Ухвала КАС ВС № 420/1193/20

УХВАЛА 20 вересня 2022 року м. Київ справа № 420/1193/20 провадження № К/9901/1457/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Головного управління Держпраці в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Бутенка А.В. від 25 червня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Крусяна А.В., Градовського Ю.М., Яковлєва О.В. від 09 грудня 2020 року, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, у якому просив: - визнати протиправною та скасування постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 19 грудня 2019 року № ОД1246/1579/СПТД-ФС. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 19 грудня 2019 року № ОД1246/1579/СПТД-ФС.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що перевірка позивача була проведена за відсутності правових підстав передбачених підпунктом 3 пункту 5 Порядку № 823, оскільки звернення ОСОБА_2 від 11 листопада 2019 року не містить жодної інформації про вчинення позивачем порушень законодавства про працю.

4. Матеріали справи не містять доказів ознайомлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з відповідним направленням на проведення інспекційного відвідування, що свідчить про порушення порядку проведення інспекційного відвідування.

5. Докази отримання позивачем акта про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимога про надання документів направлені позивачу листом №6502034139730 з описом вкладення відсутні.

6. Судом вказано на порушення Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, що виразилось у відсутності доказів отримання позивачем повідомлення Головного управління Держпраці в Одеській області про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Держпраці в Одеській області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом Головного управління Держпраці в Одеській області від 14 листопада 2019 року № 2676 «Про проведення інспекційного відвідування» призначено проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , з питань виявлення неоформлених трудових відносин. 9. 14 листопада 2019 року відповідно до направлення № 15/01-29-3902, інспекторами праці проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю.

10. За результатом проведеного інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18 листопада 2019 року № ОД1246/1579/НД/АВ.

11. Вимогою про надання документів від 18 листопада 2019 року № ОД1246/1579/ПД, у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливістю проведення інспекційного відвідування згідно акта від 18 листопада 2019 року № ОД1246/1579/НД/АВ, строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 11 календарних днів та зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у строк до 11:00 27 листопада 2019 року надати завірені належним чином копії документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування згідно переліку. 12. 29 листопада 2019 року інспектором праці повторно складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ОД1246/1579/СПТД зважаючи на створення перешкод у діяльності інспектора праці, а саме ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містить інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів. Зазначено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не виконано вимогу про надання документів від 18 листопада 2019 року № ОД1246/1579/ПД, а саме не вчинено жодних дій стосовно забезпечення інспекторів праці можливістю здійснити інспекційне відвідування, чим створено перешкоджання інспекторам праці у виконанні їхніх посадових обов`язків. 13. 03 грудня 2019 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області направлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу № 15/01-33-10767, в якому зазначено, що про результати розгляду справи про накладення штрафу буде повідомлено додатково, у строки передбачені пунктом 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 509.

14. Постановою Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 19 листопада 2019 року № ОД1246/1579/СПТД-ФС на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування (невиконання вимоги про надання документів від 18 листопада 2019 року № ОД1246/1579/ПД) накладено штраф у розмірі 417300,00 грн.

15. Уважаючи постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 19 грудня 2019 року № ОД1246/1579/СПТД-ФС протиправною, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 26 березня 2019 року у справі № 815/4691/16 та від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.

17. Скаржник зазначає що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання.

18. Також відповідач, у касаційній скарзі, зазначає що Порядком про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, на управління Держпраці покладено обов`язок саме письмового повідомлення суб`єкта господарювання про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання, серед іншого, рекомендованим листом.

19. Представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адвокатом Бережним О.В. подано відзив на касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

20. Відзив обґрунтовано тим, що посилання скаржника на неврахування судами першої та апеляцій ної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 березня 2019 року у справі № 815/4691/16 та від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18 є безпідставним. Предметом позовних вимог у справі № 815/4691/16 було визнання дій протиправ ними та скасування наказу про проведення позапланової перевірки, в той час коли в поточній справі предметом позову було визнання протиправною та скасування пос танови про застосування санкції. Предмет позовних вимог у справі № 806/2143/18 та в поточній справі частково співпадають, разом з тим, рішення суду касаційної інстанції у справі № 806/2143/18 не містить жодних правових висновків щодо застосування Порядку здійснення дер жавного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено го постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823.

21. Представник позивача вказує на безпідставність твердження скаржника про фактичне застосування судом апеля ційної інстанції положень частини першої статті 58 Конституції України без враху вання рішення Конституційного Суду України у справі № 1-7/99 від 09 лютого 1999 року, оскільки положення статті 58 Конституції України не застосовувались судом апеляційної ін станції при ухваленні рішення, як підстава для задоволення позову. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить із такого.

23. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

24. Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

25. Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

26. Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

27. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

28. У постанові від 19 травня 2020 року (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

29. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

30. Так, у справі № 815/4691/16 звертаючись до суду з позовом про визнання протиправними дій Головного управління Держпраці в Одеській області по проведенню з 22 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року позапланової перевірки; визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової перевірки № 907 від 25 липня 2016 року, позивач послався на пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки.

31. Розглядаючи справу № 815/4691/16, Верховний Суд дійшов висновку, що наказ про проведення перевірки прийнятий Головним управлінням Держпраці в Одеській області 25 липня 2016 року не порушує обмеження на проведення перевірки, встановлені Законом України «Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

32. Також Суд зазначив, що наказ Головного управління Держпраці в Одеській області від 25 липня 2016 року № 907 є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом виконання та, відповідно не може бути скасованим.

33. Досліджуючи питання дотримання відповідачем процедури проведення перевірки, Суд керувався Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 2 липня 2012 № 390 (чинним на час виникнення спірних правовідносин у справі № 815/4691/16).

34. У справі № 806/2143/18 позивачка просила визнати неправомірними та скасувати акт інспекційного відвідування від 26 березня 2018 року № ЖТ823/28/АВ та постанову управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу від 10 квітня 2018 року № ЖИ58/ЖТ823/28/АВ/П/ПТ/ТДФС.

35. Задовольняючи позовну вимогу про визнання неправомірним та скасування постанови управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу № ЖИ58/ЖТ823/28/АВ/П/ПТ/ТДФС від 10 квітня 2018 року, Верховний Суд виходив з того, що постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 04 квітня 2018 року у справі № 286/912/18 позивачку вже притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф за допуск до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням. Накладення на позивачку штрафу за те саме правопорушення також постановою управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу від 10 квітня 2018 року № ЖИ58/ЖТ823/28/АВ/П/ПТ/ТДФС є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.

36. Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання неправомірним та скасування акта інспекційного відвідування від 26 березня 2018 року № ЖТ823/28/АВ у справі № 806/2143/18, Верховний Суд виходив з того, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Акт інспекційного відвідування від 26 березня 2018 року № ЖТ823/28/АВ не породжує будь-яких правових наслідків для позивачки та не є індивідуальним актом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

37. Натомість, у справі, яка розглядається (№ 420/1193/20) установлено, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що перевірка позивача була проведена за відсутність правових підстав передбачених підпунктом 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823, а накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення здійснено з порушенням вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.

38. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

39. Зважаючи на встановлені обставини, правовідносини у справах на які посилався скаржник у касаційній скарзі (№ 815/4691/16, № 806/2143/18), та у справі про перегляд якої подано касаційну скаргу (№ 420/1193/20) не є подібними.

40. З урахуванням наведеного, касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає закриттю. Керуючись статтями 345, 339 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Судді Я.О. Берназюк С.М. Чиркін