Постанова Київський апеляційний суд № 2-2845-1/09

Справа № 2-2845-1/09 Головуючий 1 інстанція- Шум Л.М. Проваження № 22-ц/824/5592/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 15 вересня 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Савченка С.І., суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В., за участю секретаря Малашевського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 01 грудня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,- в с т а н о в и в: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яку мотивувала тим, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 24 грудня 2009 року в цивільній справі № 2-2845-1/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» борг за кредитним договором у розмірі 3102392,05 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього стягнуто 3104212,05 грн. На підставі вказаного рішення 03 лютого 2011 року Святошинським районним судом м.Києва видано виконавчий лист № 2-2845-1/09. Постановою державного виконавця підрозділу виконання рішень відділу ДВС ГУ юстиції у м.Києві від 22 серпня 2011 року відкрито виконавче провадження ВП № 282800915 з примусового виконання вказаного виконавчого листа № 2-2845-1/09 від 03 лютого 2011 року. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 25 лютого 2015 року у справі № 759/3713/14-ц відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором. Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 06 жовтня 2015 року рішення Святошинського районного суду м.Києва від 25 лютого 2015 року скасовано і ухвалено нове, яким позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. В рахунок погашення боргу за договором про надання споживчого кредиту від 11 жовтня 2007 р. № 001-2902/756-0286 у сумі 694644,87 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ складає 6189007,93 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 157,90 кв.м. шляхом її продажу з прилюдних торгів, встановивши початкову ціну відповідно до оцінки спеціаліста. Вирішено питання про судові витрати. - 2 - На підставі вказаного рішення 27 листопада 2015 року Святошинським районним судом м.Києва щодо кожного з 4-х боржників видано виконавчі листи № 759/3713/14-ц, які пред`явлені ПАТ «Універсал банк» до примусового виконання. За вказаними виконавчими листами постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції у м.Києві від 07 грудня 2015 року відкрито чотири виконавчих провадження, а саме: № 49536032 відносно боржника ОСОБА_1 ; № 49536845 відносно боржника ОСОБА_2 ; № 49536613 відносно боржника ОСОБА_3 ; № 49536938 відносно боржника ОСОБА_4 . При проведенні торгів щодо реалізації предмета іпотеки стягувач ПАТ «Універсал Банк» скористався правом придбати предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1 , що належала боржникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за початковою ціною 709000 грн. шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна в порядку ст.49 Закону України «Про іпотеку», про що державним виконавцем в кожному з 4-х виконавчих проваджень, а саме: № 49536032 відносно боржника ОСОБА_1 ; № 49536845 відносно боржника ОСОБА_2 ; № 49536613 відносно боржника ОСОБА_3 ; № 49536938 відносно боржника ОСОБА_4 , складено акти про реалізацію предмета іпотеки від 20 лютого 2017 року. Вважає, що рішення Святошинського районного суду м.Києва від 25 лютого 2015 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу 694644,87 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ складає 6189007,93 грн., за кредитним договором від 11 жовтня 2007 р. № 001-2902/756-0286 було виконано. Оскільки її зобов`язання як позичальниці за кредитним договором виконані в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 11 жовтня 2007 року, то стягнення за попереднім виконавчим листом № 2-2845-1/09, виданим 03 лютого 2011 року Святошинським районним судом м.Києва, призведе до подвійного стягнення одного і того ж боргу, у зв`язку з чим, просила визнати виконавчий лист № 2-2845-1/09, виданий Святошинським районним судом м.Києва 03 лютого 2011 року таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 01 грудня 2021 року заява задоволена. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 2-2845-1/09, виданий Святошинським районним судом м.Києва 03 лютого 2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» борг за кредитним договором у розмірі 3102392,05 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього стягнуто 3104212,05 грн. Не погоджуючись із ухвалою, АТ «Універсал Банк»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі, посилаючись на неповне та необ`єктивне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права. Скарга мотивована неправильною оцінкою судом положень ст.432 ЦПК України щодо підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, які можна розділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань визначені ЦК України і можуть припинятися, зокрема внаслідок добровільного виконання обов`язку боржника, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання тощо. Заявником не доведено факт припинення зобов`язань за кредитним договором. Окрім того, суд не звернув уваги, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 24 грудня - 3 - 2009 року в цивільній справі № 2-2845-1/09 розмір боргу за кредитом визначено у сумі 3102392,05 грн. Це рішення не виконане і підлягає подальшому виконанню, бо залишок заборгованості становить 96129,75 грн. Водночас рішенням Апеляційного суду м.Києва від 06 жовтня 2015 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, розмір боргу за кредитом визначено у сумі 694644,87 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ складає 6189007,93 грн. Тобто цими рішеннями визначено різний розмір боргу за різні періоди. Судом не враховано висновок Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2403/2559/12. Заявниця ОСОБА_1 в особі її представника адвоката Сербіної Л.В. подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив її заяву і визнав виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, а доводи апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду. В суді апеляційної інстанції представник АТ «Універсал Банк» адвокат Прудка О.В. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити і скасувати оскаржувану ухвалу Святошинського районного суду м.Києва як незаконну. ЗаявницяОСОБА_1 та її представник адвокат Сербіна Л.В. належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується направленими згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на вказані ними в заявах електронні адреси судовими повістками і повідомленнями про їх доставлення, до суду не з`явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що внаслідок придбання ПАТ «Універсал Банк» предмета іпотеки за результатами торгів, які не відбулися, за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про іпотеку» відбулось погашення заборгованості за забезпеченим зобов`язанням, а саме - кредитним договором № 001-2902/756-0286 від 11 жовтня 2007 року. При цьому суд виходив з того, що визначена у рішенні Святошинського районного суду м.Києва від 24 грудня 2009 року заборгованість за кредитним договором № 001-2902/756-0286 від 11 жовтня 2007 року у розмірі 3102392,05 грн. є частиною заборгованості за цим же договором у розмірі 694644,87 швейцарських франків, що відповідає 6189007,93 грн., яка визначена у рішенні Святошинського районного суду м.Києва від 25 лютого 2015 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, і у випадку реалізації заставного майна, повинна була бути зарахована стягувачем як погашення загальної заборгованості за договором, що у свою чергу є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про - 4 - захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У пункті 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (заява №18357/91) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. … Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Згідно частин 1 та 2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. За змістом даної нормипідстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо (правова позиція Верховного Суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц та від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11). Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Згідно положень ч.1 ст.41 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Тобто, продаж майна боржника відбувається за загальним правилом у конкурентний спосіб (прилюдні торги, електронні торги) з метою укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з покупцем, який запропонує найвищу ціну. Водночас, ч.1 ст.49 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлює спеціальну правову конструкцію задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора у разі оголошення торгів такими, що не відбулися. Так, протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Таке право іпотекодержателю гарантується - 5 - законом щодо перших - третіх торгів з продажу предмета іпотеки, які проводяться організатором торгів з продажу предмета іпотеки в судовому порядку. Згідно ч.3 ст.49 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим ч.1 цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 24 грудня 2009 року в цивільній справі № 2-2845-1/09, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 14 грудня 2010 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» борг за кредитним договором у розмірі 3102392,05 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього стягнуто 3104212,05 грн. На підставі вказаного рішення 03 лютого 2011 року Святошинським районним судом м.Києва видано виконавчий лист № 2-2845-1/09. Постановою державного виконавця підрозділу виконання рішень відділу ДВС ГУ юстиції у м.Києві від 22 серпня 2011 року відкрито виконавче провадження ВП № 282800915 з примусового виконання вказаного виконавчого листа № 2-2845-1/09 від 03 лютого 2011 року. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 25 лютого 2015 року у справі № 759/3713/14-ц відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором. Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 06 жовтня 2015 року рішення Святошинського районного суду м.Києва від 25 лютого 2015 року скасовано і ухвалено нове, яким позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. В рахунок погашення боргу за договором про надання споживчого кредиту від 11 жовтня 2007 р. № 001-2902/756-0286 у сумі 694644,87 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ складає 6189007,93 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 157,90 кв.м. шляхом її продажу з прилюдних торгів, встановивши початкову ціну відповідно до оцінки спеціаліста. Вирішено питання про судові витрати. На підставі вказаного рішення 27 листопада 2015 року Святошинським районним судом м.Києва щодо кожного з 4-х боржників видано виконавчі листи № 759/3713/14-ц, які пред`явлені ПАТ «Універсал банк» до примусового виконання. За вказаними виконавчими листами постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції у м.Києві від 07 грудня 2015 року відкрито чотири виконавчих провадження, а саме: № 49536032 відносно боржника ОСОБА_1 ; № 49536845 відносно боржника ОСОБА_2 ; № 49536613 відносно боржника ОСОБА_3 ; № 49536938 відносно боржника ОСОБА_4 . При проведенні торгів щодо реалізації предмета іпотеки, які не відбулися, стягувач ПАТ «Універсал Банк» скористався правом придбати предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1 , що належала боржникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за початковою ціною 709000 грн. шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна в порядку ст.49 Закону України «Про іпотеку», про що державним виконацем в кожному з 4-х виконавчих проваджень, а саме: № 49536032 відносно боржника ОСОБА_1 ; № 49536845 відносно боржника ОСОБА_2 ; № 49536613 відносно боржника ОСОБА_3 ; № 49536938 відносно боржника ОСОБА_4 , складено акти про реалізацію предмета іпотеки від 20 лютого 2017 року. Наведені обставини підтверджуються наявними у справі доказами і не заперечуються сторонами. За таких обставин, встановивши, що іпотекодавець ПАТ «Універсал Банк» за - 6 - результатами торгів, які не відбулися, придбав предмет іпотеки у вигляді квартири за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна, що у свою чергу відповідно до вимог ч.1 ст.49 Закону України «Про іпотеку» свідчить про погашення заборгованості за забезпеченим зобов`язанням, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про задоволення заяви. Доводи апеляційної скарги про те, що згідно ст.432 ЦПК України підстави визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, діляться на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові, однак заявником не доведено факт припинення зобов`язань за кредитним договором у контексті положень ЦК України, зокрема внаслідок добровільного виконання обов`язку боржника, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання тощо, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані. При цьому колегія суддів звертає увагу, що у правовому регулюванні підстав для припинення зобов`язань за наслідками процедури продажу іпотечного майна, на яке звернено стягнення за рішенням суду, норми ст.ст.598-609 ЦК України є загальними відносно до норми ст.49 Закону України «Про іпотеку», яка є спеціальною і визначає особливості задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора у разі оголошення торгів такими, що не відбулися, а відтак як спеціальна норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Це по-перше. По-друге, ч.1 ст.49 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлює умови та порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора у разі оголошення торгів такими, що не відбулися, зокрема вказує на те, що придбання іпотекодержателем предмета іпотеки за початковою ціною відбувається шляхом заліку його забезпечених вимог в рахунок ціни майна, що у свою чергу свідчить про погашення заборгованості за забезпеченим (основним) зобов`язанням. Такий висновок міститься у постанові Верховного Судуу складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14 травня 2020 рокуу справі № 903/69/18, де Верховний Суд зазначив, що правовий аналіз положень ч.3 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст.49 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що зміст поняття «стадія продажу майна» не включає в себе процедуру придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (ч.1 ст 49 Закону України «Про іпотеку»), оскільки правовим наслідком реалізації іпотекодержателем цього права, визначеного ст.49 Закону України «Про іпотеку», є не продаж йому предмета іпотеки, а припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання шляхом заліку вимог в рахунок ціни майна (п.51). Схожі за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19, в якій Велика Палата зазначила, що приймаючи нову редакцію Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII), яка набрала чинності з 05 жовтня 2016 року після набрання чинності Законом України «Про іпотеку», законодавець передбачив правове регулювання із застосуванням правових норм, які вже ефективно використовувалися в ході судової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджує розумність та збалансованість такого правового регулювання, адже зустрічне зарахування грошових вимог іпотекодержателя за наслідком оголошення перших торгів такими, що не відбулися у зв`язку з відсутністю учасників торгів, не тільки спрощує для іпотекодержателя, який є єдиним стягувачем у виконавчому провадженні, звернення стягнення на майно, а також дозволяє зарахувати в погашення боргу грошові вимоги стягувача, що відповідають експертній вартості предмета іпотеки без їх зниження на других та третіх торгах. Зазначене відповідає інтересам іпотекодавця у виконавчому провадженні щодо якнайповнішого задоволення та погашення (припинення) - 7 - вимог кредитора у виконавчому провадженні за рахунок вартості майна, на яке звертає стягнення державний (приватний) виконавець (п.7.1.22.). Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 24 грудня 2009 року в цивільній справі № 2-2845-1/09, яке не виконане, розмір боргу за кредитом визначено у сумі 3102392,05 грн., а рішенням Апеляційного суду м.Києва від 06 жовтня 2015 року звернуто стягнення на предмет іпотеки для погашення боргу у розмірі 6189007,93 грн., тобто цими рішеннями визначено різний розмір боргу за різні періоди, необгрунтовані та не спростовують висновків суду про наявність правових підстав для визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню. З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку неналежним виконанням позичальницею ОСОБА_1 обов`язків ПАТ «Універсал Банк»скористався правом на дострокове повернення кредиту і подав позов до суду. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 24 грудня 2009 року стягнуто солідарно з позичальниці ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 достроково усю суму кредиту за договором № 001-2902/756-0286 станом на 17 липня 2009 року у розмірі 3102392,05 грн. (сума кредиту 413685 швейцарських франків, курс станом на 17 липня 2009 року - 7,1242 грн. за 1 франк) (а.с.18-19). Водночас, рішенням Апеляційного суду м.Києва від 06 жовтня 2015 року звернуто стягнення на предмет іпотеки у вигляді квартири на погашення боргу за цим же договором у розмірі 6189007,93 грн., який обрахований банком вже станом на 20 грудня 2013 року. Тобто, визначений рішенням суду від 24 грудня 2009 року розмір боргу збільшився за рахунок продовження банком нарахувань процентів та пені за договором (правомірність нарахувань після дострокового стягнення суд в даній справі не оцінює), та зміни курсу гривні до швейцарського франка, який станом на 20 грудня 2013 року становив 8,9096 грн. за 1 франк. Наведені обставини АТ «Універсал Банк» не спростовані. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що період нарахувань в даній справі не має правового значення, бо як вище вказувалося іпотекодавець ПАТ «Універсал Банк» за результатами торгів, які не відбулися, придбав предмет іпотеки у вигляді квартири за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна, що у свою чергу відповідно до вимог ч.1 ст.49 Закону України «Про іпотеку» свідчить про припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання шляхом заліку вимог в рахунок ціни майна (висновок Верховного Суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 903/69/18 (п.51)). Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом висновків Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2403/2559/12, не є релевантними, оскільки у наведеній скаржником справі встановленіінші фактичні обставини. Зокрема, встановлено, що реалізація предмета іпотеки відбулася за результатами проведення прилюдних торгів і придбання іпотечного майна одним з учасників цих торгів та послідуючого перерахування іпотекодержателю (кредитору) отриманих від продажу майна коштів, чого у даній справі, яка переглядається, не встановлено. Зокрема в даній справі, яка переглядається, АТ «Універсал Банк» за результатами торгів, які не відбулися, придбавпредмет іпотеки у вигляді квартири за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна. Окрім того, у справі № 2403/2559/12, на яку посилається банк, борг стягнутий рішеннями судів та за трьома різними кредитними договорами у різних сумах, чого в даній справі не встановлено, де борг стягнуто за одним і тим же кредитним договором. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційній скарзі і відзиві, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, - 8 - яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України ухвала суду щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (п.25 ч.1 ст.353 ЦПК), не підлягає касаційному оскарженню після її перегляду в апеляційному порядку. Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 01 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: