Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/13176/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2022 року справа №200/13176/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гайдар А.В., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 р. у справі № 200/13176/21 (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій відповідача, що викладені у рішенні від 03 серпня 2021 року, відповідно до якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 та не враховано до загального страхового стажу період з 10.06.1985 року по 18.09.1999 року відбування покарання позбавлення волі. Позивач вважає, що відповідач грубо порушує його конституційні права на пенсію та просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №057050007295 від 03.08.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не включення позивачу до загального трудового стажу періоду з 10.06.1985 року по 18.09.1999 року відбування покарання позбавлення волі у Біленківській виправній колонії №99; зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області включити період відбування покарання позбавлення волі у Біленківській виправній колонії №99 до загального трудового стажу за період з 10.06.1985 року по 18.09.1999 року; зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. б ст.. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року, справа №1-5/2018 року, а саме з 01.02.2021 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 р. у справі № 200/13176/21 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано противоправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.08.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що включення за рішенням суду час роботи засуджених осіб в колоніях поселеннях до їх загального трудового стажу є випадком, який спеціально передбачений в законі, в розумінні абз. 6, ст. 50 Виправно трудового кодексу України. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 не відновлює дію Закону №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (стаття 1). Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб. 22 травня 2022 року Верховною Радою прийнято Закон України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 22.05.2022 № 2263-ІХ, яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, до 23 серпня 2022 року. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 строком на 90 діб. Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення в Україні правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, зазначена постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 (заява від 01.02.2021 року № 947). Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.02.2021 року № 68 Про відмову в призначенні пенсії в призначенні такої пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року справа №200/3889/2, залишеного без змін, ухвалогю Першого апеляційного адміністративного суду, позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.02.2021 року № 68 Про відмову в призначенні пенсії, прийняте щодо ОСОБА_1 . Зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2021 року № 947 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн. На виконання рішення суду, відповідачем повторно розглянуто заяву від 01.02.2021 року ОСОБА_1 та винесено рішення від 03.08.2021 року, відповідно до якого, зокрема зазначено, що до страхового стажу було зараховано період проходження військової служби з 11.11.1982 року по 03.10.1984 року та період навчання з 01.09.1986 року по 02.01.1987 року. Загальний стаж ОСОБА_1 складає 25 років 00 місяців 12 днів, пільговий стаж по Списку №2 складає 11 років 02 місяці 27 днів. За таких обставин вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно п. 2 ч. 2 статті 114 роздял ХІV Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян, оскільки немає необхідного страхового стажу. Відповідно до копії трудової книжки позивача сер. НОМЕР_1 , записи щодо спірного періоду з 10.06.1985 року по 18.09.1999 року відсутні. Відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії від 10.11.2017 року №4150/8 у період відбування покарання у вигляді позбавлення волі не здійснювались виплати страхових внесків. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України Про пенсійне забезпечення. Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 23.09.99 р. N 1105-XIV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісячно сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Порядок обчислення та сплати страхових внесків безпосередньо регулюється ст. 20 зазначеного Закону, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Частиною 6 ст. 50 Виправно-трудового кодексу України (в редакції, що діяла на час відбування покарання позивачем) передбачалось, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі. Як вбачається з приписів пункту "а" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Судом встановлено, що відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії від 10.11.2017 року №4150/8 у період відбування покарання у вигляді позбавлення волі не здійснювались виплати страхових внесків. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області наявні законні підстави для не зарахування до загального страхового стажу позивача спірного періоду відбування покарання у виправній колонії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року справа № 469/763/16-а, Верховного Суду від 3 квітня 2018 року у справі № 211/3009/17 та 11 грудня 2018 року справа № 326/1422/16-а (2-а/326/40/2016). Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року, справа №1-5/2018 року, а саме з 01.02.2021 року, суд виходить з наступного. До спірних правовідносин суд застосовує норми матеріального права з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20. 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту: На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість згідно з п. б ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. б ст. 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти б - г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом №

213. Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №

213. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. У цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058. Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 1788 був прийнятий раніше за Закон № 1058. Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було. Як зазначалось вище, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (справа №200/3889/21 ) позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.02.2021 року № 68 Про відмову в призначенні пенсії, прийняте щодо ОСОБА_1 . Зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2021 року № 947 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. На виконання вищезазначеного рішення відповідачем повторно розглянуто заяву від 01.02.2021 року ОСОБА_1 та винесено рішення від 03.08.2021 року, відповідно до якого, зокрема зазначено, що до страхового стажу було зараховано період проходження військової служби з 11.11.1982 року по 03.10.1984 року та період навчання з 01.09.1986 року по 02.01.1987 року. Загальний стаж ОСОБА_2 складає 25 років 00 місяців 12 днів, пільговий стаж по Списку №2 складає 11 років 02 місяці 27 днів. За таких обставин вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно п. 2 ч. 2 статті 114 роздял ХІV Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян, оскільки немає необхідного страхового стажу. Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зважаючи на фактичні обставини справи, враховуючи наявність Рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком, суд першої інстанції дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.08.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Поряд з цим враховуючи що повноваження з приводу включення до стажу певних періодів, призначення пенсії тощо є дискреційними повноваженнями відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про належне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні. Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 р. у справі № 200/13176/21 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 р. у справі № 200/13176/21 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 27 вересня 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді А.В. Гайдар І.В. Сіваченко