Постанова 4815 № 569/2383/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2022 року м. Рівне Справа № 569/2383/21 Провадження № 22-ц/4815/377/22 Рівненський апеляційний суд: в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий : Боймиструк С.В., судді: Вейтас І.В., Гордійчук С.О., секретар судового засідання: Ковальчук Л.В., за участю: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Орган опіки та піклування Рівненського міськвиконкому про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі у вихованні дитини, В С Т А Н О В И В : У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Орган опіки та піклування Рівненського міськвиконкому, про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі у вихованні дитини. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що від шлюбу з відповідачкою мають спільну дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу донька проживає з відповідачкою, яка забороняє бачитись з дитиною та спілкуватись по телефону. Така поведінка відповідача травмує психіку дитини, яка хоче бачити його та спілкуватися. Неодноразово звертався до відповідачки з метою врегулювання цього питання в добровільному порядку, однак і після цього нічого не змінилося. Просив зобов`язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у спілкуванні та побаченнях з малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановити способи участі у вихованні доньки. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2021 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 , не чинити ОСОБА_2 , перешкоди у спілкуванні та побаченнях з малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено способи участі у вихованні доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в місці визначеному за попереднім погодженням із матір`ю дитини, встановивши наступні дні та години побачень з дитиною: кожну другу та четверту суботу місяця з 11 год. по 20 год.; кожну середу батько забирає дочку із навчального закладу або в матері дитини з 17 год. до 20 год.; в день народження батька дитини - щороку з 14.00 год. до 20 год.; в наступний день за днем народження дитини - щороку, з 11 год. по 20 год.; на свята: Новий рік кожного року 2 січня з 12 год. до 20 год.; Рiздво кожного року з 12 год. до 20 год.; Водохреще кожного року 19 січня з 11 год. по 20 год.; 8 Березня з 12 год. до 20 год.; Великдень другий день свята з 12 год. по 20 год.; У випадку хвороби дочки під час днів, встановлених для побачення з батьком ці дні переносяться на іншу дату, але не менше загальної кількості днів побачень на місяць визначену судом. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908,00 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального, процесуального права та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнає встановленими. Зазначає, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Встановлений судом графік побачень з дочкою повністю нівелює норми сімейного права. Заперечує висновок суду про наявність психоемоційних перешкод у спілкуванні між ним та дитиною. Стверджує, що відповідачка іноді привозить йому дочку, а він так само може автомобілем забрати дочку за адресою місця проживання відповідачки і поїхати до свого місця проживання. На підставі викладеного просить частково скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2021 року, а саме щодо визначення способу участі батька і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Правом на апеляційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2021 року скористалась ОСОБА_3 . В поданій апеляційній скарзі не погоджується з рішенням місцевого суду в частині щодо зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні та побаченнях з малолітньою донькою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вважає, що в цій частині суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим прийняв висновки, невідповідні обставинам справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено факту вчинення нею перешкод у спілкуванні з дитиною, а судом не встановлено, які саме дії свідчать про вчинення таких перешкод. Натомість стверджує, що сама ініціює зустрічі дитини з позивачем, оскільки розуміє важливість виховання обома батьками. Крім того, стверджує, що позивач після винесення оскаржуваного рішення не виявляє бажання спілкуватися та бачитися з донькою. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представник ОСОБА_3 доводить про її необґрунтованість, вважає, що рішення місцевого суду в частині визначення способів участі позивача у вихованні доньки відповідає принципу врахування найкращих інтересів дитини, а тому не підлягає скасуванню в цій частині. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 до суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 квітня 2019 року розірвано. Від шлюбу мають дитину, ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Чівітанова Марке (Мачерата), Італійська Республіка, що підтверджується Витягом з записів актів про народження від 18 квітня 2017 року. Згідно Довідки про реєстрацію місця проживання особи від 09.10.2020 №42423, за відомостями Управління забезпечення надання адмiнiстративних послуг Рівненської міської ради, ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Чiвiтанова Марке, Італійська Республіка, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається з матерiалiв справи, ОСОБА_3 на праві власності належить квартира за адресою, АДРЕСА_1 , що стверджується Договором купівлі-продажу від 22 вересня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мечкало О.В., зареєстровано в реєстрі за №2156. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2021 року визначено місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки стягнуто аліменти у розмірі 1000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Згідно посвідчення особи № НОМЕР_1 . ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та має посвідку на проживання НОМЕР_2 , видану 14.11.2016 в Мачерата , в яку записана ОСОБА_7 . Позивач вказав, що на даний час вiн проживає в АДРЕСА_3 i наміру виїжджати до Італії не має. Згідно пояснень позивача, його представника, представника відповідача сторони спільно не проживають протягом останніх трьох років, до розлучення постійно проживали в Італії і майже вся родина вiдповiдача знаходиться там. Дитина за час проживання в Італії відвідувала дошкільний навчальний заклад, що підтверджується долученими до матерiалiв справи довідками. Після повернення в Україну влаштована до садочку в Рівному. Неповнолітня дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із матір`ю, на час розгляду справи перебуває в Італії у м. Мачерата. В судовому засіданні місцевим судом встановлено та підтверджено поясненнями позивача, його представника та представників вiдповiдача, що позивач та відповідач не можуть дійти до згоди щодо способів участі батька у вихованні його неповнолітньої дитини та що мiж ними напружені конфліктні відносини, що також підтверджується дослідженими в судовому засіданні вiдеозаписами, перепискою, наданими сторонами. Згідно висновку органу опіки та піклування про встановлення способу участі у вихованні дитини № 08-1776 від 06 жовтня 2021 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне рекомендувати Рівненському міському суду встановити способи участі ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_6 , а саме: визначити ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні доньки ОСОБА_6 та спілкуванні з нею, а саме проводити зустрічі, особисте спілкування батька з донькою, за місцем знаходження дитини встановивши наступний графік: друга та четверта субота кожного місяця в період з 11 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; в день народження батька - з 14.00 год. до 20.00 год.; в наступний день, за днем народженням доньки - з 14.00 год. до 20.00 год.; На свята: Новий рік кожного року 2 січня з 12.00 год. до 20.00 год., Різдво кожного року 7 січня з 12.00 год. до 20.00 год., Водохреще кожного року 19 січня з 12.00 год. до 20.00 год., 8 Березня з 12.00 год. до 20.00 год., Великдень другий день свята з 12.00 год. по 20.00 год.. У випадку хвороби доньки, батько має можливість відвідати її, за місцем знаходження доньки. За добу до зустрічі з донькою, батько зобов`язаний попередньо повідомити маму про зустріч та узгодити деталі зустрiчi, через засоби зв`язку. За умови відновлення емоційного контакту доньки з батьком, налагодженням стосунків та зв`язку між ними, з урахуванням найкращих інтересів дитини, питання встановлення способу участі ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_6 може бути переглянуте. Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно ст. 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права. Відповідно до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Статтею 18 Конвенції про права дитини, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Відповідно до ч.1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Згідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України). Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст.12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог. Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Тлумачення частини 1 статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Заявляючи вимоги про усунення перешкод у спілкуванні та побаченнях з малолітньою донькою позивачем не надано доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованню. Відповідно, оскільки позивачем не доведено чинення відповідачкою йому перешкод у спілкуванні з дітьми, яка не заперечує проти такого спілкування, то не було в місцевого суду підстав зобов`язувати ОСОБА_3 не чинити перешкод у спілкуванні. Крім того, як доводить в апеляційній скарзі ОСОБА_2 , відповідачка іноді привозить дитину. В свою ж чергу ОСОБА_3 не заперечує необхідності у спілкуванні батька та дитини. Фактично спір виник у зв`язку з неможливістю сторін досягти домовленостей щодо порядку спілкування позивача з дитиною. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, врахувавши принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, а також інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини та режим її розпорядку дня, місце проживання дитини, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доцільність встановлення порядку та способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, виходячи передусім з як найкращих інтересів дитини та з урахуванням запропонованого органом опіки і піклування графіку спілкування батька з донькою. Твердження позивача про невідповідність графіку принципам рівності прав батьків та врахуванню найкращих інтересів дитини фактично є його суб`єктивним баченням та трактуванням висновків суду, яке обґрунтоване належними та допустимими доказами. Встановлення графіку надає необхідний рівень гарантій для спілкування дитини з батьком та покладає відповідні обов`язки на матір дитини, до того ж не виключає можливості за домовленістю сторін зустрічатись батьку з дитиною за межами графіку. Крім того, як вірно зазначено місцевим судом, визначений спосіб не є постійним та підлягає перегляду у разі зміни обставин. Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо встановлення способу участі у вихованні дитини. Водночас підлягають врахуванню доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо помилковості висновку місцевого суду про наявність підстав для зобов`язання відповідача не чинити перешкоду у спілкуванні позивача з донькою. Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати понесені апелянтом ОСОБА_2 відносяться на його рахунок. Судовий збір за подання апеляційної скарги ОСОБА_3 підлягає стягненню з позивача. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2021 року в частині зобов`язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 , перешкоди у спілкуванні з малолітньою донькою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 , перешкоди у спілкуванні з малолітньою донькою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовити. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1362 гривні судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст виготовлено 23 вересня 2022 року. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: І.В. Вейтас С.О. Гордійчук