Ухвала КАС ВС № 640/22163/21

УХВАЛА 19 вересня 2022 року м. Київ справа № 640/22163/21 адміністративне провадження № К/990/24089/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В., перевірив касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №640/22163/21 за позовом Служби судової охорони до Державної аудиторської служби України за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року позивач, Служба судової охорони, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила: - визнати протиправною та скасувати Вимогу щодо усунення порушень від 16 липня 2021 року №000800-14/9064-2021, прийняту Державною аудиторською службою України на підставі акту ревізії від 16 червня 2021 року №000800-21/22. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково: Визнано протиправною та скасовано Вимогу щодо усунення порушень від 16 липня 2021 року №000800-14/9064-2021 в частині застосування до Служби судової охорони пунктів 1, 2, 3 зобов`язальної частини Вимоги від 16 липня 2021 року №000800-14/9064-2021, а саме в частині, якою зобов`язано Службу судової охорони: «

1. Вжити заходів відповідно до законодавства щодо забезпечення повернення нарахованого Голові Служби судової охорони ОСОБА_1 за час перебування на посаді (з 06 квітня 2019 року по 23 вересня 2020 року) компенсованого податку з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення на суму 420 128,95 грн., зокрема обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування шкоди.

2. Вжити заходів, спрямованих на стягнення штрафних санкцій шляхом проведення претензійно - позовної роботи за договорами від 07 жовтня 2019 року №104ССО-19, від 29 жовтня 2019 року №132ССО-19 на загальну суму 26 426,88 грн.

3. При закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти дотримуватися вимог законодавства про публічні закупівлі». В задоволенні решти позову відмовлено. Не погоджуючись із цим судовим рішенням скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Держаудитслужба вважає, що при ухваленні рішень судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, " зокрема, що полягає у неправильному тлумаченні положень статті 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного Фінансового контролю» (далі -Закон № 2939) та Порядку проведення інспектування проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок №550), крім того, як вказує скаржник, судами попередніх інстанцій не враховано сформовану позицію Верховного Суду щодо оскарження вимог органу державного фінансового контролю, зокрема постанови Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 2а-3536/09/0770, від 19 вересня 2019 року у справі №815/802/15, від 17 вересня 2019 року у справі № 821/3929/14 від 28 серпня 2019 року у справі № 817/982/15, від 21 серпня 2019 року у справі № 826/9924/18 та від 08 серпня 2019 року у справі № 821/4458/14. Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Всупереч вищенаведеному, скаржником не зазначено конкретного пункту Порядку №550, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. В той же час, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що в справах на які посилається відповідач відсутні посилання на зазначені скаржником норми права, лише у справі № 826/9924/18 міститься посилання на норми Порядку №550 проте, як вже зазначалося вище скаржником не зазначено конкретного пункту Порядку №550, який на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №640/22163/21 за позовом Служби судової охорони до Державної аудиторської служби України, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяО.В. Калашнікова