Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/27488/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/27488/21 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Крусяна А.В. , Танасогло Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 року у справі № 420/27488/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди У С Т А Н О В И В: 30.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області щодо не виплати на користь ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасне проведену виплату соціальної допомоги багатодітній родині та соціальної допомоги по народженню та догляду за дитиною до 3х років; - зобов`язати Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області провести нарахування та виплату компенсації за несвоєчасно проведену виплату соціальної допомоги багатодітній родині та соціальної допомоги по народженню та догляду за дитиною до 3х років ОСОБА_1 у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2011 року за період з 01.10.2021 року по 16.12.2021 року, виходячи із нарахованої до виплати суми 1700грн. - допомога багатодітній родині та 860грн. - допомога по народженню та догляду за дитиною до 3х років; - стягнути з Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 40000грн. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що Управлінням соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області несвоєчасно виплачено допомогу по народженню та догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також грошову допомогу багатодітній родині, у зв`язку з чим ОСОБА_1 має право на отримання компенсації втрати частини доходів. Крім того, позивачка акцентувала увагу на тому, що протиправною затримкою виплати соціальної допомоги, яка є джерелом прибутку її родини, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яку останньою оцінено в 40000грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 року у справі №420/27488/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях та допомоги по народженні дитини та догляду за дитиною до 3х років у період жовтень-грудень 2021 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000р. та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001р. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях та допомоги по народженні дитини та догляду за дитиною до 3х років у період жовтень-грудень 2021 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди суд першої інстанції вказав про те, що позивачкою не зазначено жодних обґрунтованих обставин на підтвердження заподіяння відповідачем моральної шкоди та не доведено факту заподіяння їй моральних та фізичних страждань, а отже не підтверджено наявність причинного зв`язку між заявленою моральною шкодою з невиплатою відповідачем соціальної допомоги. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначено про: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, що полягає в неправильному тлумаченні закону та викладено прохання скасувати оскаржуване рішення окружного адміністратвиного суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення вказаної частини позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що в позовній заяві наявні обґрунтування причинного зв`язку між заявленою моральною шкодою та невиплаченою відповідачем соціальною допомогою. На думку скаржниці, причинно-наслідковий зв`язок також підтверджується доданими до позовної заяви доказами. Як стверджує позивачка, встановлюючи порушення Управлінням соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області строків виплати допомоги, суд першої інстанції повинен був стягнути з такого суб`єкта владних повноважень на її користь моральну шкоду. Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом Управлінням соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому вказано, що державна соціальна допомога при народженні дитини та державна соціальна допомога на дітей, які виховуються в багатодітних сім`ях за період з жовтня по грудень 2021р. ОСОБА_1 виплачено повновістю, а тому, на думку відповідача, втрати частини доходів немає. Також, суб`єкт владних повноважень зазначає, що оскаржуване рішення Одеським окружним адміністративним судом в частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди прийнято із правильним застосуванням норм матеріального та без порушення норм процесуального права. В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що 17.09.2016р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, після якого дружина взяла прізвище чоловіка, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюбвід 17.09.2016р. серії НОМЕР_1 . З матеріалів справи убачається, що в ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільних дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до наявного у матеріалах справи посвідчення серії НОМЕР_2 , сім`я ОСОБА_7 є багатодітною та має право на передбачені законодавством пільги. Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області та отримує допомогу по народженню та догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, а також грошову допомогу багатодітній родині. У зв`язку з неотриманням допомоги, ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області із заявою від 18.11.2021р. щодо поновлення виплати соціальної допомоги. Натомість, як зазначає позивачка, жодної відповіді від Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області за наслідками розгляду її звернення ОСОБА_1 не отримувала. У подальшому, 16.12.2021р. ОСОБА_1 було виплачено допомогу по народженню та догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, а також грошову допомогу багатодітній родині. Не отримавши компенсацію за несвоєчасно проведену виплату соціальної допомоги ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області зі скаргою від 17.12.2021р. про її виплату. Однак, як стверджує позивачка, жодної відповіді від суб`єкта владних повноважень за наслідками розгляду вищевказаного звернення ОСОБА_1 отримано не було. Не отримавши від Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області компенсацію за несвоєчасно проведену виплату соціальної допомоги позивачка за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулася до суду з даною позовною заявою. Здійснюючи перегляд даної справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання відшкодування моральної шкоди врегульовано статтею 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Отже, під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, неодноразово були сформульовані Верховним Судом, у тому числі, у постановах від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 року у справі №750/6330/17. Зокрема, у вказаних справах суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що адекватне відшкодування шкоди, в тому числі й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їхню інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження; встановити причинно-наслідковий зв`язок і визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, у даному випадку, можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо. Так, апеляційним судом установлено, що в обґрунтування позовної вимоги про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 вказує, що, у тому числі, через невиплату соціальної допомоги в сім`ї виникла нестача коштів та почалися лайки, а в подальшоми (жовтні 2021р.) слугувало підставою для звернення до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу. Через постійні лайки позивачка вимушена була винаймати житло. На підтвердження означеного ОСОБА_1 до матеріалів справи додано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.09.2020р. №5122-5000308479, витяг із сайту «Судова влада України», роздруковану з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.11.2021р. у справі №504/3814/21, договір оренди житлового приміщення (квартири) від 20.10.2021р. Досліджуючи вказані докази колегією суддів установлено, що довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №5122-5000308479 ОСОБА_1 видано 17.09.2020р., а соціальну допомогу Управлінням соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області не виплачено в жовтні 2021р. Тобто, статус внутрішньо переміщеної особи позивачка набула задовго до виникнення спірних правовідносин. Апеляційним судом також відхиляються доводи скаржниці щодо розірвання шлюбу та оренди житлового приміщення, оскільки означені обставини виникли в місяці, з яким ОСОБА_1 пов`язує невиплату відповідачем допомоги. Настання таких обставин не залежало від дій Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області щодо невиплати ОСОБА_1 соціальної допомоги. Отже, за наслідками офіційного з`ясування фактичних обставин справи колегією суддів установлено, що додані позивачкою до матеріалів справи докази не є належними, оскільки не підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між діями Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області щодо несвоєчасної невиплати ОСОБА_1 соціальної допомоги та обставинами з якими позивачка пов`язує настання у її сім`ї розладів та моральних страждань. До того ж, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів (платіжних документів, тощо) на підтвердження понесення ОСОБА_1 в межах спірних правовідносин будь-яких матеріальних витрат. Інших доказів, які б надали колегії суддів установити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, зокрема, довідок з медичних установ, виписок з історії хвороби, чеків за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо, матеріали справи не містять. Крім того, суд апеляційної інстанції уважає за необхідне відмітити, що ОСОБА_1 не аргументовано з яких саме критеріїв вона виходила визначаючи суму моральної шкоди в розмірі 40000грн. З урахуванням вищеозначеного, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з огляду на її необгрунтованість та непідтвердженність жодними належними та допустимими доказами. Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі твердження ОСОБА_1 . Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, і доводи позивачки, викладені у скарзі, не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для скасування спірної частини рішення окружного адміністративного суду немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 року у справі № 420/27488/21 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Крусян А.В. Танасогло Т.М.