Постанова 4820 № 676/5142/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2022 року м. Хмельницький Справа № 676/5142/21 Провадження № 22-ц/4820/1300/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В., секретар судового засідання Дубова М.В., з участю представника ОСОБА_1 апелянта адвоката Воронюка Т.В., представника ОСОБА_2 адвоката Мерінової Н.В., представника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Таращан Ю.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2022 року, суддя Шевцова Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, про визнання недійсним рішення сільської ради, скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрі прав власності на нерухоме майно, державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, інформації та реєстрацію земельної ділянки, встановив: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, (далі - орган Держгеокадастру), Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог просила визнати недійсним рішення Жванецької сільської ради, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрі прав власності на нерухоме майно, державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, інформацію та реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822487600:05:011:0012 за ОСОБА_2 . Позов мотивовано тим, що 06.05.2020 року вона звернулася до органу Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак 27.05.2020 року їй було відмовлено у наданні такого дозволу у зв`язку з накладенням запитуваної земельної ділянки на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні третіх осіб. Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду, який рішенням від 19.10.2020 року задовольнив її позов, визнав протиправним та скасував наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-8767-СГ від 27.05.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою». З метою примусового виконання даного рішення суду було відкрито виконавче провадження, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Після отримання необхідних висновків про погодження документації із землеустрою, землевпорядною організацією подано вказаний вище проект кадастровому реєстратору для реєстрації. Однак, реєстратор повідомив, що має місце накладка на земельну ділянку, яка уже сформована на іншу особу. Після отримання інформації позивачу стало відомо, що спірну земельну ділянку рішенням Жванецької сільської ради від 30.09.2021 року №35 передано у власність ОСОБА_2 . На думку позивача, дії органу Держгеокадастру є недобросовісними, оскільки останнє безпідставно надало перевагу в реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 , а не їй, хоча вона звернулася до Держгеокадастру про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та подала його розроблений проект раніше ніж відповідач. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.05.2022 року в задоволенні позову відмовлено. У мотивувальній частині рішення суд вказав на відсутність порушення вимог закону при передачі земельної ділянки ОСОБА_2 , доказів щодо можливих порушень ОСОБА_1 не надано. Суд зазначив, що позивач просила надати їй дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку, не визначену конкретним місцем розташування, на відміну від відповідача ОСОБА_2 , який вказував на таке розташування в с. Мілівці, Кам`янець-Подільського району, а тому вона може реалізувати своє право на безоплатне надання їй земельної ділянки в іншому місці. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом не враховано, що в процесі реалізації свого права на спірну земельну ділянку вона діяла послідовно та добросовісно. В той час, як орган Держгеокадастру всебічно затягував вирішення питання щодо надання земельної ділянки у власність, що підтверджується безпідставною відмовою у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. 30.04.2021 року вона подала до органу Держгеокадастру проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки з метою реєстрації, перевірки та присвоєння кадастрового номера, однак лише 26.05.2021 року орган Держгеокадастру надав відмову в реєстрації, при чому причиною відмови слугувала та обставина, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки, яка вже зареєстрована за ОСОБА_2 , який подав свій проект на спірну земельну ділянку до органу Держгеокадастру лише 21.05.2021 року, а зареєстровано за ним таке право 25.05.2021 року. Таким чином, орган Держгеокадастру свідомо, в порушення норм чинного земельного законодавства, не розглядав поданий нею проект землеустрою, не проводив реєстрацію земельної ділянки. В свою чергу, в пришвидшеному темпі, розглянув документацію ОСОБА_2 та зареєстрував за ним спірну земельну ділянку. Поведінка органу Держгеокадастру свідчить про незаконне сприяння в наданні земельної ділянки саме ОСОБА_2 , що підтверджує факт недобросовісності дій органу Держгеокадастру відносно реалізації нею свого права на спірну земельну ділянку. В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача ОСОБА_2 та представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області в суді проти апеляційної скарги заперечили, підтримали оскаржуване судове рішення. Представник Жванецької сільської ради, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в суд не з`явився, в письмовій заяві просив суд провести розгляд справи без його участі. Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлено, що 06.05.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Слобідсько-Рихтівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (а.с. 17). 27.05.2020 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Слобідсько-Рихтівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, оскільки запитувана земельна ділянка накладається на земельну ділянку, що перебуває в користуванні третіх осіб. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною, скасування відмови та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-8767-СГ від 27.05.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою». Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Слобідсько-Рихтівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (а.с. 49-54). ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області наказом від 19.01.2021 року №84-УБД «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку такого проекту землеустрою (а.с. 19). 26.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася із заявою в землевпорядну організацію, ТОВ «Альфа Гарант ЛЛС», з проханням виготовити зазначений проект землеустрою (а.с. 16). Рішенням №РВ-2301147492021 від 26.05.2021 року державний кадастровий реєстратор Міжрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжя Головного управління повідомив, що має місце накладка на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487600:05:011:0012, у зв`язку з чим у задоволенні заяви від 30.04.2021 року щодо реєстрації земельної ділянки, проект землеустрою щодо якої розроблено на замовлення ОСОБА_1 , відмовлено (а.с. 5). 29.03.2021 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держеокадастру у Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення та подальшої передачі її у власність за межами населеного пункту с. Мілівці, Жванецької сільської ради. 08.04.2021 року, відповідно до наказу 22-1048-СГ ГУ Держеокадастру у Хмельницькій області, надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки (а.с. 41). Як вбачається зі змісту витягу з Державного земельного кадастру №НВ-9901895612021, 25.05.2021 року відділом у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822487600:05:011:0012 була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі за проектом землеустрою, виготовленим на замовлення ОСОБА_2 , який належним чином погоджено (а.с. 59, 104, 108). Рішенням одинадцятої сесії Жванецької сільської ради від 30.09.2021 року, №35, передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6822487600:05:011:0012 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7483 га, на території Жванецької сільської ради (а.с. 135). Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Частинами першою-третьою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2 гектара (стаття 121 ЗК України). Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи. Стаття 118 ЗК України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Цей орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 29.09.2020 року у справі №688/2908/16-ц (провадження №14-28цс20) за позовом про визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправним та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення певної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема, перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»). Видача дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає надання згоди власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Відповідно, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. Затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у Проекті землеустрою. Отже, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди. Якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки а його затвердження позбавлені будь-якого сенсу. Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що невиникнення договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків стосовно одна одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і їх не може бути упорядковано у вичерпний перелік. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад, з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття потрібної контрагенту інформації тощо. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Можна кваліфікувати як недобросовісну таку поведінку власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей Проект щодо іншої особи. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду. Виходячи з викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з її конкретних обставин. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18) сформулювала висновок про те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. При перегляді цієї справи Верховний Суд врахував, що лише факт звернення особи до компетентного органу з метою реалізації нею свого права на отримання земельної ділянки та відмова цього органу не підтверджують виникнення у позивача обґрунтованого права на звернення до суду в разі надання у власність земельної ділянки, на яку він претендував, іншій особі. Вирішення питання про передачу особі у власність земельної ділянки має здійснюватися із дотриманням принципів добросовісності та розумності. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) звернула увагу на те, що не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції. Втім, цей висновок зроблено з урахуванням фактичних обставин справи, що переглядалася Великою Палатою Верховного Суду, та стосувався тлумачення застосування правил статей 134, 135 ЗК України щодо передачі на умовах оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства поза процедурою земельних торгів. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що відповідне законодавство потрібно тлумачити так, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності в оренду - право оренди такої земельної ділянки підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Частину другу статті 134 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, потрібно розуміти так, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила статті 135 ЗК України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір. Отже, висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу, не є застосовним при вирішенні справи, що переглядається, оскільки фактичні обставини цієї справи та справи, що переглядалася Великою Палатою Верховного Суду, відмінні. Водночас у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11.11.2020 року у справі №472/1282/17 (провадження №61-41390св18), від 09.06.2021 року у справі №128/1329/18 (провадження №61-18426св19), від 13.06.2022 року у справі №278/2592/20 (провадження №61-11128св21), від 30.06.2022 року у справі №700/305/20 (провадження №61-4429св21) та від 01.07.2022 року у справі №700/309/20 (провадження №61-11769св21) зроблено висновок про те, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених правових норм, першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього не існує законних перешкод. У справі, що переглядається встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наказами органу Держгеокадастру надано дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації, 19.01.2021 року та 08.04.2021 року, відповідно. Разом з тим, у цій справі основним є вирішення питання про те, на підставі проекту землеустрою якої особи сформована спірна земельна ділянка, оскільки саме ця особа, за наявності двох або більше бажаючих отримати спірну земельну ділянку, має першочергове право на отримання земельної ділянки у власність при її безоплатній передачі. Як вбачається з матеріалів справи, проекти землеустрою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру подавалися сторонами до різних державних кадастрових реєстраторів, однак спірну земельну ділянку сформовано на підставі проекту землеустрою ОСОБА_2 , тому саме він мав першочергове право на отримання земельної ділянки у власність при її безоплатній передачі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 вчинив дії щодо вирішення питання про отримання права власності на земельну ділянку - отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, розробив такий проект, за його заявою раніше сформовано земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, у зв`язку з чим, він мав законні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання у власність земельної ділянки. Вказане також узгоджується з постановою Верховного Суду від 25.07.2022 року у справі №740/2621/20. Зазначений висновок не спростовує та обставина, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року визнано протиправним та скасовано наказ органу Держгеокадастру №22-8767-СГ від 27.05.2020 року та зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Слобідсько-Рихтівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Не є обґрунтованими також доводи апелянта стосовно безпідставного першочергового формування спірної земельної ділянки за проектом ОСОБА_2 , а не її, позаяк ОСОБА_1 для формування земельної ділянки в Державному земельному кадастрі зверталася до державного кадастрового реєстратора Міжрайонного управління у Запорозькому районі м. Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, в той час як земельна ділянка, проект землеустрою щодо якої виготовлено на замовлення ОСОБА_2 , була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 25.05.2021 року відділом у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Позивачем не надано доказів того, що він подав документи до державного кадастрового реєстратора для формування земельної ділянки в Державному земельному кадастрі раніше, ніж це зробив ОСОБА_2 , зокрема, зі змісту рішення про відмову в реєстрації спірної земельної ділянки від 26.05.2021 року цього не вбачається. Сама по собі та обставина, що орган Держгеокадастру видав двом особам дозволи (накази) на розробку проектів землеустрою, як то ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про недобросовісність його дій не свідчить. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до невірного тлумачення норм матеріального права та незгоди апелянта з ухваленим у справі судовим рішенням. Судом першої інстанції було вірно надано оцінку наявним у справі доказам, правильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 вересня 2022 року. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова