Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4768/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4768/21 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., - Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 11 серпня 2021 року, в якому просить: - визнати протиправними дії відповідача щодо застосування січня 2015 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року; - зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в сумі 62886,44 грн із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); - визнати протиправними дії відповідача щодо не застосування абзаців 4, 6, пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні індексації за період з 01.03.2018 по 26.06.2019; - зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення - 3952,31 грн за період з 01.03.2018 року по 26.06.2019 року відповідно до абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003; - зобов`язати відповідача виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку №159 з 2016 року по день фактичного розрахунку. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків відповідач не провів з ним усіх розрахунків, зокрема щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 26.06.2019 у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі №580/4907/20 військова частина НОМЕР_1 виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 22546,71 грн. На переконання позивача, при обчисленні індексації грошового забезпечення за спірний період відповідач порушив вимоги пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення". Позивач вважає вказаний розрахунок індексації грошового забезпечення протиправним та таким, що порушує його права. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця - січень 2008 року; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, застосувавши для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяці) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум; - визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період за період з 01.03.2018 по 26.06.2019 з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з урахуванням виплачених сум; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.06.2019 з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з урахуванням виплачених сум; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням суду першої інстанції, позивачем (надалі - апелянт 1) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині щодо відмови у виплаті компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, а в цій частині прийняти нове про визнання протиправними дії відповідача та зобов`язати виплатити позивачу компенсацію. Крім того, апелянт просить внести виправлення в тексті рішення в абз. 8 на стор. 7 та викласти в новій редакції. Крім того, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач (надалі - апелянт 2) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що підстави для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу із встановленням базового місяця січня 2008 року відсутні, оскільки Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року застосовується з січня 2016 року, а тому приписи вказані в ньому повинні бути застосовані з моменту початку його дії. Щодо виплати фіксованої суми індексації в розмірі 3973,01 грн вказано, що підстави для такої виплати відсутні, оскільки розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року після підвищення посадових окладів перевищив суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Вважає, що нарахування індексації грошового забезпечення є його дискреційними повноваженнями. За вказаних обставин просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якій просить відмовити у задоволені апеляційної скарги апелянта 1 в повному обсязі та зазначає, що рішення суду в частині відмови позовних вимог прийнято у відповідності до вимог законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині та наказом командира військової частини від 26.06.2019 №149 звільнений з військової служби за підпунктом "к" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 26.06.2019. У грудні 2015 року позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення в розмірі 494,70 грн., а з грудня 2018 року по червень 2019 року в розмірі 733,19 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі №580/4907/20 стягнено з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 22546, 71 коп., за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі №580/4907/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включено з урахуванням висновків суду зазначених у цій постанові. На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі №580/4907/20 позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 22 546, 71 грн, розрахунок індексації проведено із урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2015 року. Вважаючи дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення в повному обсязі протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Не погоджуючись з визначенням відповідачем місяця, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на такі цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. В частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам, а військовою частиною ще не було проведено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року, базового місяця січня 2008 року, крім того, зазначав, що спір з приводу застосування при обчисленні індексації за період з 01.03.2018 року по 26.06.2019 року, з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 є передчасною, оскільки це питання є похідним від вирішення питання про наявність права на індексацію. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Щодо визнати протиправними дії відповідача щодо застосування січня 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в сумі 62 886,44 грн із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення". Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Приписи ч. 6 ст. 2 Закону визначають, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. За правилами ч. 1 ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 21.07.2016 - 103 відсотка). При цьому відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Згідно ч. 2 ст. 6 Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078. Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 21.07.2016 - 103 відсотка). Згідно абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців. При цьому підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Із змісту наведеного вбачається, що пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, а отже поширюється і на військовослужбовців. Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що відповідачем було правомірно не забезпечено виплату індексації грошового забезпечення позивачу, що, у свою чергу, виключає існування правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, про що вірно зазначив суд першої інстанції. Доводів, які б спростували відповідні твердження суду першої інстанції, Апелянтом не наведено. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2020 року по справі № 825/565/17, від 30.04.2020 року по справі № 140/2006/19, від 27.04.2021 року по справі №380/1513/20 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог прийнято у відповідності до вимог законодавства, а отже апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Щодо позовних вимог про нарахування і виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з січня 2016 року по день фактичного розрахунку, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (надалі - Закон № 2050-III) встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно з положеннями статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина 2 статті 2 Закону №2050-III). Статтею 3 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З системного аналізу правових норм вбачається, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати здійснюється у разі, якщо належний особі дохід було нараховано, але не виплачено. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року по справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року по справі № 134/87/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Враховуючи, що на даний час відповідачем в повному обсязі не нараховано та не виплачено позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 26.06.2019 р., позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію є передчасними та задоволенню не підлягають. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів вважає, що рішення суду в даній частині прийнято обґрунтовано, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Щодо замінити текст в рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 06 січня 2020 року - "Отже для визначення індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розмір підвищення доходу визначається як різниця між сумою доходу за березень 2018 і сумою доходу за лютий 2018 і складає: 10727,64 грн - 6385,50 грн = 4342,14 грн." на "Отже для визначення індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розмір підвищення доходу визначається як різниця між сумою доходу за березень 2018 і сумою доходу за лютий 2018 і складає: 10727,64 грн - 10216,80 грн = 510,84 грн.", колегія суддів зазначає наступне. Так, в абз. 8 на стор. 7 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 січня 2020 року зазначено наступне: "Отже для визначення індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розмір підвищення доходу визначається як різниця між сумою доходу за березень 2018 і сумою доходу за лютий 2018 і складає: 10727,64 грн - 6385,50 грн = 4342,14 грн." Колегією суддів дослідивши матеріали справи встановила, що в Довідці від 12 жовтня 2020 року №350/205/155/62341 зазначено, що у березні 2018 року позивачу нараховано 10727,64 грн, а в лютому 10216,80 грн, а сума 6385,50 грн взагалі відсутня в даній довідці (стор. 8 том І). З аналізу матеріалів справи, колегія суддів доходить висновку, що судом першої допущено описку в рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 06 січня 2020 року, отже в даному випадку позивач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з заявою про виправлення описки в рішенні суду. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 -залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович