Ухвала КАС ВС № 640/24903/19

УХВАЛА 26 вересня 2022 року м. Київ справа № 640/24903/19 адміністративне провадження № К/990/24307/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі № 640/24903/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 15 листопада 2019 року №438-р «Про звільнення ОСОБА_1 »; - поновити його на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області або на іншій рівнозначній посаді (за його згодою); - стягнути з Фонду державного майна України на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 19.11.2019 по день поновлення на роботі. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалами Верховного Суду від 04 липня та 10 серпня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі № 640/24903/19 повернути особі, яка їх подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. 06 вересня 2022 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі № 640/24903/19. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17, від 05 листопада 2020 року у справі № 540/2417/18, від 31 травня 2021 року у справі № 0840/3202/18, від 18 червня 2020 року у справі № 440/2133/19. Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Водночас доводи касаційної скарги фактично зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, з посиланням, що аналогічні правові висновки, викладені у названих постановах Верховного Суду. При цьому, скаржником не обґрунтовано, які висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування норми права суперечать сформульованим Верховним Судом висновкам щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах. Суд зазначає, що саме лише посилання на неврахування висновків, які викладені у постановах Верховного Суду, без конкретизації норм права та відповідних висновків, не є належним правовим обґрунтуванням наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а відповідно до приписів частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, позивач у касаційній скарзі не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. За таких обставин клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується. Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі № 640/24903/19 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська