Постанова 4855 № 580/10697/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/10697/21 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій ГАРАНЬ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О. Ключковича В.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (надалі - відповідач), в якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті раніше призначеної пенсії в розмірі 88% грошового забезпечення згідно довідки Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 31.07.2020 №21/528 не застосовуючи її обмеження строком та граничним (максимальним) розміром; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії в розмірі 88% грошового забезпечення згідно довідки Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 31.07.2020 №21/528, з урахуванням виплачених сум, та не застосовувати її обмеження строком та граничним (максимальним) розміром. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі №580/1542/21, відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача. Проте, під час перерахунку та виплати пенсії, відповідачем було застосовано обмеження максимального (граничного) розміру пенсії у розмірі 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року позов задоволено: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті раніше призначеної пенсії в розмірі 88% грошового забезпечення згідно довідки Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 31.07.2020 №21/528 не застосовуючи її обмеження строком та граничним (максимальним) розміром; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії в розмірі 88% грошового забезпечення згідно довідки Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 31.07.2020 №21/528, з урахуванням виплачених сум, та не застосовувати її обмеження строком та граничним (максимальним) розміром. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивачем не подано відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення, що було підтверджено рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року по справі №580/2972/19. У подальшому, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року по справі №580/1542/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.04.2019 у розмірі 88% грошового забезпечення згідно довідки Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 31.07.2020 № 21/528. Позивач 13.09.2021 року звернувся до відповідача щодо перерахунку пенсії у розмірі 88% грошового забезпечення згідно довідки Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 31.07.2020 року № 21/528 та без обмеження максимального розміру пенсії на рівні 10-ти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідач за результатами розгляду звернення позивача листом від 08.10.2021 року №7161-7172/М-03/8-2300/21 повідомив про те, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року по справі №580/1542/21 головним управлінням проведений перерахунок пенсії у межах покладених судом зобов`язань, враховуючи чинну на момент його проведення, частину 7 ст. 43 Закону України №226, якою визначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Після проведеного перерахунку на виконання вищевказаного судового рішення, розмір пенсії позивача склав 18540,00 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання пенсії в розмірі 88% грошового забезпечення позивачем підтверджено також рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року по справі №580/2792/19. Проте, при перерахунку пенсії на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 по справі №580/1542/21, на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 31.07.2020 №21/528, позивачу повторно було зменшено суму пенсії. Таким чином, відповідачем протиправно було зменшено розмір пенсії позивачу під час перерахунку пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 31.07.2020 №21/528. Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині 1 статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (надалі - Закон № 2262-ХІІ). Обмеження щодо максимального розміру пенсії з`явилось у статті 43 Закону №2262-ХІІ з 01.01.2008. Так, пунктом 29 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" статтю 43 Закону 2262-ХІІ доповнено частиною 5, якою закріплено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Наведені зміни рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними. Так, 01.10.2011 набув чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (надалі- Закон №3668-VI). Стаття 2 цього закону передбачає, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Пунктом 2 розділу "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №3668-VI закріплено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Підпунктом 8 пункту 6 цього розділу частину п`яту статті 43 Закону №2262-ХІІ викладено у новій редакції, а саме: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність." Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIІІ цю норму доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень". Проте, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 положення цієї правової норми визнано неконституційними. Отже, з 20.12.2016 року відповідна частина статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка обмежувала максимальний розмір пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відсутня як правова норма. Надаючи правову оцінку доводам про застосування до спірних правовідносин положень статті 2 Закону №3668-VI щодо обмеження максимального розміру пенсії, які неконституційними не визнавались, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне. Забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей закріплено у частині 5 статті 17 Конституції України. Отже, зазначені особи мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на військовій службі, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Отже, принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Водночас, положення статті 2 Закону №3668-VI, на які посилається відповідач, якими обмежено максимальний розмір пенсії, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 чітко вказано: "<...> обмеження максимального розміру пенсії <...> особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України". Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України (пункт 3 цього рішення). Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У світлі викладеного, колегія суддів наголошує також на тому, що правове регулювання щодо обмеження максимального розміру пенсії за статтею 2 Закону №3668-VI є ідентичним правовому регулюванню частини п`ятої статті 43 Закону №2262-ХІІ, яку Конституційний Суд України визнав неконституційною. Формальна чинність статті 2 Закону №3668-VI не спростовує невідповідності її правового регулювання висновкам Конституційного Суду України в частині порушення Конституції України обмеженням максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ. Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно вимог частин першої, третьої статті 6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з обмеженням її розміру у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є протиправними. На неправомірності обмеження максимального розміру пенсії наголошував також і Верховний Суд у постановах від 30.10.2020 року по справі №522/16881/17, від 17.05.2021 року по справі № 343/870/17 відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Щодо посилання відповідача на рішення Верховного Суду у справах №№580/492/19, 440/2423/19, 640/5854/19, 580/234/19, колегія суддів відхиляє, оскільки спір у них стосується отримання пенсій іншого виду та за іншими законодавчими актами, що для цілей вирішення даного спору є суттєвою обставиною. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович