Постанова 4823 № 751/6418/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 27 вересня 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/6418/21 Головуючий у першій інстанції Овсієнко Ю. К. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/943/22 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., із секретарем Шкарупою Ю.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Головне управління Державної казначейської служби у Чернігівській області, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 28 липня 2022 року (місце ухвалення м. Чернігів) у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівській області про стягнення шкоди, В С Т А Н О В И В : У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівській області про стягнення шкоди. В обґрунтування позову посилалась на те, що позивачка є інвалідом 3 групи та потерпілою від аварії на ЧАЕС і відноситься до 1 категорії. Зазначає, що на неї поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказаним Законом в редакції від 06.06.1996 було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, а саме для категорії позивачки було встановлено у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Однак, на думку позивачки, пенсію їй виплачували останні 10 років в розмірі, значно меншому, ніж передбачено у вказаному законі. У позові ОСОБА_1 з вирахуванням виплаченої їй пенсії за період з 01.01.2015 по 31.08.2021, просить стягнути з державного бюджету України шляхом безспірного списання 517 988, 34 грн з КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.07.2022 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання 517 988, 34 грн з КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Рішення суду обґрунтовано тим, що внаслідок застосування неконституційного акту позивачка зазнала матеріальної шкоди, яка виражається у вигляді доходів, які вона могла б реально одержати за звичайних обставин (за умови застосування ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ), таким чином суд погодився із розрахунком, наданим позивачкою. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається, що судом не враховано, що рішення № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 у справі № 3-333/2018(4498/18), на яке посилається суд першої інстанції, не набуває ретроспективної дії у часі, та при ухваленні рішення місцевим судом помилково застосовано положення ч. З ст. 152 Конституції України, як норми прямої дії. Застосування аналогії закону чи аналогії права в даному випадку є безпідставним, так як відповідальність згідно зі ст. 1175 Цивільного Кодексу України не є аналогічною відповідальністю згідно з ч. З ст. 152 Конституції України. В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення апелянт зазначає, що судом не враховано, що Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, відповідно до наданих йому повноважень, не є учасником спірних правовідносин, що заявлялось в суді першої інстанції та не розглянуто судом. Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області в силу своїх функціональних обов`язків не володіє будь-якими фактичними даними щодо підстав та розміру нарахованих позивачу коштів, а тому не в змозі використати права учасника судового процесу, тому що не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Щодо джерела відшкодування шкоди заявник засилається, що стягуючи з Державного бюджету України майнову шкоду за визнання нормативно-правового акту неконституційним, суд першої інстанції не врахував норми бюджетного законодавства та не дослідив порядок відшкодування шкоди органами Казначейства. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення суду та закриття провадження у справі, враховуючи наступне. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання пов`язаного з впливом аварії на ЧАЕС та є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії (а.с. 11, 12), перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію (а.с. 14-15), на неї поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказаним Законом в редакції від 06.06.1996 було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, а саме для категорії позивачки було встановлено у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що внаслідок застосування неконституційного акту позивачка зазнала матеріальної шкоди, яка виражається у вигляді доходів, які вона могла б реально одержати за звичайних обставин (за умови застосування ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ), таким чином суд погодився із розрахунком, наданим позивачкою. Проте, суд першої інстанції прийшов до такого висновку з порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. У пункті 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 686/6775/18 (провадження № 61-42631сво18) зазначено, що: «до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень». Відповідно до частини третьої статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. У пункті 4 рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року у справі № 3-333/2018(4498/18) вказано, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII. У справі, що переглядається, позивачка просила стягнути з держави заподіяну їй майнову шкоду, яка полягає в недонарахуванні їй пенсії в період дії Закону, який визнано неконституційним. Намагання позивачки перевести цей спір в площину деліктних правовідносин та обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів на відшкодування майнової шкоди й обґрунтовування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, і підстави їх виникнення, а отже не робить цей спір спором про відшкодування шкоди. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 752/20801/17 (провадження № 14-530цс18) зроблено висновок, що «установлена статтею 48 Закону № 796-XII компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім`ям у зв`язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення, є гарантованою державою соціальною виплатою і виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Цю виплату проводять відповідні уповноважені державні органи (центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад. Спір стосовно виплати компенсації та допомоги, передбаченої статтею 48 Закону № 796-XII, яку виплачують органи державної влади у встановленому Законом порядку, є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема у постановах від 05, 10, 12 липня, 16 серпня 2017 року у справах № 6-1094цс17, № 6-1113цс17, № 6-1096цс17, № 6-782цс17 відповідно, про те, що з огляду на положення статей 1 та 15 ЦПК України, статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб`єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, хоч в спорі й бере участь суб`єкт публічного права. Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про відшкодування шкоди, передбаченої статтею 48 Закону № 796-XII, є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, предметом якого є соціальні виплати, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 377/647/17 (провадження № 61-18048св18) вказано: «у справі, що переглядається, позов пред`явлено до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Оскільки спір виник стосовно виплати допомоги, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку виплачують суб`єкти владних повноважень у встановленому законом порядку, то спір є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, за участю суб`єкта владних повноважень, а тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року в справі № 400/4436/20(адміністративне провадження № К/9901/5280/21) вказано, що: «ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що майнова шкода була йому завдана законом, який було визнано неконституційним, у розмірі 17 150,00 грн у вигляді недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у 2017, 2018 та 2019 роках, який він би реально міг одержати, якби окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України не діяло на момент виплати йому цієї щорічної разової грошової допомоги. […] Отже, предметом спору є стягнення збитків у вигляді недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, які мали бути нараховані та виплачені позивачу в 2017, 2018 та 2019 роках як учаснику бойових дій. З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується права позивача на отримання соціальної виплати - щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій. Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Схожі за своєю суттю висновки та підходи до вирішення питання юрисдикції застосувала Велика Палата Верховного Суду в справах №757/63985/16 (постанова від 4 березня 2020 року), №520/17342/18 (постанова від 9 лютого 2021 року), №686/23445/17 (постанова від 5 червня 2019 року)». Установивши, що спір у справі, яка переглядається, є публічно-правовим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що цей спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Враховуючи вищевикладене, вирішення по суті даного спору буде залежати від правомірності нарахування та виплати позивачці недоотриманої пенсії, а такі правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права, а тому мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишення позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.07.2022 - скасувати та провадження у справі закрити. Керуючись ст. 255 ч.1 п.1, 256, 367, 374, 377, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області - задовольнити частково. Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 28 липня 2022 року - скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівській області про стягнення шкоди закрити, роз"яснивши ОСОБА_1 , що розгляд даного спору віднесено до адміністративної юрисдикції. Роз`яснити ОСОБА_1 про наявність у неї права звернення протягом десяти днів з дня отримання постанови із заявою до Чернігівського апеляційного суду про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. Повний текст судового рішення складено 28.09.2022. Головуючий Судді: