Постанова КЦС ВС № 320/13393/14-ц

Постанова Іменем України 22 вересня 2022 року м. Київ справа № 320/13393/14-ц провадження № 61-6065св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Комунальна установа «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» Мелітопольської міської ради Запорізької області, Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації, провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 жовтня 2020 року в складі судді Горбачової Ю. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунальної установи «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» Мелітопольської міської ради (далі - КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка»), Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації та просив визнати за ним право на позачергове безоплатне лікування і протезування зубів за рахунок коштів державного і місцевого бюджету в державних і комунальних медичних установах Міністерства охорони здоров`я України усіма видами лікування і методами протезування зубів без обмежень, за винятком протезування зубів із дорогоцінних металів, визначене статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та стягнути з КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» на його користь 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування позову зазначав, що він є ветераном війни - учасником бойових дій та особою з інвалідністю IIгрупи і згідно з чинним законодавством має право на позачергове безоплатне зубопротезування. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 липня 2011 року в цивільній справі № 2-1587/2011, яке набрало законної сили, зобов`язано КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» провести йому першочергове, безкоштовне та повне зубопротезування порожнини рота із металокерамічного матеріалу. Однак до теперішнього часу рішення суду не виконано. Його численні заяви до відповідачів з вимогами видати йому медичне направлення на лікування зубів в закладі охорони здоров`я третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги України, а також в Запорізьку обласну стоматологічну поліклініку залишені без задоволення. В період з 11 листопада по 26 листопада 2014 року він знаходився на стаціонарному лікуванні порожнини рота та протезуванню зубів у клініці ДУ Інститут стоматології НАМН України в м. Одеса на підставі направлення на консультацію та лікування від 03 листопада 2014 року, виданого Департаментом охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації. Згідно з висновком ДУ Інститут стоматології НАМН України» в м. Одеса від 26 листопада 2014 року № 1216 він потребує реабілітації з використанням методу дентальної імплантації зубів з проведенням кісної пластики на ніжній щелепі для відновлення потрібних об`ємів кості з подальшим раціональним протезуванням нез`ємними ортопедичними металокерамічними конструкціями. Інститутом стоматології йому були проведені підготовчі роботи, необхідні для повного металокерамічного протезування зубів. В подальшому згідно з рекомендацією інституту стоматології він потребує операції з нарощування кісної тканини і встановлені зубних імплантів в бокових ділянках нижньої щелепи, а також у виготовлені та встановлені йому нез`ємних металокерамічних зубних конструкцій. Однак роботи по подальшому протезуванню зубів інститутом стоматології були зупинені у зв`язку з відмовою департаменту охорони здоров`я Запорізької області державної адміністрації сплатити їх вартість. В результаті дій відповідача, направлених на невиконання рішення суду, у нього погіршився стан здоров`я та він зазнає в зв`язку з цим фізичних та душевних страждань, внаслідок чого йому була заподіяна моральна шкода. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити. Короткий зміст судових рішень Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог. Адміністрацією КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» позивачу було надано право вибору лікаря, запропоновано методи лікування і протезування за медичними показаннями та за станом порожнини рота на виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 липня 2011 року та ухвали про роз`яснення рішення від 30 листопада 2011 року. Затримка у наданні медичної допомоги ОСОБА_1 в КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» була викликана незгодою пацієнта зі способом надання йому медичної допомоги. ОСОБА_1 не довів факт протиправних дій або бездіяльності відповідачів та наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідачів, а також вини останніх у її спричиненні, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування касаційної скарги зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Вказував, що суди безпідставно залишили без розгляду по суті всі подані ним заяви і клопотання та не врахували наявність у нього медичних показань для направлення його на лікування зубів до високотехнологічного закладу охорони здоров'я України, що підтверджується належними доказами. З вини КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка», яке втрутилося в лікування його зубів з порушенням Порядку організації медичного обслуговування громадян в Україні, підготувало порожнину роту до протезування, а в подальшому відмовилося від лікування зубів у спосіб, викладений в рішенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 липня 2011 року в справі № 2-1587//11, йому було заподіяно тяжке тілесне ушкодження. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. 08 вересня 2021 року справа № 320/13393/14-ц надійшла до Верховного Суду. КНП «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. В касаційній скарзі ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про постановлення окремої ухвали про передачу справу до Генеральної прокуратури України для вжиття заходів прокурорського реагування. Статтею 420 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у випадку і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Частиною десятою статті 262 ЦПК України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Верховний Суд не встановив порушень, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали в цій справі, у зв`язку з чим клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 просив забезпечити його участь в судовому засіданні з розгляду цієї справи в режимі відеоконференції в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Оскільки попередній розгляд справи в суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи, немає підстав для задоволення вищевказаного клопотання ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 липня 2011 року, яке набрало законної сили, зобов`язано Комунальну установу «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» провести безкоштовне зубопротезування. Стягнуто з КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» 44,40 грн - суму сплаченої за покриття залізних коронок золотим налітом. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 листопада 2011 року роз`яснено рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 05 липня 2011 року, зазначено, що цим рішенням зобов`язано КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» провести ОСОБА_1 безкоштовне повне протезування порожнини роту із металокерамічного матеріалу. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 05 липня 2016 року, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» про порушення соціального права інваліда війни на позачергове зубопротезування, відшкодування моральної шкоди. Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 10 листопада 2010 року звернувся до КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» з метою отримання допомоги з протезування, оскільки він як учасник бойових дій має право на першочергове протезування. Під час огляду пацієнта було встановлено діагноз: «Дефект твердих тканин зубів. Патологічне стирання». Визначена потреба в протезуванні 6 коронок. Пацієнт був згоден на протезування, йому було призначено час і день наступного відвідування лікаря, однак у визначений час пацієнт на прийом не з`явився. Наступного разу пацієнта було обстежено комісією, призначеною наказом головного лікаря, за результатами якого було встановлено діагноз: «Вторинна часткова адентія, порушення жувальної ефективності 24%. Глибокий прикус, патологічне стирання зубів на фронтальній ділянці. Пародонтоз І ст.». Рекомендовано санацію порожнини рота. Складено план лікування і протезування, який може бути скорегований після зняття коронок, проведено підготовку зубів до протезування. ОСОБА_1 запропоновано перелік заходів щодо лікування та протезування порожнини рота, проте він не погодився із запропонованим характером стоматологічної допомоги та звернувся з вимогою про надання йому медичної допомоги з конкретного матеріалу (металокераміки), в конкретний спосіб (нез`ємний із застосування імплантату) та на безоплатній основі. Встановлено, що позивач неодноразово відмовлявся від протезування у спосіб, запропонований медичною установою з урахуванням особливостей стану його ротової порожнини та обсягу послуг, який надається установою, а саме протезування нез`ємними металокерамічними конструкціями і частково з`ємним протезом. Згідно копії акту державного виконавця від 15 січня 2014 року ОСОБА_1 відмовився проводити зубопротезування металокерамікою зі з`ємними капами, він бажає провести протезування металокерамікою із нез`ємними імплантати. Для цього виду протезування у КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» немає ліцензії, підготовленого персоналу та медико-стоматологічного обладнання. Вказана обставина також підтверджується висновком Клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Запорізької облдержадміністрації від 23 червня 2014 pоку, в якому зазначено, що пацієнту ОСОБА_1 рекомендовано відновлення оклюзійного співвідношення зубних рядів шляхом поетапного відновлення прикусу тимчасовими пластмасовими протезами або капами з наступним виготовленням постійних металокерамічних протезів та відновлення кінцевого дефекту нижньої щелепи знімним протезом, від якого заявник відмовився. За наявності вузького альвеолярного гребня, відсутності перехідної складки, недостатності висоти кістки тіла нижньої щелепи усунення кінцевого дефекту нижньої щелепи за допомогою імплантів неможливе. У випадку отримання позитивного результату після проведення кістно-пластичних операцій по збільшенню об`єму кістки, можливе встановлення імплантів, що в умовах бюджетних лікувальних закладів області не проводиться. Відповідно до висновку експерта №124-28/к від 04 березня 2016 року в межах Запорізької області підприємств, установ чи організацій, які могли б провести безоплатне повне нез`ємне зубопротезування порожнини рота з металокерамічного матеріалу на імплантатах немає. Згідно листа начальника Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 15 грудня 2011 року на протезування ОСОБА_1 не були виділені кошти у зв`язку з його відмовою провести зубопротезування. 10 листопада 2014 року ОСОБА_1 було видано направлення до ДУ «Інститут стоматології НАМН України» з відповідними документами з метою надання високоспеціалізованої стоматологічної допомоги. Згідно листа в. о. директора Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації на ім`я ДУ «Інститут стоматології НАМН України» від 07 квітня 2015 року №01.В/05 висновком спеціалістів ДУ «Інститут стоматології НАМН України» встановлено, що ОСОБА_1 потрібна реабілітація з використанням дентальної імплантації та проведення кісткової пластики з подальшим раціональним протезуванням незнімними ортопедичними конструкціями. Проведення кісткової пластики та дентальної імплантації в умовах державних стоматологічних поліклінік області є неможливим з причин відсутності технічних умов для виконання таких робіт. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що на сьогодні не виконується рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 липня 2011 року в цивільній справі № 2-1587/2011, яким зобов`язано КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» провести йому першочергове, безкоштовне та повне зубопротезування порожнини рота із металокерамічного матеріалу у зв`язку з відмовою департаменту охорони здоров`я Запорізької області державної адміністрації сплатити його вартість. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Судом встановлено, що КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» на виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 липня 2011 року надала позивачу право вибору лікаря, запропонувала методи лікування і протезування за медичними показаннями. Затримка у наданні медичної допомоги ОСОБА_2 у КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» була викликана незгодою пацієнта зі способом надання йому медичної допомоги. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 було направлено до ДУ «Інститут стоматології НАМН України» з метою надання йому високоспеціалізованої стоматологічної допомоги. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Встановивши, що позивач не надав належні та допустимі докази на підтвердження тієї обставини, що КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» відмовила йому в безоплатному повному зубопротезуванні ротової порожнини, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні його вимог про визнання за ним права на позачергове безоплатне лікування і протезування зубів за рахунок коштів державного і місцевого бюджету в державних і комунальних медичних установах Міністерства охорони здоров`я України усіма видами лікування і методами протезування зубів без обмежень, за винятком протезування зубів із дорогоцінних металів, визначене статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені вище норми матеріального права та обставини справи, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що внаслідок рішень, дій чи бездіяльності відповідачів йому завдана моральна шкода. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року залишити без змін. Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: М. Ю. Тітов А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко