Постанова Сумський апеляційний суд № 592/4874/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2022 року м.Суми Справа №592/4874/22 Номер провадження 22-ц/816/908/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони: заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Касатської Юлії Анатоліївни на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 серпня 2022 року в складі судді Костенка В.Г., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 04 серпня 2022 року, В С Т А Н О В И В: 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно брата ОСОБА_2 . В обґрунтування заяви вказувала, що вона мешкає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної власності належить їй, її матері ОСОБА_2 та ОСОБА_2 . Останній доводиться заявнику рідним братом. ОСОБА_2 на даний момент проживає окремо від них з мамою, однак коли він приходить до квартири майже щоразу вчиняє відносно заявника домашнє насильство, а саме: погрожує фізичною розправою, ображає, висловлюється в її сторону нецензурними словами, в зв`язку з чим протягом 2018-2020 років вона неодноразово зверталась до поліції. До ОСОБА_2 вживались заходи впливу, однак безрезультатно. У квітні 9 та 21 чисел 2022 року ОСОБА_2 прийшов за адресою проживання заявника та знову почав її ображати, погрожувати застосуванням фізичного насильства, з приводу чого остання зверталася до поліції. Таким чином, вона є особою, яка постраждала від домашнього насильства. Посилаючись на викладене, заявник просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк шість місяців, яким заборонити йому переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити наближатися на відстань ближче 500 м до місця її проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 серпня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Касатська Ю.А., посилаючись на неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви в повному обсязі. Зазначає, що неодноразове притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, продовження вчинення ним і надалі протиправних дій відносно ОСОБА_1 , перебування ОСОБА_2 на обліку як особи, яка вчиняє домашнє насильство (кривдник) свідчить про наявність ризиків продовження в майбутньому ОСОБА_2 вчинення відносно ОСОБА_1 домашнього насильства та необхідність застосування до ОСОБА_2 заходів впливу, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». На думку ОСОБА_1 місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності доказів вчинення домашнього насильства та відсутності ризиків його вчинення в майбутньому. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористався. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника - адвоката Касатської Ю.А., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 є рідними сестрою та братом. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх матір ОСОБА_2 є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі вони усі проживали разом. Між заявником ОСОБА_1 та її братом ОСОБА_2 склалися складні стосунки, яким притаманно неприязні з різних побутових питань, порядку користування квартирою тощо. З грудня 2021 року ОСОБА_2 живе окремо. Також судом першої інстанції було встановлено, що 23 квітня 2013 року вироком Ковпаківського районного суду м. Суми (справа № 592/2744/13-к, провадження № 1-кп/592/155/13) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні відносно його сестри ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000 грн моральної шкоди. Втім згідно ст. 89 КК України ОСОБА_2 вважається таким, що не має судимості (а.с. 9). Згідно листа Сумського РУП ГУ НП в Сумській області № 4-97/20/01-2021 від 31 березня 2021 року протягом 2018-2020 років, 29 листопада 2018 року, 19 січня 2018 року, 20 липня 2020 року, 25 липня 2020 року відносно ОСОБА_2 складались адміністративні протоколи за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП, за результатами розгляду матеріалів судом за всіма матеріалами ОСОБА_2 було притягнуто до відповідальності за вчинення домашнього насильства, накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. Однак відповідно до ст. 39 КУпАП ОСОБА_2 вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню. 20 липня 2020 року ОСОБА_2 було взято на профілактичний облік Сумського РУП як особу, яка вчиняє домашнє насильство (кривдник). Крім того, 20 липня 2020 року, 25 липня 2020 року, 03 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_2 виносились термінові заборонні приписи (а.с. 7). Також місцевим судом не встановлено обставин подій насильства 09 квітня 2022 року та 21 квітня 2022 року з боку ОСОБА_2 відносно заявниці. Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересованою особою у справі є ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи неможливо встановити ризиків вчинення та продовження у майбутньому домашнього насильства з боку ОСОБА_2 у будь-якому прояві. Також на думку суду відсутні докази того, що такий вид втручання, який просить заявник, буде пропорційним діям ОСОБА_2 та необхідним у демократичному суспільстві. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України та ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, одним із яких є заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою (частина друга статті 26 вказаного Закону). Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. З урахуванням змісту наведених норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність. Згідно з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом, зокрема, в Постановах від 27 листопада 2019 року у справі №753/23624/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 754/9263/19, від 14 січня 2019 року у справі № 754/6995/19, від 06 лютого 2010 року у справі № 753/8626/19, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису, суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Також у цих постановах Верховний Суд виходив з того, що звернення заявника до органів поліції самі по собі, не підтверджують факт вчинення насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2020 року в справі № 754/6995/19, провадження № 61-16980св19. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наведених заявником ОСОБА_1 обставин щодо вчинення відносно неї психологічного та фізичного насильства, а свідчать про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки та виникають конфліктні ситуації. Статтею 8 Конвенції гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов`язків держави, які невід`ємні від реальної «поваги» до приватного та сімейного життя (пункт 78 рішення Європейського Суду у справі «Мамчур проти України»). Виходячи із загального обсягу доказів, які долучено заявником разом із заявою про видачу обмежувального припису, суд приходить до висновку, що заявник не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо неї особисто внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо останнього обмежувального припису. Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Касатської Юлії Анатоліївни залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20 вересня 2022 року. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. І. Собина В. Ю. Рунов