Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/6254/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/6254/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Р.М. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 19 вересня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління національної поліції у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, В С Т А Н О В И В : В квітні 2021року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Житомирській області (далі ГУ НП у Житомирській області ), в якому просив: -визнати наказ ГУ НП в Житомирській області №82 о/с від 05.03.2021 року в частині, що стосується звільнення з посади та призначення на посаду дільничого офіцера поліції ОСОБА_1 незаконним та скасувати; -поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дільничого офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №2 Коростенського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області (реорганізованого правонаступника Олевського відділення поліції Коростенського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області). Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року позов задоволено частково: -визнано протиправним та скасовани наказ ГУ НП в Житомирській області №82 о/с від 05.03.2021 року в частині призначення ОСОБА_1 на посаді старшого дільничого офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №4 Житомирського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області; -поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого дільничого офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №2 Коростенського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області, а у разі її відсутності поновити на аналогічній посаді, яку обіймав позивач до проведення організаційно-штатних змін з 06.03.2021 року. У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що у відповідності до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України. З 09.12.2016 по 06.03.2021 позивач перебував на посаді старшого дільничого офіцера поліції сектору превенції Олевського відділення поліції Коростенського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області. 17 липня 2020 року Верховною Радою України прийнято Постанову №3650 "Про утворення та ліквідацію районів" на підставі якої Національна поліція України переформатувала свої територіальні підрозділи згідно з новим адміністративно-територіальним устроєм з урахуванням чисельності населення і навантаження на поліцейських. Наказом Національної поліції України від 16.12.2020 року №984 дск, відділи та відділення поліції Головного управління Національної поліції реорганізовно та створено- сектори та відділи поліцейської діяльності, відділи та відділення поліції зокрема в складі Бердичівського, Новоград- Волинського районних відділів, Житомирського та Коростенського районних управлінь поліції. Враховуючи професійні, особисті якості капітана поліції ОСОБА_1 виходячи з інтересів служби, а саме-забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, керуючись пунктом 8 частини 10 статті 62 (переміщення по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей), підпунктом 1 пункту 2 частини 1 статті 65 (для більш ефективної служби виходячи з інтересів служби) Закону України "Про національну поліцію", безпосереднім керівником останнього, начальником УПД ГУНП в Житомирській області порушено клопотання про переміщення старшого дільничого офіцера поліції сектору превенції Олевського відділення поліції Коростенського відділу Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Наказом ГУНП в Житомирській області від 05.03.2021 №82 о/с ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та призначено старшим дільничим офіцером поліції сектору превенції відділення поліції №4 Житомирського районного управління Національної поліції в Житомирській області. Не погоджуючись із таким наказом, та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом Приймаючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 02.07.2015 № 580-VІІІ "Про Національну поліцію". Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про Національну поліцію" систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Частиною першою статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. За змістом частини першої статті 59 вказаного Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. З метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими відповідно до статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" розроблено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 листопада 2016 року № 1235, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року за № 1668/29798 (далі- Порядок № 1235). Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, як, зокрема, призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою. Пунктами 1-3 розділу ІІІ Порядку № 1235 унормовано, що видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу. Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235 (далі - Перелік). Такими документами є рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду (додаток 1); подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення (додаток 2). В пункті 8 частини 10 статті 62 Закону України "Про Національну поліцію", яка визначає гарантії професійної діяльності поліцейського закріплено, що поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей. Процедура переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції передбачена статтею 65 Закону України "Про Національну поліцію". За приписами частини першої цієї статті переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону. Поряд з цим, ГУ НП в Житомирській області не наведено жодної обставини, зазначеної в ч.1 ст.62 Закону України "Про Національну поліцію", настання якої слугувало наслідком звільнення ОСОБА_1 та призначення його на іншу посаду. Крім того, положеннями Закону України "Про Національну поліцію" визначені й інші умови, які мають бути дотримані при здійсненні переміщення працівника на підставі приписів пункту 2 частини 1 статті 65 такого Закону. Так, відповідно до пункту 8 частини 10 статті 62 Закону України "Про Національну поліцію", яка визначає гарантії професійної діяльності поліцейського, поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей. При цьому, відповідно до п.п.1-3 Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016р. №1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу. Водночас в матеріалах справи відсутні відомості про те, на підставі яких документів відповідачем встановлювались результати виконання покладених на позивача обов`язків та/або його професійні, особисті якості, які б давали підстави для переміщення його на іншу посаду. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.07.2012 р. № 650 затверджено Інструкцію з оформлення документів у системі МВС України (далі - Інструкція №650), вимоги якої поширюються на організаційно-розпорядчі документи - накази, доручення, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, які створюються в результаті діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, навчальних закладів, науково-дослідних установ, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління МВС. Згідно до приписів Інструкції № 650: рапорт - письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і висловленням у зв`язку з цим відповідного прохання; подання - документ, що містить пропозиції про призначення, переміщення або заохочення особового складу, а також рекомендації щодо визначених дій і заходів з питань діяльності установ; доповідна записка - документ, адресований керівникові установи, яким останній інформується про невідомий йому факт, подію тощо, з обов`язковим внесенням пропозицій. Як вірно зазначено судом першої інстанції, фактично спірні правовідносини виникли з приводу застосування відносно позивача положень підпункту 1 пункту 2 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію". За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не урегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Так, Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIІI є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, а відтак у даному спорі застосуванню підлягають норми спеціального законодавства. В даному випадку цей Закон встановлює підстави та порядок переміщення на посаді, зазначені у частині 1 статті 65, яка передбачає, що таке переміщення може відбуватися, як за ініціативою поліцейського, так і за ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення (ч.8 ст.65 Закону № 580-VIII). Проте, положеннями Закону 580-VIII не врегульовано випадки, коли переведення відбувається або в межах однієї місцевості або до іншої місцевості, про таке переміщення на посаді йдеться у статті 32 КЗпП України. Так, статтею 32 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. За приписами статті 33 КЗпП України тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. Отже, приписи статті 32 КЗпП України визначають можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Таким чином, в даному випадку підлягають застосуванню норми КЗпП України, які врегульовують переведення працівника на роботу до іншої місцевості. Аналогічна правова позиція щодо застосування у спірних правовідносинах приписів статей 32, 33 КЗпП України, у випадку переведення працівника поліції на роботу в іншу місцевість, викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/5192/18 та від 30.09.2020 року №640/20160/18. Як було зазначено вище, підставою для звільнення ОСОБА_1 з однієї посади та призначення на іншу слугувало те, що безпосереднім керівником начальником УПД ГУНП в Житомирській області В. Магалецьким порушено клопотання про переміщення останнього з посади старшого дільничого офіцера поліції ГУ НП в Житомирській області на посаду старшого дільничого офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №4 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області. Разом з тим, в силу вимог частини першої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, або в іншу місцевість, допускається за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Частиною другою вказаної статті визначено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. Тобто, при переведенні працівнику доручається та ж сама або інша робота на іншому підприємстві, або робота на цьому ж підприємстві, але в іншій місцевості. Тоді як, при переміщенні працівник залишається на тому ж підприємстві, в установі, організації, але на іншому робочому місці, в іншому структурному підрозділі у тій же місцевості. Таким чином, стаття 32 КЗпП України встановлює можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 КЗпП України та в інших випадках, передбачених законодавсвом. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин застосувати норми КЗпП України, які врегульовують переведення працівника на роботу до іншої місцевості. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 року у справі №420/5192/18. Як з`ясовано під час розгляду справи, у даному випадку, ОСОБА_1 переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві/установі, однак в іншу місцевість, без його згоди. Матеріали справи не містять рапорту позивача про переведення чи доказів його згоди на таке переведення. За таких обставин, з урахуванням приписів ст. 32 КЗпП України, останній був неправомірно переведений до іншої місцевості без його згоди. Крім того, відповідач не надав доказів про неможливість призначення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду старшого дільничого офіцера поліції сектору превенції відділення полції №2 Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Слід наголосити, що організаційно-штатні зміни відбулися в територіальних підрозділах в межах однієї юридичної особи - ГУНП у Житомирській області, та не супроводжувалися ліквідацією юридичної особи, підрозділів і утворенням нових. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ ГУ НП в Житомирській області №82 о/с від 05.03.2021 року в частині призначення ОСОБА_1 на посаду старшого дільничого офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №4 Житомирського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області, прийнято відповідачем без належних правових підстав та з порушенням норм трудового законодавства, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню. Як наслідок, позивача необхідно поновити на посаді старшого дільничого офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №2 Коростенського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області, а у разі її відсутності поновити на аналогічній посаді, яку обіймав позивач до проведення організаційно-штатних змін з 06.03.2021 року. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління національної поліції у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.