LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Північний апеляційний господарський суд910/16579/21

від 13.09.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" вересня 2022 р. Справа№ 910/16579/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Куксова В.В. Чорногуза М.Г. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 (повний текст складено 17.12.2021) у справі № 910/16579/21 (суддя Карабань Я.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал", м. Полтава до Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ про стягнення 10 282,75 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог. 11 жовтня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - позивач) надійшла позовна заява б/н від 29.03.2021 до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ, відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 10 282,75 грн. Позовні вимоги з посиланням на ст. 625, 992 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 3, 6, 36, 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" мотивовані тим, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/16579/21 позов задоволено. Присуджено до стягнення з МТСБУ на користь ТОВ "Маркс.Капітал" 1 115,92 грн 3% річних, 5 062,55 грн інфляційних втрат, 4 104,28 грн пені, 2 270,00 грн судового збору та 2 500,00 грн витрат на правову допомогу. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що враховуючи встановлений факт переходу до відповідача обов`язку здійснити відшкодування суми 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Втім, відповідач під час розгляду справи заявив про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого права. Місцевий господарський суд встановив, що у зв`язку із відкриттям провадження у справі про банкрутство ПрАТ "СК "Україна" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів до моменту ліквідації боржника, у період з 02.03.18 по 17.07.19 перебіг позовної давності був зупинений на підставі п. 2 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а в межах зазначених строків позивач звернувся до Господарського суду міста Києва у справі № 910/842/18 із заявою про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна", у тому числі, за договором № АІ/4449418, чим перервав перебіг трирічного строку позовної давності, таким чином, позивач звернувся з позовом в межах загального строку позовної давності, а тому заява відповідача про її застосування щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягала. В частині вимог про стягнення пені, місцевий господарський суд зазначив, що закінчення спеціального строку позовної давності припало на строк періоду карантину (17.07.2020), який на даний час продовжено, строк спеціальної позовної давності щодо вимог у частині стягнення пені в даній справі не сплинув у силу п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, МТСБУ 07.12.2021 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі № 910/12611/21, відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; розподілити судові витрати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи. Також скаржник стверджує, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення: - не було належним чином досліджено строк, коли позивач звернувся з позовом до суду та на який строк було продовжено строк позовної давності; - покладено додатковий обов`язок на відповідача щодо виплати інфляційних втрат, 3% річних та пені, тобто притягнуто до відповідальності особу, яка не порушувала грошового зобов`язання перед позивачем, хоча відповідальність має індивідуальний характер та ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за іншу особу; - не враховано, що пеня, інфляційні втрати та 3 % річних - це відповідальність страховика-банкрута за порушення грошового зобов`язання, які ухвалою суду визнано погашеними. Така відповідальність не виходить до зобов`язань відповідача передбачених підпунктом "г" пункту 41.1 статті 41 Закону України №1961-ІV; - не взято до уваги, що позивачу за договором про відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування не переходили права вимоги щодо пені, інфляційних втрат та 3% річних до відповідача, а отже звернення з даним позовом є безпідставним та не ґрунтується на договорі. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2022 справу № 910/16579/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Куксов В.В., Чорногуз М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16579/21. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі № 910/16579/21 до надходження до суду матеріалів справи. 24.01.2022 матеріали справи №910/16579/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2022 у справі № 910/16579/21 апеляційну скаргу МТСБУ залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на невідповідність скарги п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України. Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. 02.05.2022 скаржником було усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору та докази направлення копії апеляційної скарги іншій стороні у справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі № 910/16579/21, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 22.05.2015 о 16 год. 00 хв. в селі Високий по вул. Трудовій, Аббасов Ельхан Годжа, керуючи автомобілем "ВАЗ 21013" д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом ПГА д.н.з. НОМЕР_2 , не надав переваги в русі автомобілю "ВАЗ 21120" д/н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , що призвело до зіткнення вказаних вище транспортних засобів та їх механічних пошкоджень. Вина ОСОБА_2 , який порушив п. п. 2.3, 7.8, 16.12 Правил дорожнього руху України, підтверджується постановою Харківського районного суду Харківської області від 10.07.2015 у справі № 635/4196/15-п. Цивільно-правова відповідальність автомобіля "ВАЗ 21013" д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору страхування (полісу) №АІ/4449418 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна". 19.06.2015 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження за № 101, відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "ВАЗ 21120" д/н. НОМЕР_3 - ОСОБА_4 , визначено в розмірі 18 513, 58 грн. Власником автомобіля "ВАЗ 21120" д.н.з. НОМЕР_3 є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . Відповідно до довіреності, виданої приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Соколовою С.О. від 06.08.2015, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси, як власника автомобіля "ВАЗ 21120" д.н.з. НОМЕР_3 . 18.09.2015 між ОСОБА_1 , що діяв в інтересах ОСОБА_4 та ФОП Шиян Д.С. було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого ОСОБА_1 відступив ФОП Шиян Д.С. права вимоги в зобов`язаннях, що виникли із вказаного вище ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ. 30.09.2015 між ФОП Шияном Д.С. (клієнт) та позивачем (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-09/2015, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку №1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 18.09.2015. У силу умов вказаного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із зазначеного вище договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.2 договору №5/30-09/2015 від 30.09.2015). Пунктом 1.4 договору №5/30-09/2015 від 30.09.2015 передбачено, що зобов`язаною особою (боржником) є ОСОБА_2 (п. 21 додатку №1 до договору №5/30-09/2015 від 30.09.2015); страхова компанія Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна"; МТСБУ в порядку, передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов`язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог. Отже, починаючи з 30.09.2015 кредитором у договірному зобов`язанні за договором страхування (полісом) №АІ/4449418, яке виникло в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є позивач. Однак, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", порушуючи умови договору страхування (полісу) №АІ/4449418, не здійснило виплату грошового зобов`язання. Позивач та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулись до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження в справі про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (ідентифікаційний код 30636550), оскільки останнє має кредиторську заборгованість і неспроможне її погасити. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було відкрито провадження в справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", визнано розмір вимог ініціюючих кредиторів - позивача та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на суму 1 232 899, 85 грн, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тищенко Оксану Іванівну. 30.03.2018 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна". 24.04.2018 позивач подав уточнення до заяви про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" в справі №910/842/18, у тому числі за зобов`язанням, яке виникло за страховою подією 24.10.2014. Ці уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" перед позивачем, за зобов`язанням, яке виникло на підставі договору (полісу) №АІ/4449418, у розмірі 26 699, 88 грн, з яких: 16 417, 13 грн страхове відшкодування, 1 115, 92 грн 3% річних, 5 062, 55 грн інфляційні втрати та 4 104, 28 грн пеня. Ухвалою попереднього засідання від 15.06.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на загальну суму 22 101 683, 87 грн, у тому числі визнано грошові вимоги позивача. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" та закрито провадження в справі. Вказаною ухвалою встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, в зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог. З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт недостатності коштів та майна страховика - учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України для задоволення вимог його кредиторів. Отже, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду, його визнано кредитором Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" з грошовими вимогами, в тому числі за полісом №АІ/4449418, у розмірі 26 699, 88 грн, з яких: 16 417, 13 грн страхове відшкодування, 1 115, 92 грн 3% річних, 5 062, 55 грн інфляційні втрати та 4 104, 28 грн пеня. 08.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за номером 10651170036015351 про припинення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна". 20.08.2019 у зв`язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ) із заявою про виплату боргу в розмірі 26 699, 88 грн. Як убачається з долучених до позову виписок по рахунку позивача, 06.09.2019 відповідачем було частково виконано зобов`язання за договором страхування №АІ/4449418, зокрема, здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 16 417, 13 грн. Позивач зазначає, що відповідач лише частково виконав зобов`язання за договором №АІ/4449418, оскільки не сплатив на користь позивача 1 115,92 грн 3% річних, 5 062,55 грн інфляційних втрат та 4 104,28 грн пені, в зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача вказаних сум. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пунктом 9.1 статті 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У відповідності до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, установлених у ст. 11 ЦК України. Частиною другою ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори. У ст. 511 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Водночас згідно з ч.3 ст.510 ЦК України якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. За змістом статей 524, 533- 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника щодо такої сплати. З урахуванням зазначених норм закону, можна дійти висновку, що зобов`язання, які виникли на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. При цьому, на спірні правовідносини поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. За наведених підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі частини другої статті 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім того, наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну, визначені нормами статті 36 Закону, згідно з пунктом 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою. За змістом викладених норм правовідношення, в якому страховик, у разі настання страхового випадку, зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, на суму якого у разі прострочення його виконання страховиком нараховуються суми, передбачені Законом і договором страхування, зокрема, пеня, 3 % річних, інфляційні втрати. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, від 20.07.2020 у справі №910/14293/19 та від 30.01.2018 у справі №910/17993/15. Суд установив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі за зобов`язаннями пені, 3% річних, інфляційних втрат, що є предметом спору у цій справі. Беручи до уваги частину четверту статті 75 ГПК України, встановлені у справі обставини у справі №910/842/18, - розмір грошової вимоги з нарахованими сумами пені, 3 % річних та інфляційними втратами, не потребує повторного доказування. Як під час судового провадження в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, МТСБУ заявляло, що відповідальність за зобов`язаннями ліквідованих (у тому числі в межах процедури банкрутства) страховиків обмежується регламентними виплатами (страховим відшкодуванням), а суми пені, 3% річних та інфляційних втрат мають бути списані - визнані погашеними в силу статті 45 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Щодо правомірності вказаних заяв, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Приписи статті 87 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п`ятої статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Однак спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика. Згідно з п. 20.3 статті 20 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, виконує МТСБУ, а виконання зобов`язань забезпечується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ. Відповідно до пп. "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі. На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що аналіз приписів норм пункту 20.3 статті 20, статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування" свідчить, що зазначені норми не містять винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику відповідно до статті 625 ЦК України суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов`язань, має місце винятково договірний характер обов`язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, не підлягають застосуванню норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює позадоговірну (деліктну) відповідальність за завдану майнову шкоду. В даному випадку, на підставі норм пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має місце перехід обов`язків до МТСБУ за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика. При цьому, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19. З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у нього жодних боргових зобов`язань перед позивачем. Вірність наданого позивачем розрахунку сум встановлено судом в межах справи №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна". Відповідачем не надано суду контррозрахунку відповідних сум. Відтак, враховуючи встановлений судом факт переходу до позивача права вимоги до відповідача зі сплати спірного страхового вМТСБУ лише тіла цього відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача решти нарахованих сум, а саме: 3% річних у розмірі 1 115,92 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 062,55 грн та пені у розмірі 4 104,28 грн. Окрім того, відповідач як під час судового провадження в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі зазначав про те, що позовна давність повинна відліковуватися з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, а отже, позовна давність за заявленими вимогами спливла; висновок суду першої інстанції про переривання позовної давності є помилковим. Щодо правомірності таких заяв, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Згідно з нормами статей 256 та 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення права на позов. Право на позов пов`язане, у тому числі з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика. З аналізу положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" випливає, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ. Отже, з урахуванням положень підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси. Тобто, право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події. Зазначений правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19. Згідно з матеріалами справи, факт ліквідації ПрАТ "СК "Україна" у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18. Ліквідація Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" відбулась за постановленою ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення ТОВ "Маркс.Капітал" з позовом у даній справі. Відтак, початком перебігу строку позовної давності у даній справі є постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", а саме 17.07.2019, тому звернення позивача щодо стягнення компенсаційних втрат, які складаються із 3% річних та інфляційних втрат здійснено в межах строку загальної позовної давності. Щодо строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 1, 2 статті 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 27.10.2021. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, зокрема, доповнено Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктами 12-14. Вказаний Закон набрав чинності 02.04.2020. Відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. установлено на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626). Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 1 жовтня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029). З огляду на що, строк позовної давності в один рік щодо нарахованої позивачем пені у розмірі 4 104,28 грн був продовжений починаючи з 02.04.2020 на весь період дії карантину згідно п.12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим застосування строку позовної давності в цій частині позовних вимог є необґрунтованим, а тому підлягають задоволенню. Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано положення ст.129 ГПК України та правомірно покладено витрати зі сплати судового збору на відповідача. З огляду на вимоги апеляційної скарги та встановлені ст. 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів відзначає, що МТСБУ не вказує про допущені господарським судом першої інстанції порушення в частині присудження до стягнення з МТСБУ витрат ТОВ "Маркс.Капітал" на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/16579/21 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача). Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/16579/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/16579/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16579/21 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді В.В. Куксов М.Г. Чорногуз

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»