Постанова КЦС ВС № 278/1910/20

Постанова Іменем України 12 вересня 2022 року м. Київ справа № 278/1910/20 провадження № 61-12359св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Доброльожа Віктор Віталійович, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2021 року у складі судді Дубовік О. М., додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 березня 2021 року у складі судді Дубовік О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Доброльожи В. В. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним свідоцтва про право власності. Позов мотивувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 2007 року та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 808828, вона є власником житлового будинку № 4 , площею 174 кв.м та земельної ділянки, кадастровий номер 1822083200:06:001:0158, площею 0,117 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться по АДРЕСА_2 . Проведення приватним нотаріусом реєстраційних дій щодо реєстрації 11 червня 2020 року належного позивачу майна за ОСОБА_2 та видача на ім`я відповідача свідоцтва про право власності на спірне майно є протиправними у зв`язку з тим, що вказані дії вчинені під час наявності обтяжень на нерухоме майно, яке накладено на підставі ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 08 червня 2018 року у справі № 296/4345/18, постанови державного виконавця. ОСОБА_1 просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52617739 від 11 червня 2020 року, вчинене приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожею В. В. та визнати недійсним свідоцтво від 11 червня 2020 року, на право власності на житловий будинок № 4 , площею 174 кв.м, термоблок та земельну ділянку, кадастровий номер 1822083200:06:001:0158, площею 0,117 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться по АДРЕСА_2 , зареєстроване в реєстрі за № 813, видане приватним нотаріусом Доброльожею В. В. Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Симону В. В. Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано необґрунтованістю заявлених позовних вимог. Додатковим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 05 березня 2021 року стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн. Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2021 року та додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 березня 2021 року залишено без змін. Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 21 липня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового з?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2021 року, додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 березня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2021 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга, мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають дійсним обставинам справи. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 755/9215-ц (провадження № 14-382цс19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Доводи інших учасників справи 12 жовтня 2021 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язу подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Додаткові аргументи заявника 23 жовтня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язу подала до Верховного Суду відповідь на відзив, яке мотивовано тим, що усі доводи викладені у відзиві є безпідставними та необґрунтованими. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Житомирського районного суду Житомирської області. 06 жовтня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у відповіді на відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Фактичні обставини справи На примусовому виконанні у Житомирському районному відділі ДВС ГТУЮ у Житомирській області перебував виконавчий лист № 296/961/14-ц, виданий 19 січня 2015 року Корольовським районним судом м. Житомира, про стягнення з ОСОБА_1 (боржника) на користь ПАТ «ОТП Банк» (стягувач) заборгованості за кредитним договором на суму 157 360,60 доларів США та 66 237,68 грн. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 09 листопада 2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Постановами державного виконавця від 17 жовтня 2017 року описано та арештовано майно боржника, тобто ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок загальною площею 174 кв.м та земельна ділянка площею 0,1170 га з кадастровим номером 1822083200:06:001:0158, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до протоколу № 327407 проведення електронних торгів, 18 квітня 2018 року відбулися торги з реалізації предмета іпотеки - житлового будинку загальною площею 174 кв.м та земельної ділянки площею 0,1170 га з кадастровим номером 1822083200:06:001:0158, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Реалізація майна відбулася за ціною 621 211,50 грн. Переможець торгів став ОСОБА_2 . Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 08 червня 2018 року у справі № 296/4345/18 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 майно, а саме: житловий будинок загальною площею 174 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 20616968, та земельну ділянку площею 0,117 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1822083200:06:001:0158. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, у справі № 296/4345/18 заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 08 червня 2018 року у даній справі про арешт житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 скасовано. 11 червня 2020 року приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожа В. В. на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки видав ОСОБА_2 свідоцтво на право власності на житловий будинок № 4 , площею 174 кв.м, термоблок та земельну ділянку, кадастровий номер 1822083200:06:001:0158, площею 0,117 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться по АДРЕСА_2 , зареєстроване в реєстрі за №

813. На підставі вказаного свідоцтва 11 червня 2020 року приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожа В. В. здійснив державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірне майно. Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. За змістом частини п`ятої статті 47 Закону України «Про іпотеку» на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нотаріуси видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів). У частині другій статті 72 Закону України «Про нотаріат» визначено, що придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки), оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням цього нерухомого майна шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання нерухомого майна. Відповідно до статті 46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію. Питання вчинення реєстраційних дій урегульовано у Законі України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) та у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127). У частині першій статті 24 Закону № 1952-IV передбачено визначений перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (частина друга статті 24 Закону № 1952-IV). Закон № 1952-IV містить і винятки із перелічених у статті 24 підстав. Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: 1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав; 3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону; 4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно; 5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава; 6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена (частина п`ята статті 24 Закону № 1952-IV). Стаття 24 Закону № 1952-IV в редакції до 04 листопада 2018 року чітко передбачала таку підставу для відмови вдержавній реєстрації прав та їх обтяжень, як наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно. У статті 48 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) вказано, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Відповідно до частин четвертої та сьомої статті 51 Закону № 1404-VIII реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону № 898-IV. Порядок реалізації майна, на яке звернуто стягнення, закріплений у статті 61 Закону № 1404-VIII, у частині першій якої вказано, щореалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. З наведеного можна зробити висновок, що виняток, який міститься в пункті 3 частини четвертої статті 24 Закону № 1952-IV, стосується саме випадків державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набувається у результаті його примусової реалізації на торгах чи аукціонах відповідно до Закону № 1404-VIII. Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21). Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що підставою для видачі нотаріусом оспорюваного свідоцтва від 11 червня 2020 року про придбання ОСОБА_2 майна з електронних торгів став акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, складеного старшим державним виконавцем Юрчук Ю. В. та затвердженого начальником Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Карпюк С. В. 03 травня 2018 року. При цьому наявність будь-яких обтяжень (арештів на майно, заборон на відчуження) не є перешкодою для видачі нотаріусом відповідного свідоцтва із наступною реєстрацією права власності за набувачем такого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому оскаржуване рішення приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожи В. В. про здійснення державної реєстрації є правомірним. Аргументи заявника про те, що на час вчинення реєстраційних дій було також накладено ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 08 червня 2018 року арешт на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 20616968, та земельну ділянку площею 0,117 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1822083200:06:001:0158, є безпідставними, оскільки вказаний арешт було скасовано рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2019 року. Додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 березня 2021 року ухвалено у відповідності до вимог статей 141 та 270 ЦПК України. Колегією суддів перевірено правомірність нарахування витрат на правничу професійну допомогу. Підстав для його скасування судом не встановлено. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2021 року, додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 березня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 червня 2021 рокузалишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун С. Ю. Бурлаков М. Є. Червинська