Ухвала КЦС ВС № 381/655/21

У Х В А Л А 23 вересня 2022 року м. Київ справа № 381/655/21 провадження № 61-8964ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Санченком Романом Григоровичем, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, просила у відшкодування майнової шкоди стягнути з ОСОБА_1 316 706,96 грн та 50 000,00 грн - моральної шкоди. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року, позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування майнової шкоди 316 706,96 грн та 10 000,00 грн - моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. У вересні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Санченка Р. Г. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 481,00 грн. Предметом спору у зазначеній справі є відшкодування майнової та моральної шкоди у розмірі 366 706,96 грн. Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн*250=620 250,00 грн) та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа не підлягає касаційному оскарженню. У касаційній скарзі заявниці немає посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження. Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені. В доводах касаційної скарги заявниця зазначила, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду. Проте такі твердження є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту касаційної скарги, необхідності зазначення підстав касаційного оскарження. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Оскільки оскаржені заявницею рішення судів ухвалені у справі, яка не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Санченком Романом Григоровичем, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявниці. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко