Постанова 4856 № 560/3493/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3493/22 Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 21 вересня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 22 лютого 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення від 28.01.2022 про відмову в переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу"; - зобов`язати відповідача призначити та здійснити нарахування і виплату з 27.01.2022 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" з врахуванням заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.01.2022 №106-Ф, від 21.01.2022 №109-Ф. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.01.2022 №968250876829 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 27.01.2022 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" з врахуванням заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.01.2022 №106-Ф, від 21.01.2022 №109-Ф. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вимогою, з якою закон пов`язує право на пенсію виходячи з пунктів 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 та частини першої ст. 37 Закону №3723-ХІІ, є досягнення позивачем, 1963 року народження, пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, станом на 28.01.2022 позивач зазначеного віку не досягла, що не враховано судом першої інстанції при розгляді справи. Також, судом першої інстанції проігноровано, що довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №106-Ф від 21.01.222, видана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області станом на січень 2022 року, а довідка №109-Ф від 21.01.2022 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займала посади державної служби, видана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за грудень місяць 2021 року. При цьому, у довідках зазначено, що на всі види оплати праці, включені в довідці, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Також, апелянт наголошує, що позивач звільнилась з посади державної служби з 04.12.2013, а відтак застосування при розрахунку пенсії державного службовця складових заробітної плати, з яких позивач не сплачувала страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суперечить нормам ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу». Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи від загального захворювання, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 03.01.2013 по 04.12.2013 отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 05.12.2013 позивача переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно поданої заяви. Пенсія як державному службовцю обчислювалась в розмірі 80% від заробітної плати на підставі довідок про складові заробітної плати на посаді головного спеціаліста. 01.03.2021 ОСОБА_1 автоматично переведено за матеріалами пенсійної справи на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на підставі положень ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови КМУ «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22.02.2021 №127. 27.01.2022 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 37 Закону №3723-ХІІ з урахуванням довідок про заробітну плату від 21.01.2022 №106-Ф, №109-Ф на посаді головного спеціаліста. Рішенням від 28.01.2022 №968250876829 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок про заробітну плату від 21.01.2022 №106-Ф, №109-Ф, оскільки нормами вказаного Закону не передбачено призначення даного виду пенсії. Листом від 08.02.2022 №2200-0304-8/12987 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про прийняте рішення. Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, звернулась з адміністративним позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 має стаж більше як 10 років роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з статтею 37 Закону №3723-XII. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18. Отже, суд прийшов до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.01.2022 №968250876829 про відмову у переведенні позивача на пенсію по інвалідності за нормами Закону №3723-ХІІ є протиправним. Таким чином, суд першої інстанції вказав про необхідність зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату позивачу з 27.01.2022 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ з врахуванням заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.01.2022 №106-Ф, від 21.01.2022 №109-Ф. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 2 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Отже, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно ч.1 ст.37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ч.9 ст.37 Закону №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII). Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону №3723-XII). Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), за останньою зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII. Також, пенсія державного службовця призначається і особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18). Отже, не зважаючи на те, що з 01.06.2016 Закон України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу" втратив чинність, після вказаної дати особи, що працювали на державній службі за наявності передбачених ст. 37 цього закону підстав, мають право на пенсію державного службовця. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби більше 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а тому має право на пенсію державного службовця, яка згідно матеріалів справи їй була призначена 05.12.2013. В подальшому, у зв`язку із зміною законодавства, яке впливає на розмір пенсійної виплати позивача, ОСОБА_1 з 01.03.2021 переведено на пенсію згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, 27.01.2022 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про переведення на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу». Колегія суддів звертає увагу, що за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє останній після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за іншим законом. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджено Порядок призначення пенсій згідно з Законом №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII (далі Порядок). Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями,-заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як п3723-XII; За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому-п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Пунктами 5 та 6 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб №622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою. Так, на момент звернення позивача з заявою про призначення їй пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ вперше (05.12.2013), вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.10.2009 №19-11 " Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу"", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2008 р. за N 1161/15852. Разом з тим, як до заяви про призначення пенсії від 27.01.2022, так і до матеріалів справи позивачем долучено: -довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 21.01.2022 №109-Ф (а.с. 17); -довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 21.01.2022 №106-Ф (а.с. 16). Вказані довідки видані за підписом в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за посадою головного спеціаліста станом на 24 січня 2022 року, а зі змісту довідки від 21.01.2022 №109-Ф вбачається, що вона містить відомості про нарахований середній розмір надбавок, премій та інших виплат за грудень 2021 року. При цьому, згідно наданої відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 08.09.2022 про витребування доказів інформації, ОСОБА_1 з 01.04.2021 по даний час займає посаду провідного інспектора загального відділу управління адміністративного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Відповідно до ч. 8 ст. 2 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (зі змінами) вищевказана посада належить до функцій з обслуговування - діяльність працівників державного органу, яка не передбачає здійснення повноважень, безпосередньо пов`язаних з виконанням завдань і функцій, визначених частиною першою статті 1 вказаного Закону. Аналізуючи вказане, колегія суддів зауважує, що довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 21.01.2022 №109-Ф містить відомості про розмір виплат за грудень 2021 року, тобто на момент, коли позивач обіймала посаду, яка не належить до виконання функцій, передбачених ст. 1 Закону України "Про державну службу". Також, у вищевказаних довідках зазначено, що на всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Однак, колегія суддів зауважує, що позивача звільнено з посади державного службовця ще 04.12.2013, що підтверджується відомостями з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с. 11), а у зв`язку з чим застосування при розрахунку пенсії державного службовця зі складових заробітної плати, з яких остання не сплачувала страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суперечить нормам ч.1 ст. 37 Закону № 3723-XII. Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що вперше пенсія по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» призначена за заявою позивача 05.12.2013, а тому відсутні підстави вважати, що в межах спірних правовідносин йдеться про призначення пенсії, відповідно до Закону України "Про державну службу", вперше. Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що пенсійна справа позивача містить довідку про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка за вислугу років) від 04.12.2013 №17303/10 та довідку про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарних місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 04.12.2013 №17303/10 (а.с. 66, 67), на які нараховано та сплачено позивачем страхові внески. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII, однак без врахування довідок про складові заробітної плати від №21.01.2022 №106-Ф та №109-Ф. При цьому, зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.01.2022 №968250876829 встановлено, що позивачу відмовлено в проведенні перерахунку в частині переходу на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» згідно наданих заявником документів у зв`язку з відсутністю права на даний вид перерахунку згідно п.13 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також, вказано про відмову в переведенні на пенсію по інвалідності, згідно Закону України «Про державну службу» в розмірі 3 924,06 грн., який було встановлено до переведення на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недоцільністю. Відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 4037,91 грн. Оскільки за результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не має права на проведення перерахунку пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про Державну службу» саме на підставі довідок, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від №21.01.2022 №106-Ф та №109-Ф, а у разі переведення позивача на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» на підставі довідок від 04.12.2013 №17303/10 та №17303/10 розмір її пенсійної виплати буде меншим, ніж позивач отримує на даний час згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.01.2022 №968250876829 є правомірним та обґрунтованим. Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та здійснити нарахування і виплату з 27.01.2022 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" з врахуванням заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.01.2022 №106-Ф, від 21.01.2022 №109-Ф, як похідної. Таким чином, враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.