, № 6 від 02.08.2021, № 7 від 03.08.2021, № 8 від 03.08.2021, № 9 від 03.08.2021, № 10 від 03.08.2021, № 11 від 03.08.2021, № 12 від 04.08.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх фактичного отримання. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ПП АГРО-ДІС було належним чином оформлено податкові накладні № 31 від 25.07.2021 року, № 32 від 25.07.2021, № 33 від 26.07.2021, № 34 від 26.07.2021 року, № 35 від 26.07.2021 року, № 36 від 27.07.2021 , № 37 від 27.07.2021, № 38 від 27.07.2021, № 39 від 28.07.2021, № 1 від 01.08.2021, № 2 від 01.08.2021, № 3 від 02.08.2021, № 4 від 02.08.2021, № 5 від 02.08.2021, № 6 від 02.08.2021, № 7 від 03.08.2021, № 8 від 03.08.2021, № 9 від 03.08.2021, № 10 від 03.08.2021, № 11 від 03.08.2021, № 12 від 04.08.2021, які було направлено на реєстрацію в ЄРПН. Позивачем були надані пояснення та первинні документи щодо податкових накладних. Проте, відповідачем прийнято рішення, якими відмовлено в реєстрації податкових накладних. Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву у якому зазначив, що з огляду на ненадання ПП АГРО-ДІС разом із повідомленнями всіх необхідних документів, Комісією яка приймає рішення щодо реєстрації або відмову в такій реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування були винесені оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних № 31 від 25.07.2021, № 32 від 25.07.2021, № 33 від 26.07.2021, № 34 від 26.07.2021, № 35 від 26.07.2021, № 36 від 27.07.2021 , № 37 від 27.07.2021, № 38 від 27.07.2021 року, № 39 від 28.07.2021, № 1 від 01.08.2021, № 2 від 01.08.2021 року, № 3 від 02.08.2021 року, № 4 від 02.08.2021 року, № 5 від 02.08.2021, № 6 від 02.08.2021 року, № 7 від 03.08.2021 року, № 8 від 03.08.2021 року, № 9 від 03.08.2021, № 10 від 03.08.2021, № 11 від 03.08.2021, № 12 від 04.08.2021. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 24 травня 2022 року позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2982582/33714222 від 12.08.2021 року, № 2982581/33714222 від 12.08.2021 року, № 2982580/33714222 від 12.08.2021 року, № 2982579/33714222 від 12.08.2021 року, № 2982578/33714222 від 12.08.2021, № 2982577/33714222 від 12.08.2021, № 2982576/33714222 від 12.08.2021, № 2982575/33714222 від 12.08.2021, № 2982574/33714222 від 12.08.2021, № 3022848/33714222 від 26.08.2021, № 3022842/33714222 від 26.08.2021, № 3022844/33714222 від 26.08.2021, № 3022849/33714222 від 26.08.2021, № 3022846/33714222 від 26.08.2021, № 3022847/33714222 від 26.08.2021, № 3022839/33714222 від 26.08.2021, № 3022841/33714222 від 26.08.2021, № 3022840/33714222 від 26.08.2021, 3022843/33714222 від 26.08.2021. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 31 від 25.07.2021, № 32 від 25.07.2021, № 33 від 26.07.2021, № 34 від 26.07.2021 у, № 35 від 26.07.2021, № 36 від 27.07.2021 , № 37 від 27.07.2021, № 38 від 27.07.2021, № 39 від 28.07.2021, № 1 від 01.08.2021, № 2 від 01.08.2021, № 3 від 02.08.2021, № 4 від 02.08.2021, № 5 від 02.08.2021, № 6 від 02.08.2021, № 7 від 03.08.2021, № 8 від 03.08.2021, № 9 від 03.08.2021, № 10 від 03.08.2021, № 11 від 03.08.2021, № 12 від 04.08.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх фактичного отримання. Стягнув солідарно з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь Приватного підприємства АГРО-ДІС (код ЄДРПОУ 33714222) судовий збір у розмірі 47 670,00 (сорок сім тисяч шістсот сімдесят) грн. 00 копійок. Стягнув солідарно з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь Приватного підприємства АГРО-ДІС (код ЄДРПОУ 33714222) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок). Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - наведення детального опису порядку процесу відмови у реєстрації податкових накладних з посиланням на норми ПК України та Порядку № 1165; - підставою для відмови у реєстрації податкових накладних позивача було не надання платником податку копій первинних документів, щодо постачання/придбання/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), а саме відповідно до пункту 5 Порядку №520. - інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову. Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, надав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що рішення суд першої інстанції винесено із додержанням вимог законодавства, враховуючи усі фактичні обставини та в межах наданих суду повноважень. Також представник позивача разом із відзивом на апеляційну скаргу надав клопотання про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що ПП АГРО-ДІС є юридичною особою (код ЄДРПОУ 33714222), основним видом діяльності якої є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. 30.06.2021 між ТОВ ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА (покупець) та Приватним підприємством АГРО-ДІС (постачальник) був укладений договір поставки № К2106-0951, згідно з п. п.1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити й передати, а покупець зобов`язується оплатити й прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію пшеницю м`яку 2-го класу та/або пшеницю м`яку 3-го класу 1001, насипом відповідно до умов дійсного Договору. В результаті здійсненої господарської операції за договором поставки, були складені та направлені до ДПС України на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 31 від 25.07.2021 року, № 32 від 25.07.2021 року, № 33 від 26.07.2021 року, № 34 від 26.07.2021 року, № 35 від 26.07.2021 року, № 36 від 27.07.2021 року, № 37 від 27.07.2021 року, № 38 від 27.07.2021 року, № 39 від 28.07.2021 року, № 1 від 01.08.2021 року, № 2 від 01.08.2021 року, № 3 від 02.08.2021 року, № 4 від 02.08.2021 року, № 5 від 02.08.2021 року, № 6 від 02.08.2021 року, № 7 від 03.08.2021 року, № 8 від 03.08.2021 року, № 9 від 03.08.2021 року, № 10 від 03.08.2021 року, № 11 від 03.08.2021 року, № 12 від 04.08.2021 року. На адресу позивача з Автоматизованої системи Єдине вікно подання електронних документів ДПС України, надійшли квитанції, згідно з якими, зазначені податкові накладні доставлені до ДПС України. Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Результат обробки: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ, реєстрація ПК/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1001, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. 06.08.2021, 09.08.2021, 10.08.2021, 18.08.2021 позивач надіслав на розгляд Комісії повідомлення з поясненнями та сканкопіями первинних документів на підтвердження факту поставки товару на адресу ТОВ ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА за податковими накладними № 31 від 25.07.2021 року, № 32 від 25.07.2021 року, № 33 від 26.07.2021 року, № 34 від 26.07.2021 року, № 35 від 26.07.2021 року, № 36 від 27.07.2021 року, № 37 від 27.07.2021 року, № 38 від 27.07.2021 року, № 39 від 28.07.2021 року, № 1 від 01.08.2021 року, № 2 від 01.08.2021 року, № 3 від 02.08.2021 року, № 4 від 02.08.2021 року, № 5 від 02.08.2021 року, № 6 від 02.08.2021 року, № 7 від 03.08.2021 року, № 8 від 03.08.2021 року, № 9 від 03.08.2021 року, № 10 від 03.08.2021 року, № 11 від 03.08.2021 року, № 12 від 04.08.2021 року, до яких надано первинні документи, що підтверджують господарські операції. 12.08.2021 та 26.08.2021 комісією ГУ ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення № 2982582/33714222, № 2982581/33714222, № 2982580/33714222, № 2982579/33714222, № 2982578/33714222, № 2982577/33714222, № 2982576/33714222, № 2982575/33714222, № 2982574/33714222, № 3022848/33714222, № 3022842/33714222, № 3022844/33714222, № 3022849/33714222, № 3022846/33714222, № 3022847/33714222, № 3022839/33714222, № 3022841/33714222, № 3022840/33714222, 3022843/33714222 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку із ненаданням платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). На вказані Рішення позивачем було подано скарги. За результатами розгляду скарг, позивач отримав Рішення за результатами розгляду скарг щодо рішень про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН, згідно з яким скарги ПП АГРО-ДІС залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що комісією ГУ ДПС в Одеській області формально визначено підстави для прийняття оскаржуваних рішень та не наведено конкретної інформації з приводу документів, які не надані позивачем, проте є необхідними для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. На підставі частини 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За правилами пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з підпунктом 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України, способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Відповідно до статті 71 ПК України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. За змістом підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків. На підставі пункту 74.1 статті 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. За правилами пункту 74.3 статті 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (що набрала чинності з 01.02.2020) затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик. Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм пп. а або б п. 185.1 ст. 185, пп. а або б п. 187.1 ст. 187, абз. 1 п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку. Згідно з пунктом 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Додатком № 3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості здійснення операцій. Відповідно квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних підставою для такого зупинення став п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Так, Додатком 3 до Порядку № 1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема: пунктом 1 - Відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС. В порушення норм 10-11 Порядку № 1165, в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено конкретного критерію ризиковості, які передбачені пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, ПП АГРО-ДІС є підприємством, основним видом діяльності якого за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Колегія суддів зазначає, що відповідно матеріалам справи товар, який постачався позивачем (у зв`язку з чим і було складено спірні податкові накладні), ним не придбавався, та як стверджується позивачем та жодним чином не спростовано відповідачем, ПП АГРО-ДІС такий товар самостійно виготовлено (вирощено). Відтак застосування пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій до вказаних правовідносин щодо реєстрації податкових накладних № 31 від 25.07.2021, № 32 від 25.07.2021, № 33 від 26.07.2021, № 34 від 26.07.2021, № 35 від 26.07.2021, № 36 від 27.07.2021 , № 37 від 27.07.2021, № 38 від 27.07.2021, № 39 від 28.07.2021, № 1 від 01.08.2021, № 2 від 01.08.2021, № 3 від 02.08.2021 року, № 4 від 02.08.2021, № 5 від 02.08.2021, № 6 від 02.08.2021, № 7 від 03.08.2021, № 8 від 03.08.2021, № 9 від 03.08.2021, № 10 від 03.08.2021, № 11 від 03.08.2021, № 12 від 04.08.2021 є необґрунтованим, оскільки такий критерій може застосовуватись до суб`єктів господарювання, які є покупцями в подальшому поставленого товару, а не його виробниками. Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Пунктами 4,5 Порядку № 520 встановлено, що у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Відповідно до пункту 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у п.5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Згідно з пунктами 9,10,11 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/ відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до п.5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Пунктом 3 Порядку № 520 встановлено, що Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу. До того ж, зміст переліку документів, встановлений пунктом 5 Порядку № 520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як п. 185.1 ст. 185, так і п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 12 вказаного Порядку № 520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення. Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані. Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, позивачем надані до контролюючого органу всі наявні у нього документи в межах договорів постачання зернових культур (пшениці), які відповідають нормам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Контраргументів з цього приводу апелянтом не надано. Апеляційний суд зауважує, що в даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, на підставі яких складено податкові накладні, оскільки дане питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, відповідно до п. 61.1 статті 61 ПК України. Під час здійснення господарських операцій позивач та його контрагент ТОВ ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача, а отже підставою для виникнення права на податковий кредит є в даному конкретному випадку отримання товарів та послуг за видатковими накладними. З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що первинні документи, оформлені позивачем в рамках господарських відносин із контрагентом, копії яких надані разом із поясненнями для прийняття рішення та наявні в матеріалах справи щодо реєстрації податкових накладних, складені у відповідності до вимог законодавства та є первинними документами. Разом з цим, при вирішенні даної адміністративної справи колегія суддів враховує, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування у спірних рішеннях зазначено ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузей специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити). Із наведеного слідує, що контролюючим органом визначено загальні підстави прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної та не зазначено конкретної інформації щодо причин та підстав його прийняття зокрема шляхом підкреслення документів, які не надано позивачем. При цьому контролюючим органом також не зазначено жодної інформацій у графі Додаткова інформація. Колегія суддів зазначає, в оскаржуваних рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних відповідачем чітко не зазначено підставу для відмови в реєстрації податкової накладної позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних, як і не зазначено конкретно документів, відсутність яких не дала можливості прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 02.07.2019 у справі № 140/2160/18 (№К/9901/13662/19). Крім того, одним з основних принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Всупереч частині 2 статті 77 КАС України відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами правомірності віднесення позивача до платників податків, які відповідають критеріям ризиковості. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо "принципу правової визначеності" (наприклад, справа Hashman and Harrup v. The United Kingdom, Арр. 25594/94, 25 November 1999), відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку, повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом. Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У постанові від 20.08.2019 по справі № 2540/3009/18 Верховний Суд зазначив, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення. І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 2982582/33714222 від 12.08.2021, № 2982581/33714222 від 12.08.2021, № 2982580/33714222 від 12.08.2021, № 2982579/33714222 від 12.08.2021, № 2982578/33714222 від 12.08.2021, № 2982577/33714222 від 12.08.2021, № 2982576/33714222 від 12.08.2021, № 2982575/33714222 від 12.08.2021, № 2982574/33714222 від 12.08.2021, № 3022848/33714222 від 26.08.2021, № 3022842/33714222 від 26.08.2021, № 3022844/33714222 від 26.08.2021, № 3022849/33714222 від 26.08.2021, № 3022846/33714222 від 26.08.2021, № 3022847/33714222 від 26.08.2021, № 3022839/33714222 від 26.08.2021, № 3022841/33714222 від 26.08.2021, № 3022840/33714222 від 26.08.2021, 3022843/33714222 від 26.08.2021 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних № 31 від 25.07.2021 року, № 32 від 25.07.2021, № 33 від 26.07.2021, № 34 від 26.07.2021 року, № 35 від 26.07.2021 року, № 36 від 27.07.2021 , № 37 від 27.07.2021, № 38 від 27.07.2021, № 39 від 28.07.2021, № 1 від 01.08.2021, № 2 від 01.08.2021, № 3 від 02.08.2021, № 4 від 02.08.2021, № 5 від 02.08.2021, № 6 від 02.08.2021, № 7 від 03.08.2021, № 8 від 03.08.2021, № 9 від 03.08.2021, № 10 від 03.08.2021, № 11 від 03.08.2021, № 12 від 04.08.2021 прийняті не у спосіб визначений законом, у зв`язку з чим є такими, що підлягають скасуванню. Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення. Не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття відповідачем 1 таких рішень, а лише містить загальну фразу про те, що надані платником податку копії документів не є достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної. Між тим, у самих рішеннях не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, у зв`язку з чим обґрунтованим є висновок, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податку рішення. Близькі за значенням висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 по справі № 2540/3009/18. Стосовно вимог про реєстрацію податкових накладних у ЄРПН, слід зазначити таке. За змістом пункту 49.13 статті 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом. З урахуванням неправомірності відмови позивачу у реєстрації податкових накладних № 31 від 25.07.2021 року, № 32 від 25.07.2021, № 33 від 26.07.2021, № 34 від 26.07.2021 року, № 35 від 26.07.2021 року, № 36 від 27.07.2021 , № 37 від 27.07.2021, № 38 від 27.07.2021, № 39 від 28.07.2021, № 1 від 01.08.2021, № 2 від 01.08.2021, № 3 від 02.08.2021, № 4 від 02.08.2021, № 5 від 02.08.2021, № 6 від 02.08.2021, № 7 від 03.08.2021, № 8 від 03.08.2021, № 9 від 03.08.2021, № 10 від 03.08.2021, № 11 від 03.08.2021, № 12 від 04.08.2021у ЄРПН, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволенню позову у вказаній частині вимог та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні у ЄРПН. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Доводи апеляційної скарги. Стосовно доводів апелянта, що підставою для відмови у реєстрації податкових накладних позивача було не надання платником податку саме на розгляд комісії копій первинних документів, щодо постачання/придбання/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), а саме відповідно до пункту 5 Порядку № 520, колегія суддів зазначає, про таке. Контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а навести їх конкретний перелік, оскільки в пункті 5 Порядку № 520 наведений приблизний та не вичерпний (може включати) перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі. Також додаткові пояснення надані податковим органом на вимогу суду апеляційної інстанції (а.с. 18-19,т.9) підтверджують, зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається відсутність яких конкретно документів не дала можливості прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність в оскаржуваних рішеннях мотивів їх прийняття позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи щодо їх неправомірності за виключенням того, що акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Проте саме невідповідність акту індивідуальної дії вимогам обґрунтованості та вмотивованості призводить до його протиправності. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у справі № 140/2093/18 від 09.07.2019. Водночас, позивач направив відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних. До того ж, на вимогу суду апеляційної інстанції, представник позивача надав до суду додаткові пояснення, якими спростовується позиція податкового органу щодо відсутності у позивача основних фондів, трудових ресурсів та можливості виростити та реалізувати певну кількість сільськогосподарських культур (а.с.22-33,т.9) Контраргументів представник апелянта з цього приводу не надав. Оскаржувані рішення не містять, а апелянтом не було наведено, жодних обґрунтувань щодо наявності передбачених законодавством підстав для віднесення позивача до переліку платників податків з ознаками ризиковості, як і не надано доказів наявності податкової інформації, що свідчила б про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи, тобто вказані рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України. Також у цій справі суд враховує правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.10.2011 у справі Щокін проти України (заява №23759/03) та від 07.07.2011 у справі Серков проти України (заява №39766/05) в яких Суд дійшов висновку: по-перше національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо клопотання представника позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн, колегія суддів зазначає про таке. За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18. Відповідно матеріалів справи на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу Приватного підприємство "АГРО-ДІС" надало суду апеляційної інстанції : - копію договору про надання правової допомоги № 1 від 02.09.2021; - копію додаткової угоди № 2 від 21.07.2022 до договору про надання правової допомоги № 1 від 02.09.2021; - копія акта приймання-передачі наданих послуг №1 від 26.07.2022. - копію розрахунку №1 . Колегія суддів з огляду на умови договору про надання правової допомоги, звертає увагу на зміст частини четвертої статті 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», зазначає, що в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі та не залежить від обсягу послуг наданих представником відповідача. Між тим апеляційний суд зауважує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У свою чергу представник відповідача надав до апеляційного суду заяву в порядку статті 134 КАС України про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн, у зв`язку із тим, що сума заявлена позивачем до стягнення є завищеною та не співмірною із урахуванням категорії справи та витраченого адвокатом часу. В даному випадку, сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката. Колегія суддів зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 08 лютого 2022 року у справі №160/6762/21 Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим та мати розумну суму. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. Оцінюючи співмірність розміру витрат, понесених на правову допомогу, апеляційним судом враховано, що ця справа була розглянута в суді першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження . Проте під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції сторони з`явились, до того ж на вимогу колегії суддів представник позивача надавав додаткові докази, а саме щодо обсягів постачання ПП «АГРО-ДІС ». До того ж колегія суддів враховує, що Одеський окружний адміністративний суд у оскаржуваному рішення стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ПП «АГРО-ДІС» витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97). У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55). У справі «Черніус та Рінкевичюс проти Литви» (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах «Beinaroviс and others v. Lithuania», заява № 70520/10, пункт 140 та «Radchikov v. Russia», заява № 65582/01, пункт 50). ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах «Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99, пункт 75). Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі «Zubac v. Croatia» (заява № 40160/12, пункти 76- 86). Аналізуючи подані позивачем докази, з урахуванням клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, враховуючи складність та значення справи для сторін, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення клопотання та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 по справі № 420/18950/21 залишити без змін. Стягнути солідарно з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь Приватного підприємства АГРО-ДІС (код ЄДРПОУ 33714222) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 28 вересня 2022 року. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.