Постанова 4817 № 607/21465/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/21465/21 Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/658/22 Доповідач - Гірський Б.О. Категорія - 304090000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 вересня 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючого - Гірський Б.О. Суддів - Бершадська Г. В., Хома М. В., за участю секретаря - Панькевич Т.І. розглянув без повідомлення учасників справи цивільну справу № 607/21465/21 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та акціонерного товариства Акцент-Банк на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2022 року, ухваленого суддею Позняком В.М., повний текст якого складено 20 травня 2022 року, у справі за позовом акціонерного товариства Акцент-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року акціонерне товариство Акцент-Банк (далі АТ Акцент-Банк) звернулось до суду з вказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 06.03.2020 року, відповідно до укладеного кредитного договору б/н, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 24.10.2021 року утворилась заборгованість в розмірі 19 389,26 грн., з яких: 14 988,09 грн. - заборгованість за кредитом та 4 401,17 грн. - заборгованість по відсотках. У зв`язку з наведеним просили суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредиту та судові витрати. Рішенням Тернопільський міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2020 року в розмірі 14988 гривень 09 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ «Акцент-Банк» 1754,73 грн. сплаченого судового збору. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий позивачем Витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ Акцент-Банк, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, щодо сплати неустойки (пені, штрафів), у визначених розмірах та порядках нарахування. Аналогічні правові висновки містяться у постанові ВП ВС від 03.07.2019 року у справі №342/180/17. Вказує, що роздруківка із сайту банку не може бути належним доказом у даній справі, оскільки повністю залежить від волевиявлення і дій однієї із сторін, яка може вносити відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування (постанова ВСУ від 11.03.2015 р., пров.№6-16цс15). До даних правовідносин не може бути застосована ст.634 ЦК України, так як кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, які найбільш сприятливі для задоволення позовних вимог. Звертає увагу на те, що банком до позовної заяви було додано Тарифи не по картці Кредитна картка, а по картці Зелена. Також, в позові банк вказує процентну ставку за кредитом в сумі 44,4 %, а в розрахунку заборгованості зазначає процентну ставку 40,8 %. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги виписку по рахунку за період з 06.03.2020 року по 23.03.2022 року, а виходив з розрахунку суми заборгованості, який не підтверджує видачу коштів відповідачу і відповідно наявності в нього заборгованості. В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов банку задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до підписаної ОСОБА_1 анкети-заяви, останній погодився, що анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування складають договір про надання банківських послуг. Посилання на постанову ВС від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні відсотків є необґрунтованими, так як у даній справі відмінні правовідносини та наявний паспорт споживчого кредиту за програмою Кредитна картка, яким визначено умови кредитування, зокрема процентна ставка за кредитом. Паспорт споживчого кредиту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор погоджено сторонами та відповідачем особисто зазначено в анкеті-заяві. Правові висновки у аналогічних правовідносинах викладено у постанові ВС від 12.01.2021 року в справі №524/5556/19 та постанові ВС від 02.12.2020 року у справі №284/157/20. Вказує, що на підтвердження вірності розрахунку заборгованості банком надано банківську виписку. АТ Акцент-Банк подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Обґрунтування відзиву є аналогічними обґрунтуванням, які викладені у апеляційній скарзі банку. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно із ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, доводами відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають, виходячи з наступних підстав. Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 06.03.2020 року між АТ Акцент-Банк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку (а.с.7). У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту банку. До позовної заяви банк додав Тарифи по картці Зелена та Умови та правила надання банківських послуг в Акцент-Банку. ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та 06.03.2020 року видано картку № НОМЕР_2 , строком дії до грудня 2024 року, що підтверджується довідкою АТ Акцент-Банк (а.с. 60). З довідки за лімітами вбачається, що 06.03.2020 року відбулося встановлення відповідачу кредитного ліміту - 15 000 грн. та цього ж дня збільшення - 15 000 грн. (а.с. 65). В період з 06 березня 2020 року по 23 березня 2022 року ОСОБА_1 користувався наданим йому кредитним лімітом, знімав гроші з картки, розраховувався у безготівковій формі та поповнював останню, що стверджується випискою за вказаний період (а.с. 83-84). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 24.10.2021 року становить 19 389,26 грн., з яких: 14 988,09 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту) та 4401,17 грн. - залишок заборгованості за процентами. В матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який 06.03.2020 року підписано ОСОБА_1 простим електронним підписом шляхом підтвердження з номера телефону останнього. У пункті 4 вказаного паспорта зазначено інформацію щодо реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (для карток «Універсальна», «Універсальна Gold» та «Зелена»). У силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розробляє підприємець (в даному випадку - АТ «Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Судом першої інстанції встановлено, що в анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відсотків за користування кредитними коштами (а.с.7). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути, зокрема, проценти за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24.10.2021 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи по картці Зелена, як невід`ємні частини спірного договору. Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, передбачають, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, збільшення процентної ставки, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф та/або пеню за порушення строків платежів по грошових зобов`язаннях та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи. Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися, тобто банк міг додати до позовної заяви Умови та правила у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме Тарифи по картці Зелена і Умови та правила надання банківських послуг, які додав до позовної заяви банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19. Посилання АТ Акцент-Банк в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 , крім анкети-заяви, електронним підписом підписав паспорт споживчого кредитування (а.с. 8), тому ознайомлений з основними умовами кредитування з використання кредитної картки, зокрема щодо процентної ставки, є безпідставними, з огляду на таке. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України). Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України Про споживче кредитування). До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, у тому числі, з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України Про споживче кредитування, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України Про споживче кредитування, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України Про споживче кредитування, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Отже, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545 сво 20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569 св 20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573 св 20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707 св 19). Тому посилання банку в апеляційній скарзі на неврахування судом постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц (провадження № 61-13569 св 20) є безпідставним, оскільки дана судова практика не є актуальною. Наведені в апеляційних скаргах доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи та законність і обґрунтованість судового рішення не спростовують. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів виходячи з меж доводів та вимог апеляційних скарг вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та відсутні підстави для його скасування. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, слід покласти на сторони в межах сум, ними понесених. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного товариства Акцент-Банк залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2022 року - залишити без змін. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді покласти на сторони в межах сум, ними понесених. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, зазначених у п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 26 вересня 2022 року. Головуючий Гірський Б.О. Судді: Хома М.В. Бершадська Г.В.