Постанова 4872 № 916/2499/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/2499/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богатиря К.В. суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В. секретар судового засідання Кратковський Р.О. за участю представників сторін: Від ОСОБА_1 адвокат Ковальчук М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021, ухвалене суддею Цісельським О.В. м. Одеса, повний текст складено 06.12.2021 у справі № 916/2499/21 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Тіан Конг» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання незаконним пункту статуту ВСТАНОВИВ:

Описова частина. 08.10.2021 на адресу Господарського суду Одеської області в рамках справи №916/2499/21 надійшла позовна заява засновника Обслуговуючого кооперативу «Тіан Конг» ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Тіан Конг», в якій позивач просив визнати пункт 9.12. статуту ОК «Тіан Конг» таким, що суперечить закону та викласти його у наступній редакції: «Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів». Позивач вважає, що пункт 9.12. статуту ОК «Тіан Конг» у редакції: «Загальні збори Членів Кооперативу правомочні розглядати питання Порядку денного, якщо на них присутні більше 75% його Членів, що мають право ухвального голосу», впливає на компетенцію Загальних зборів членів ОК «Тіан Конг», а саме при трьох засновниках кооперативу (членах), відсутність лише одного із членів на загальних зборах повністю блокує прийняття ними рішень, оскільки, у такому випадку, будуть присутні тільки 66% членів кооперативу, а не 75%, як того вимагає пункт 9.12. статуту. При цьому, позивач зауважує, що вказаним пунктом статуту постійно зловживає один із засновників ОК «Тіан Конг» - ОСОБА_2 , який навмисно не приймає участі у загальних зборах, намагаючись у такий спосіб блокувати господарську діяльність ОК «Тіан Конг». Позивач робить висновок, що передбачивши в пункті 9.12. Статуту ОК «Тіан Конг» інший розмір відсотків голосів членів кооперативу (більше 75% загальної кількості голосів його членів), необхідних для правомочності загальних зборів та прийняття ними рішень, фактично було змінено вимоги щодо встановлення кворуму для проведення загальних зборів, що є порушенням зазначених вище правових норм. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано пункт 9.12. статуту Обслуговуючого кооперативу «Тіан Конг» незаконним; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Тіан Конг» на користь засновника Обслуговуючого кооперативу «Тіан Конг» ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн.; в решті позовних вимог відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вказав, що положення пункту 9.12 статуту Обслуговуючого кооперативу «Тіан Конг», які встановлюють інший порядок прийняття рішень загальними зборами учасників кооперативу, а саме: присутність на загальних зборах більше 75% його членів, що мають право ухвального голосу, ніж встановлено законом, не відповідають вимогам частин 9, 10, 11 статті 15 Закону України «Про кооперацію». Законом надано право Обслуговуючому кооперативу встановлювати інший порядок визначення кількості голосів, шляхом таємного чи відкритого голосування, що належать кожному члену кооперативу на загальних зборах, проте не саму кількість голосів, що необхідна для прийняття рішень. Суд першої інстанції дійшов висновку, що пункт 9.12 статуту ОК «Тіан Конг» суперечить вимогам ст. 15 Закону України «Про кооперацію», чим також порушує права та охоронювані законом інтереси позивача як засновника та члена кооперативу. Тому вимоги позивача про визнання незаконним Статуту Обслуговуючого кооперативу «Тіан Конг» в частині пункту 9.12. «Загальні збори членів кооперативу правомочні розглядати питання порядку денного, якщо на них присутні більше 75% його членів, що мають право ухвального голосу» є обґрунтованими. Відмовляючи у задоволенні вимоги щодо викладення п. 9.12 статуту у редакції: «Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів», суд зазначає, що затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності Обслуговуючого кооперативу «Тіан Конг», як встановлено ст. 15 ЗУ «Про кооперацію», належить до компетенції загальних зборів членів кооперативу, а затвердження судом відповідної редакції пункту Статуту фактично буде втручанням в господарську діяльність кооперативу. Аргументи учасників справи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 по справі №916/2499/21. На переконання апелянта висновок суду першої інстанції в рішенні про незаконність пункту 9.12. Статуту ОК "Тіан Конг" є хибним. Адже не може вважатися незаконним пункт 9.12. Статуту ОК "Тіан Конг", яким передбачено кворум для прийняття рішень загальними зборами за умови присутності на них більше 75% його членів, що мають право ухвального голосу, коли абзацем 28 статті 15 Закону України Про кооперацію такий кворум законодавець визначив на рівні не менш як 75 відсотків членів кооперативу присутніх на загальних зборах. Апелянт зазначає, що пункт 9.12. Статуту ОК "Тіан Конг" жодним чином не суперечить вимогам абзацу 28 статті 15 Закону України Про кооперацію, тобто повною мірою відповідає вимогам закону. Апелянт вказує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази позивачки, що б підтверджували обставину того, між нею та ОК "Тіан Конг" існував спір щодо незаконності пункту пункту 9.12 статуту ОК "Тіан Конг". Отже, наявність у позивачки формального права звернутися до суду за захистом своїх корпоративних прав відповідно до вимог чинного законодавства, за відсутності доказів існування реальної можливості реалізації цього права, не може свідчити про порушення прав позивачки, та бути підставою для захисту цих прав у судовому порядку шляхом визнання пункту 9.12 статуту ОК "Тіан Конг" таким, що суперечить закону. Апелянт також зазначає, що позивач не був позбавлений права звернутись до відповідача із вимогою про скликання загальних зборів членів кооперативу, на якому вирішити питання щодо зміни спірного пункту Статуту. Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 року у справі № 916/2499/21 і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу. До Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 по справі №916/2499/21. Позивач вказує, що відповідно до частини 11 статті 15 Закону України «Про кооперацію», рішення загальних зборів членів (уповноваженій) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. Зі змісту вбачається, що зазначена норма тільки закріплює кількість голосів членів кооперативу, з присутніх на загальних зборах кооперативу, які необхідні для прийняття рішень з чітко визначених Законом питань. А, отже, співставлення пункту 9.12. Статуту ОК «ТІАН КОНГ» та частини 11 статті 15 Закону України «Про кооперацію» є помилковим та недоречним. Керуючись викладеним вище, позивач просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 по справі № 916/2499/21 без змін, а апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, без задоволення. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 ОСОБА_2 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 у справі № 916/2499/21, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 по справі №916/2499/21 відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 призначено справу № 916/2499/21 до розгляду на 03.03.2022 о 11:30 год. Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 130 від 22.02.2022, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку та тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/2499/21. Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2022 справу № 916/2499/21 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Богатир К.В., судді Таран С.В., Аленін О.Ю. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 по справі №916/2499/21 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Таран С.В., Аленіна О.Ю.; визначено, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 призначено справу №916/2499/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 до розгляду на 15 вересня 2022 року о 10:00 год.; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, в залі судових засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів. 15.09.2022 у судовому засіданні прийняв участь представник ОСОБА_1 адвокат Ковальчук М.Г. Представники інших сторін у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином. Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського від 06.07.2022, якою призначено справу №916/2499/21 до розгляду на 15 вересня 2022 року о 10:00 год., направлялася на адресу апелянта засобами поштового зв`язку. Окрім того, дана ухвала засобами поштового зв`язку направлялася на адресу представника апелянта адвоката Павелко А.М. та повернулася до суду без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Однак копія даної ухвали також була направлена на електронну пошту адвоката Павелко А.М. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського від 06.07.2022, якою призначено справу №916/2499/21 до розгляду на 15 вересня 2022 року о 10:00 год., була отримана Обслуговуючим кооперативом «Тіан Конг» 13.08.2022. Статтею 120 частиною 3, 6, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне: Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022, якою призначено справу №916/2499/21 до розгляду на 15 вересня 2022 року о 10:00 год., була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 07.07.2022. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. ОСОБА_2 ініціював апеляційне провадження у даній справі, тому повинен був вживати заходів до отримання інформації щодо розгляду апеляційної скарги апеляційним господарським судом. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».) Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 15.09.2022, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021, до суду не повідомлялося. Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 по суті, не дивлячись на відсутність представників учасників по справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників учасників по справі у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя. У зв`язку з введенням на території України воєнного стану справу №916/2499/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 було розглянуто Південно-західним апеляційним господарським судом у розумний строк, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Фактичні обставини, встановлені судом. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Обслуговуючий кооператив «Тіан Конг» зареєстрований 04.12.2013, за організаційно - правовою формою є обслуговуючим кооперативом, видом економічної діяльності якого є « 81.10 Комплекс обслуговування об`єктів». Керівником ОК «Тіан Конг» значиться ОСОБА_4 . Засновниками (учасниками) юридичної особи є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Відповідно до Статуту ОК «Тіан Конг» затвердженого рішенням загальних зборів членів ОК «Тіан Конг», оформленого протоколом №1-2019 від 08.05.2019, Обслуговуючий кооператив «Тіан Конг» створений внаслідок добровільного об`єднання осіб на основі членства для спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань на засадах самоврядування з метою поліпшення свого економічного та соціального стану, підвищення життєвого рівня Членів та Асоційованих членів, захисту їх майнових інтересів і соціальних прав, надання економічної та соціальної допомоги фізичним та юридичним особам з метою зростання їх матеріального добробуту та задоволення потреб у веденні садівництва, відпочинку та дозвілля Членів та Асоційованих членів Кооперативу. За напрямком своєї діяльності Кооператив є садівницьким (п. 1.1. Статуту). Відповідно до п. 6.1. Статуту засновниками Кооперативу є: громадянин Народної Республіки Китай ОСОБА_4 , громадянин України ОСОБА_2 та громадянка Народної Республіки Китай ОСОБА_1 . Членство у Кооперативі поділяється на просте та асоційоване. Членами Кооперативу можуть бути громадяни України, які досягли 16-річного віку, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, внесли вступний внесок та пай у порядку та розмірах, встановлених цим Статутом, додержуються вимог Статуту та користуються правом ухвального голосу (просте членство) (п.п 7.1.-7.2. Статуту ОК «Тіан Конг»). Пунктом 7.2.3. Статуту встановлено, що член Кооперативу має право, зокрема, брати участь в управлінні Кооперативом та брати участь у Загальних зборах Членів Кооперативу з правом ухвального голосу, Відповідно до пункту 9.1. Статуту вищим органом управління Кооперативу є Загальні збори його Членів. До компетенції Загальних зборів Членів Кооперативу належить: затвердження Статуту Кооперативу та внесення до нього змін; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю Кооперативу, інших органів Кооперативу; заслуховування звітів органів управління та органів контролю за діяльністю Кооперативу; затвердження порядку розподілу майна Кооперативу; визначення розмірів вступного внеску та паїв; визначення та зміна розмірів, порядку формування та використання фондів Кооперативу; затвердження річного звіту та балансу Кооперативу; прийняття рішень про вступ/вихід Кооперативу до/з кооперативних об`єднань; прийняття до Кооперативу нових Членів та припинення їхнього членства у Кооперативі; затвердження рішення Голови Кооперативу про прийняття нових Асоційованих членів та припинення їхнього членства; розгляд скарг на дії Голови, Ревізора та посадових осіб Кооперативу; визначення розмірів оплати праці працівників Кооперативу, а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю Кооперативу; встановлення пільг, їх розмірів, порядку та терміну надання; утворення спеціальних комісій із залученням в якості консультантів найманих працівників; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію Кооперативу; після введення в експлуатацію Об`єкта будівництва - прийняття рішень щодо встановлення порядку його експлуатації, ремонту та обслуговування; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном Кооперативу; прийняття рішення про преміювання та інші форми заохочення Голови, Ревізора, працівників, Членів та Асоційованих членів Кооперативу; прийняття інших рішень, що стосуються діяльності Кооперативу (підпункти 9.2.1. 9.2.19 пункту 9.2. Статуту). Пунктом 9.12. Статуту ОК «Тіан Конг» встановлено, що Загальні збори Членів Кооперативу правомочні розглядати питання Порядку денного, якщо на них присутні більше 75% його Членів, що мають право ухвального голосу. Відповідно до п. 9.13. Статуту незалежно від розміру паю та інших чинників та/або показників кожен Член (Асоційований член) Кооперативу має один ухвальний (дорадчий) голос, і це право не може бути передане іншій особі. Як вбачається з п. 16.1. Статуту рішення про зміну Статуту Кооперативу приймається Загальними зборами Членів, у складі не менше 75% голосів.

Мотивувальна частина. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав. У силу положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист свого права (охоронюваного законом інтересу) у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави є завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Справедливість, добросовісність та розумність віднесена також частиною 1 статті 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках, зокрема шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України). Водночас суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу, згідно з якими: при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України). Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. В частині 2 статті 55 Господарського кодексу України визначено, що суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. В частинах 1, 2, 4 та 5 статті 57 Господарського кодексу України визначено, що установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб`єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. Статут суб`єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб`єкта господарювання, а також інші відомості, пов`язані з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб`єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб`єктами відповідно до закону. Частинами першою - четвертою статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки. Згідно з частинами першою та другою статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності. Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України). Відповідно до ст. 94 ГК України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів. Згідно з правилами статті 101 Господарського кодексу України управління виробничим кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До органів управління кооперативу належать правління (голова) кооперативу та ревізійна комісія (ревізор) кооперативу. Відповідно до приписів частини першої статті 102 Господарського кодексу України загальні збори вносять зміни до статуту кооперативу; обирають шляхом прямого таємного голосування голову кооперативу, членів правління кооперативу, членів ревізійної комісії (ревізора), членів спостережної ради кооперативу; затверджують напрями розвитку кооперативу; заслуховують звіти органів управління кооперативу про їх діяльність; визначають види і розміри фондів кооперативу, порядок їх формування та використання; затверджують правила внутрішнього розпорядку кооперативного підприємства, річний звіт і баланс кооперативу, порядок формування і розподілу доходу кооперативу, рішення правління (голови) кооперативу про прийняття нових членів; вирішують питання про входження кооперативного підприємства до об`єднань підприємств (кооперативів), участь кооперативу у заснуванні інших суб`єктів господарювання; приймають рішення про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. З положень частини 1 та частини 3 статті 167 ГК України слідує, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до вимог закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню. Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначено Законом України «Про кооперацію». Відповідно до статті 2 цього Закону кооперативна організація - кооператив або кооперативне об`єднання; кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Як вбачається з положень статті 4 Закону України «Про кооперацію» одними із основних принципів, на яких базується кооперація, є принцип рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос) та принцип безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням. Згідно із ст. 8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов`язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов`язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю. Державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом (ст.9 Закону України «Про кооперацію»). Відповідно до ст. 10 вказаного Закону України членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство. За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу, зокрема, є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб. Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов`язки його членів (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про кооперацію»). У даному випадку спірні відносини виникли зі з`ясування обставин щодо відповідності положень п. 9.12. Статуту ОК «Тіан Конг» вимогам чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про кооперацію». Відповідно до п. 9.12. Статуту Загальні збори Членів Кооперативу правомочні розглядати питання Порядку денного, якщо на них присутні більше 75% його Членів, що мають право ухвального голосу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнати недійсним пункт статуту юридичної особи повністю або в частині можливо у випадку його невідповідності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Відповідно до змісту ст. 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є. Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням. Водночас ст. 41 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що кооперативи та кооперативні об`єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов`язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об`єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону. Наведену норму необхідно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Законом України «Про кооперацію» кооперативи можуть здійснювати свою діяльність на підставі діючих положень статуту, за умови, що положення такого статуту відповідають вже чинному законодавству, зокрема, Закону України «Про кооперацію». Суд першої інстанції вірно зазначив, що Закон України «Про кооперацію» безумовно має пріоритет над положеннями статуту кооперативу, а положення статуту, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються. Таким чином, положення пункту статуту Обслуговуючого кооперативу «Тіан Конг», які встановлюють інший порядок прийняття рішень загальними зборами учасників кооперативу, а саме: присутність на загальних зборах більше 75% його членів, що мають право ухвального голосу, ніж встановлено законом, не відповідають вимогам частин 9, 10, 11 статті 15 Закону України «Про кооперацію». За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за наявності трьох засновників (членів) кооперативу із рівною кількістю голосів відсутність лише одного з членів на загальних зборах може перешкоджати прийняттю ними рішень та здійсненню господарської діяльності ОК «Тіан Конг». Законом надано право Обслуговуючому кооперативу встановлювати інший порядок визначення кількості голосів, шляхом таємного чи відкритого голосування, що належать кожному члену кооперативу на загальних зборах, проте не саму кількість голосів, що необхідна для прийняття рішень. На підставі пункту 2.21. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», під час вирішення питання про правомочність загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичних осіб судам слід виходити з того, що загальні збори є правомочними, якщо на них зареєструвалися учасники, які володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів учасників ТОВ чи ТДВ від загальної кількості голосів, якщо на зборах присутні більше половини членів кооперативу. Положення установчих документів АТ чи кооперативу, які встановлюють інші правила щодо визначення кворуму, є такими, що суперечать закону і не підлягають застосуванню. Отже, пункт 9.12 Статуту ОК «Тіан Конг» суперечить вимогам ст. 15 Закону України «Про кооперацію», чим також порушує права та охоронювані законом інтереси позивача як засновника та члена кооперативу. Керуючись викладеним вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про визнання незаконним Статуту Обслуговуючого кооперативу «Тіан Конг» в частині пункту 9.12. «Загальні збори членів кооперативу правомочні розглядати питання порядку денного, якщо на них присутні більше 75% його членів, що мають право ухвального голосу». Посилання апелянта на абзац 28 статті 15 Закону України «Про кооперацію» є посиланням на частину 11 статті 15 Закону України «Про кооперацію», яка, на відміну від частини 9 статті 15 Закону України «Про кооперацію», взагалі не стосується питання правомочності загальних зборів. Так, відповідно до частини 11 статті 15 Закону України «Про кооперацію», рішення загальних зборів членів (уповноваженій) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. Зі змісту вбачається, що зазначена норма тільки закріплює кількість голосів членів кооперативу, з присутніх на загальних зборах кооперативу, які необхідні для прийняття рішень з чітко визначених Законом питань. А, отже, співставлення пункту 9.12. Статуту ОК «ТІАН КОНГ» та частини 11 статті 15 Закону України «Про кооперацію» є помилковим та недоречним. Посилання апелянта на те, що позивач не був позбавлений права звернутись до відповідача із вимогою про скликання загальних зборів членів кооперативу, на якому вирішити питання щодо зміни спірного пункту Статуту, не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. У разі відсутності такої вказівки будь-які обмеження доступу до суду є недопустимими і суперечить як міжнародним зобов`язанням України, яка ратифікувала Конвенцію, так і конституційним засадам. Обмеження можливості звернення до суду й отримання судового захисту може свідчити про порушення основоположних прав людини. Можна зробити висновок, що під юрисдикцію суду підпадають будь-які правовідносини, в яких їх сторона вважає, що її права порушено, оспорено чи не визнано, то обмеження доступу до правосуддя чітко регламентувалося лише волевиявленням особи вирішити спір у позасудовому порядку, що визначено у Конституції України та розтлумачено у рішенні Конституційного Суду України, яке є обов`язковим до виконання. Отже право звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів із відповідною позовною заявою є незмінним правом особи, яке гарантується Конституцією України, а обмеження можливості звернення до суду й отримання судового захисту може свідчити про порушення основоположних прав людини. Тому вибір способу захисту своїх порушених прав саме шляхом подання позовної заяви, а не ініціювання проведення загальних зборів, у даному випадку є правом позивача. Апелянт вказує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази позивачки, що б підтверджували обставину того, між нею та ОК "Тіан Конг" існував спір щодо незаконності пункту 9.12 статуту ОК "Тіан Конг". Отже, наявність у позивачки формального права звернутися до суду за захистом своїх корпоративних прав відповідно до вимог чинного законодавства, за відсутності доказів існування реальної можливості реалізації цього права, не може свідчити про порушення прав позивачки, та бути підставою для захисту цих прав у судовому порядку шляхом визнання пункту 9.12 статуту ОК "Тіан Конг" таким, що суперечить закону. Вказані доводи апелянта не приймаються до уваги колегією суддів з підстав того, що позивачка є членом кооперативу з усіма правами, передбаченими його Статутом та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про кооперацію», зокрема: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб. При проведенні загальних зборів із застосуванням пункту 9.12 Статуту в редакції, яка оспорюється позивачкою, сама лише відсутність лише одного з членів на загальних зборах при існуванні трьох засновників (членів) кооперативу із рівною кількістю голосів може перешкоджати прийняттю ними рішень та здійсненню господарської діяльності ОК «Тіан Конг», що вже буде негативно впливати на законні права членів такого кооперативу. У даному випадку не потрібно доводити фактичну наявність будь-якого спору між членами кооперативу або його членів та самого кооперативу. Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Висновки апеляційного господарського суду: Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 по справі №916/2499/21 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 по справі №916/2499/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта. Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 по справі №916/2499/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2021 по справі №916/2499/21 залишити без змін. Витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 22.09.2022 у зв`язку з перебуванням судді зі складу колегії суддів Таран С.В. у відпустці у період з 19.09.2022 по 21.09.2022. Головуючий К.В. Богатир Судді: О.Ю. Аленін С.В. Таран