Постанова Хмельницький апеляційний суд № 676/1955/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2022 року м. Хмельницький Справа № 676/1955/20 Провадження № 22-ц/4820/1049/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., секретар судового засідання Філіпчук О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №676/1955/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради, Відділ Державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янець-Подільської міської ради, про приведення квартири в попередній стан, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2022 року (суддя Семенюк В.В.). Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради, Відділ Державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янець-Подільської міської ради, про приведення квартири в попередній стан. В обґрунтування позову зазначає, що з 20.05.1989 по 07.03.2017 вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07.03.2017. Вказує, що під час шлюбу, за спільні кошти подружжя, 28.03.2001 придбано квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 22,2 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м.) та квартиру АДРЕСА_2 (загальною площею 44 кв.м., житловою площею 39,3 кв.м.). Право власності на вказані квартири було зареєстровані за нею. Посилається на те, що нею була проведена реконструкція квартири АДРЕСА_3 у дві окремі, де загальна площа квартири АДРЕСА_3 склала 40 кв. м. (житлова площа 22,8 кв.м., коридор 17,6 кв. м.), а загальна площа квартири №4 склала 40,4 кв. м. ((житлова площа 12,6 кв.м., коридор 24,2 кв.м., комора 3,6 кв. м.). 14.12.2015 за позивачем здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , 15.12.2015 - на квартиру АДРЕСА_2 та отримано свідоцтва про право власності на них. Дізнавшись про це, між сторонами почали виникати конфлікти і ОСОБА_2 безпідставно почав перешкоджати позивачці у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , хоча сам проживав у квартирі АДРЕСА_4 за вказаною адресою. 13.04.2017 рішенням Апеляційного суду Хмельницької області у справі №676/6877/14-ц визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , залишивши 1/2 частини даної квартири у власності ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , залишивши 1/2 частину даної квартири у власності ОСОБА_3 11.12.2018 рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 11.12.2018 у справі №676/4876/17 позов ОСОБА_3 задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 . В задоволенні позову ОСОБА_3 про припинення права ОСОБА_2 на 1/2 частку у спірній квартирі, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням відповідної грошової компенсації за неї та визнанні права власності на 1/2 частини квартири відмовлено. Позивач посилається на те, що підставою відмови слугував висновок оціночно-будівельної експертизи №135Е-04/18 від 10.05.2018, згідно якого квартира АДРЕСА_3 як окремий об`єкт не існує, оскільки фактично об`єднана з квартирою АДРЕСА_4 . Вказує, що в той час коли відповідач перешкоджав їй користуватись та проживати в квартирі АДРЕСА_1 , самовільно перепланував дві квартири в одну. 15.03.2019 позивач звернулась до відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янець-Подільської міської ради про проведення перевірки на самовільне перепланування спірних квартир, та Відділом зобов`язано відповідача привести квартири в попередній стан. Оскільки станом, на час подання позовної заяви, відповідачем вимоги контролюючого органу виконано не було, позивач звернулась до суду з даним позовом. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2022 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 привести квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 в попередній стан, а саме: відновити стіну між квартирами, шляхом замурування двох дверних прорізів, які влаштовані в капітальній стіні між квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ; відновити вхід у квартиру АДРЕСА_1 , шляхом демонтування віконного блоку, газовідводу від газового конвектора та встановлення віконного блоку разом з дверним блоком, відображеним в технічному паспорті від 04 грудня 2015 року. Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,00 грн, сплаченого згідно квитанції № ПН2091017 від 13.04.2020 у АТ «Укрексімбанк» (м. Київ). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення позову. Вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необгрунтованим. Посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам визначених ст. 263 ЦПК України. Вказує, що суд в порушення вимог ст. 265 ЦПК України не надав оцінки наданих ним доводам та доказам у справі. Вважає, що позивач використовує своє право співвласника житла для перешкоджання чи неможливості реалізації його права. Учасники справи до суду не з`явилися, про день, місце і час розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України. Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про слухання справи у її відсутність. У зв`язку з чим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі статтею 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення, суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторони, перебуваючи у неприязних відносинах, не дійшли згоди щодо порядку користування квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 як окремий об`єкт нерухомого майна не існує, оскільки фактично об`єднана з квартирою АДРЕСА_4 і вказане перепланування квартир в одну було самовільним та неузаконеним, то сторонам необхідно привести квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 в попередній стан. Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з таких підстав. Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти, придбали квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 22,2 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м.) та квартиру АДРЕСА_4 за цією ж адресою (загальною площею 44 кв.м., житловою площею 39,3 кв.м.). У 2015 році здійснено реконструкцію вказаних квартир, які в установленому порядку були прийняті до експлуатації, зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на них та отримано свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Після реконструкції площа квартир змінилася, а саме: загальна площа квартири АДРЕСА_3 складає 40,4 кв.м, житлова 22,8 кв.м, загальна площа квартири АДРЕСА_4 складає 40,4 кв.м , житлова 12,6 кв.м . 07.03.2017 шлюб між сторонами було розірвано. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року у справі 676/6877/14-ц визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 і залишено по 1/2 частині зазначених квартир у власності ОСОБА_4 . Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.12.2018 у справі №676/4876/17, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 06.03.2019, зобов`язано ОСОБА_2 усунути позивачці перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення її у вищезгадану квартиру. В позові ОСОБА_3 про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та визнанні права власності на 1/2 частини зазначеної квартири відмовлено. Судовим рішенням у вказаній вище справі за наслідками проведеної судової оціночно-будівельної експертизи встановлено, що квартира АДРЕСА_3 , як окремий об`єкт нерухомого майна фактично не існує, оскільки фактично об`єднана з квартирою АДРЕСА_2 . Квартира АДРЕСА_3 і квартира АДРЕСА_4 хоча і зареєстровані як окремі об`єкти нерухомого майна, проте фактично об`єднані в єдине житлове приміщення, яким користується ОСОБА_2 . 15.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янець-Подільської міської ради про притягнення до адміністративної відповідальності та зобов`язання ОСОБА_2 привести квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 в попередній стан. Згідно з листами Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янець-Подільської міської ради №78/01-15 від 29.03.2019, №45/01-12 від 26.03.2020, під час обстеження з виїздом на місце посадових осіб відділу, факту виконання будівельних робіт не виявлено, тому у відділу не має правових підстав щодо вжиття заходів реагування. Крім того, повідомлено, що реконструкція двох квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 шляхом об`єднання в одну квартиру було виконано раніше та у зв`язку з вирішенням спору про окреме проживання, відділ рекомендував ОСОБА_2 провести кватири АДРЕСА_3 та №4 в попередній стан: замурувати два дверних прорізи, які влаштовані в капітальній стіні між кватирами та зробити окремий вхід квартиру АДРЕСА_3 , провести рівнозначний обмін частками у квартирах. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі самовільно перепланували квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , фактично об`єднавши їх. Вказані обставини позивачем не оспорювались. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення вказаної норми визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Пред`являючи позов на захист свого порушеного цивільного права чи законного цивільного інтересу особа повинна належним чином навести підстави такого позову, сформулювати відповідну їм вимогу (вимоги), довести наявність у неї відповідного права (інтересу) та факт їх порушення відповідачем (відповідачами) у конкретний спосіб. Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Разом з тим, позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом про зобов`язання ОСОБА_2 привести квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_4 в попередній стан, не надала суду належних та допустимих доказів того, що внаслідок лише дій відповідача ОСОБА_2 проведено об`єднання квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 в єдине житлове приміщення і лише на нього слід покласти обов`язок щодо приведення їх в попередній стан. В той час, як судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі самовільно перепланували квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , фактично об`єднавши їх. При цьому, слід зазначити, що Відділом Державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янець-Подільської міської ради в межах визначених законом повноважень заходи реагування відносно ОСОБА_2 не вживались за відсутності для цього правових підстав. Крім того, приведення квартир в попередній стан передбачає втручання в несучі конструкції та інженерні системи загального користування (демонтаж газовідводу від газового конвектора), проте позивач не надала суду належних доказів щодо надання відповідних дозволів на виконання таких робіт відповідно до вимог ст. 152 ЖК України. Таким чином, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, відповідно до частини 1статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову за недоведеністю. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В позові ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26 вересня 2022 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай