Ухвала КАС ВС № 160/1551/22

УХВАЛА 26 вересня 2022 року м. Київ справа №160/1551/22 адміністративне провадження № К/990/24565/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Данилевич Н.А., Радишевської О.Р., перевірив касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року у справі №160/1551/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області Фліссак Ігоря Ярославовича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили: визнати відмову начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області Флісака І.Я. надати інформацію про стан виконавчих проваджень протиправною; зобов`язати начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області Флісака Ігоря Ярославовича надати інформацію представнику ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - Романову Валерію Петровичу про долю виконавчих проваджень: щодо ОСОБА_1 згідно виконавчого листа у справі №2а-157/11 від 08 лютого 2012 року (державна пенсія у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія у розмірі 50% від мінімальної пенсій за віком з 20 квітня 2010 року); щодо ОСОБА_3 згідно виконавчого листа у справі № 2а-3848/11 від 30 квітня 2014 року (державна та додаткова пенсії з 11 лютого 2011 року); щодо ОСОБА_2 згідно виконавчого листа у справі № 2а-453/11 р. від 19 березня 2013 року (державна та додаткова пенсії з 24 червня 2010 року по 16 жовтня 2015 року); щодо ОСОБА_2 згідно виконавчого листа у справі №2а-75/2010 від 12 грудня 2013 року (державна та додаткова пенсії з 10 вересня 2008 року по 24 червня 2010 року). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області розглянути по суті заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - Романова Валерія Петровича від 21 жовтня 2021 року. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - Романова Валерія Петровича про долю виконавчих проваджень від 21 жовтня 2021 року, яка надійшла 26 жовтня 2021 року, з урахуванням висновків суду в даній справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 09 вересня 2022 року відповідач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини. Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Скаржник указує, що справа матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у справах з подібних правовідносин, оскільки станом на 09 вересня 2022 року вже наявні інші справи з аналогічними підставами та відповідною позицією відповідача та жодного рішення Верховного Суду з подібних правовідносин не існує. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження позивач не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Також скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для відповідача, оскільки за наслідками відповідної справи відповідач матиме право керуватись єдиною практикою Верховного Суду при подібних правовідносинах між позивачами. Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання. Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків. Суд відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх. Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення прийняті у справі, яка розглянута за правилами спрощеного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року у справі №160/1551/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області Фліссак Ігоря Ярославовича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: Н.А. Данилевич О.Р. Радишевська