Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/22661/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/22661/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року в адміністративній справі №160/22661/21 (головуючий суддя першої інстанції Рищенко А.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до Новокодацького районного у м.Дніпрі відділу Головного Управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Позивач 016.11.2021року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новокодацького районного у м.Дніпрі відділу Головного Управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обміну оформленого на ім`я ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді картки на паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року у зв`язку із зміною прізвища, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, із вилученням усіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, у т.ч. унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи, відцифрованих відбитків пальців рук; - зобов`язати відповідача здійснити обмін оформленого на ім`я ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді картки на паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року у зв`язку із зміною прізвища, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, із вилученням усіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, у т.ч. унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи, відцифрованих відбитків пальців рук. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до відповідача із заявою про обмін паспорта громадянина України у зв`язку зі зміною прізвища після укладення шлюбу, зокрема, просила оформити і видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки, вказавши про відсутність наміру оформляти паспорт у формі пластикової картки та про незгоду на обробку персональних даних. На дану заяву позивач отримала відповідь про неможливість видати паспорт у формі книжечки, оскільки чинний порядок передбачає видачу документів у вигляді ID-карток. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що судом не взято до уваги положення п.п.16, 17 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ. Зазначає, що немає жодної норми в законодавстві України, яка накладала б обмеження щодо можливості оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки особі, якій раніше вже було оформлено паспорт громадянина України у формі ID-картки. Наголошує, що зверталась із заявою про надання адміністративної послуги щодо обміну паспорта громадянина України у зв`язку зі зміною прізвища. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила таке. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28). Відповідач - Новокодацький районний у м. Дніпрі відділ Головного Управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому повноваження. 03.01.2018 року позивач отримала паспорт громадянина України у формі пластикової карки типу НОМЕР_1 (а.с. 28). 07.08.2021 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та після реєстрації шлюбу змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 07.08.2021 року серії НОМЕР_2 , виданого Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №733 (а.с. 29). 02.09.2021 року позивач звернулась до Новокодацького відділу у м.Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області із заявою, в якій просила оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, посилаючись на положення Закону України від 18.01.2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України» та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, та без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, замість ІD-картки (а.с. 30-34). Листом від 18.09.2021 року вих.№1216-1377/000186-21 відповідач повідомив позивача, що на виконання абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який затверджено у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 року за №620/33591. З метою документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України зразка 1994 року у зв`язку зі зміною прізвища необхідно подати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи, перелік яких визначено розділом VI Тимчасового порядку (а.с.35). Не погодившись з відмовою відповідача, позивач оскаржила таку відмову до суду. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що при отриманні у 2018 році ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі ID-картки, останньою надано згоду на внесення інформації до ЄДДР та надано згоду на отримання відцифрованого образу обличчя, відцифрованого підпису, та відцифрованих відбитків пальців рук. Оформлення позивачем такого паспорта громадянина України свідчить, що отримання нового паспорта громадянина України у вигляді ID-картки взамін попереднього, жодним чином не порушить права позивача на повагу до її приватного життя. Відмова Держави у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки взамін паспорта громадянина формі ID-картки не є втручанням Держави в право позивача на повагу до її приватного життя. Інформація про позивача отримана з дозволу останньої і без порушень вимог Закону №2297-VI, як і Закону №5492-VI та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо позивача - відсутні. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України 20.11.2012 року №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 13 вказаного Закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України. Статтею 14 Закону передбачено, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Таким чином, законом чітко визначено право особи громадянина України, на отримання паспорта громадянина України як у формі книжечки, так і у формі картки. Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України. Пунктом 12 Положення №2503-XII передбачено, що видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Згідно з пунктом 16 Положення №2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування. Відповідно до пункту 17 Положення №2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини. Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування (пункт 18 Положення №2503-XII). Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року №456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 року за № 620/33591. Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку №456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» (пункт 2 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку №456). Розділом IV Тимчасового порядку №456 врегульовано порядок обміну паспорта. Пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа. Згідно із пунктом 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку №456 для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 року під час розгляду адміністративної справи №260/99/19 вказав, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим. Суд зазначає, що подана позивачем заява за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням №2503-XII. Позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не наведено доказів наявності правових підстав для заміни паспорту у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки, та в матеріалах справи такі докази відсутні. Водночас суд наголошує, що позивач зверталась з заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки, і отримала паспорт громадянина України у формі ID-картки. Позивачу присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є незмінним. З огляду на викладені обставини апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки), як вірно зазначив і суд першої інстанції. Стосовно вимоги про вилучення усіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, у тому числі унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи, відцифрованих відбитків пальців рук, суд зазначає наступне. Відповідно до пунктів 5-8 частини 2 статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду. Пунктом 2 частини 2 статті 15 Закону передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом. Статтею 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Статтею 10 Закону врегульовано порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру. Відповідно до частини 1 вказаної статті внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». Як вже зазначалось вище, до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України (пункт 1 частини 1 статті 13 Закону). Таким чином, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру. Колегія суддів наголошує, що паспорт громадянина України у формі ID-картки, який був виданий позивачу, оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення останньої, тобто позивач надала згоду на обробку її персональних даних. Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Єдиного державного демографічного реєстру. При цьому, позивачем не наведено підстав вважати, що персональні дані щодо останньої обробляються з порушенням законодавства України. Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що отримання паспорта громадянина України є обов`язком (а не правом) кожного громадянина України, який досяг чотирнадцятирічного віку. Тимчасова наявність в Державі можливості отримати паспорт в паперовій формі зразка 1994 для представників окремої суспільної групи, яка має побоювання, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду їх приватному життю, не надає права альтернативного вибору громадянину України отримати паспорт громадянина у формі книжечки взамін вже виданого йому паспорту у формі ID-картки через його небажання отримати та користуватися біометричними документами та внесенням його персональних даних до ЄДДР. В спірному випадку при отриманні у 2018 році позивачем паспорта громадянина України у формі ID-картки, останньою було надано згоду на отримання паспорта саме у вигляді ID-картки. Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі просить врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року під час розгляду зразкової адміністративної справи №806/3265/17. Суд апеляційної інстанції зазначає, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені під час розгляду вказаної зразкової справи, не можуть бути враховані судом під час розгляду справи №806/3265/17, оскільки такі висновки зроблені за інших фактичних обставин справи, відмінних від цієї. Так, правові висновки застосовані в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, проте як позивачем вказана згода надавалась і паспорт у формі ID-картки отримувався. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року в адміністративній справі №160/22661/21 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року в адміністративній справі № 160/22661/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак