Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/6724/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/6724/22Головуючий у 1-й інстанції Провадження № 33/817/446/22 Доповідач - Галіян Л.Є. Категорія - ч.1 ст.184 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2022 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є. з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 захисника -Бакальця І.Г. представника потерпілого Попадин Н.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -Бакальця І.Г. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2022 року, В С Т А Н О В И Л А : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді попередження. Згідно даної постанови, ОСОБА_1 23.05.2022 року, проживаючи у АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов`язків, внаслідок чого її малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив конфлікт із малолітнім ОСОБА_3 та вдарив його палицею по голові. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить вказану постанову скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КупАП закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Свої доводи мотивує тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази її вини, оскільки подія, яка є предметом дослідження в судовому засіданні, мала місце 23.05.2022 року і в цей же день працівники поліції спілкувались із батьками малолітніх дітей, в той час як протокол про адміністративне правопорушення складено 25.05.2022 року. Зазначає, що в матеріалах справи немає медичної довідки про те, які тілесні ушкодження отримані неповнолітнім ОСОБА_3 і чи звертався він в медичний заклад, а також відсутня заява його матері про притягнення батьків ОСОБА_2 до відповідальності. Вважає, що судом безпідставно відхилено покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що були очевидцями події з підстав, що вони є близькими родичами ОСОБА_1 , а вся доказова база ґрунтується тільки на показах потерпілого. Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити, з мотивів викладених у ній, представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3 - Попадин Н.Б., яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступного висновку. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. В даному випадку у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 816400 від 25.05.2022 року зазначено, що ОСОБА_1 23.05.2022, проживаючи у АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов`язків внаслідок чого її малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив конфлікт із малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та вдарив його палицею по голові. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Як вбачається зі змісту протоколу про адмінправопорушення, працівники поліції виявили порушення 23 травня 2022 року, протокол складено 25 травня 2022 року на підставі рапорта поліцейського УПП в Тернопільській області Горошко В.В від 23 травня 2022 року, з якого вбачається, що працівник поліції одразу прибув на місце події та провів профілактичну бесіду із ОСОБА_1 .. Так, на підтвердження викладених у протоколі даних, всупереч вимогам ст.251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні будь-які докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею даного правопорушення, що залишилося поза увагою суду першої інстанції. В обґрунтування доведеності інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, до матеріалів справи долучено виключно такі документи: рапорт поліцейського УПП в Тернопільській області Горошко В.В. від 23 травня 2022 року, рапорт поліцейського УПП в Тернопільській області Решетухи І.В. від 23 травня 2022 року, письмові пояснення ОСОБА_1 від 25.05.2022 року. Із вказаних рапортів вбачається, що вони були зареєстровані по факту тілесних ушкоджень, проте в матеріалах справи на момент винесення оскаржуваної постанови були відсутні будь-які медичні дані щодо отриманих травм потерпілим ОСОБА_3 .. Інших доказів до матеріалів справи долучено не було, як і відсутні дані про те, чи взагалі здійснювалась працівником поліції перевірка для встановлення факту самого правопорушення, викладеного у протоколі. Відсутні також у матеріалах справи й письмові пояснення з приводу інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення будь-кого із свідків чи інших осіб, заявників. Про відсутність на місці складання протоколу встановлених свідків події, свідчить й відмітка у самому протоколі про адмінправопорушення. При цьому, рапорти працівників поліції, які не містять фактичних даних на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, самі по собі, в силу положень ст.251 КУпАП не можуть бути доказом по даній справі. Зі слів допитаних в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , які є матерями малолітніх ОСОБА_2 , 2016 р.н. та ОСОБА_3 , 2013 р.н. відповідно, вони не були безпосередніми очевидцями події, зміст якої викладено у протоколі про адмінправопорушення. Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_7 , суду пояснив, що він працює лікарем-хірургом дитячого відділення КНП ТОДКЛ ТОР, 23.05.2022 року близько 22:30 год. на час його чергування до лікарні самостійно звернулася мати малолітнього ОСОБА_3 зі скаргами на головний біль та нудоту у дитини. Зі слів матері її сину нанесли удар палицею по голові. Оглядом дитини не було зафіксовано видимих тілесних ушкоджень, а також шляхом обстеження на рентгенапараті не було виявлено у дитини ушкоджень чи травм. У зв`язку із відсутністю видимих очевидних підстав для висновку про наявність будь-якого діагнозу з приводу травми, матері було рекомендовано госпіталізацію для подальшого обстеження та спостереження лікарем, однак мати дитини від госпіталізації відмовилася та в подальшому до лікарні більше не зверталися. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, ч.1 ст.184 КУпАП передбачає притягнення до адміністративної відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють, за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Так, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, тобто передбачених положеннями ст. 150 Сімейного кодексу України обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо. Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення за вказаною статтею має бути вказано які саме нормативні акти було порушено і якими конкретно діями особи. Відсутність чіткої вказівки на нормативний акт, який було порушено та які саме дії було вчинено (не вчинено), свідчить про неконкретність звинувачення особи і являється порушенням права на захист. Окрім того, згідно ст. 150 Сімейного Кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:

1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;

4. Батьки зобов`язані поважати дитину;

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї;

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме, невиконання обов`язків чітко передбачених законодавством. Разом з тим у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не вказано, в чому конкретно полягає ухилення ОСОБА_1 від виконання нею обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання її малолітнього сина, в яких її діях вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та яке конкретне порушення вимог ст. 150 СК України мало місце. Суд першої інстанції в порушення вимог ст. 278 КУпАП, здійснюючи підготовку до судового розгляду справи, не перевірив чи відповідає протокол про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , вимогам ст.256 КУпАП. Виходячи із практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази, які поза розумним сумнівом підтверджують допущення порушення ОСОБА_1 обов`язків щодо виховання нею свого малолітнього сина. Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а викладені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, у зв`язку з чим було постановлено помилкове рішення, яке належить скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -Бакальця І.Г. задовольнити. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП скасувати, а провадження в даній справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя