Постанова Полтавський апеляційний суд № 642/6122/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 642/6122/20 Номер провадження 22-ц/814/2597/22Головуючий у 1-й інстанції Шрамко Л.Л. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача: Дряниці Ю.В. Суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М. Секретар: Владімірова Р.В., за участю адвоката Тарасенко В.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Тарасенко Віри Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 червня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Корсун Р.О. звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. В обґрунтування вимог вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 21 год. 40 хв. на 53 кілометрі залізничного шляху «Куп`янськ-Харків» (приблизно 800 метрів від станції «Чугуїв» у напрямку Есхар Чугуївського району) стався наїзд електропоїздом сполученням «Гракове-Лосеве» №6832, який належить AT «Українська залізниця», на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті чого останній загинув на місці. Вказує, що позивач є рідним братом загиблого та на час смерті мешкав з ним разом. Вважає, що відповідачем не було забезпечено всіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема встановлення огорож, парканів тощо на залізничному перегоні внаслідок чого відбулося збиття рухомим складом залізничного транспорту, що рухався брата позивача. У зв`язку зі смертю свого рідного брата, позивач зазнав сильних душевних та моральних страждань, які полягали у порушені його нормальної життєдіяльності, оскільки він перебував у близьких стосунках із загиблим, а тому відчував та відчуває сильний душевний біль від втрати близької йому людини. У зв`язку з цим, у позивача порушено нормальний психоемоційний стан, він перебуває у стані постійного стресу. Крім того, вказує, що були порушені соціальні зв`язки позивача. Позивач вважає, що йому спричинена суттєва моральна шкода, яка потребує відшкодуванню у грошовій формі у розмірі 525000,00 грн., у зв`язку з чим звернувся до суду із зазначеним позовом. Просив суд стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю брата ОСОБА_2 в розмірі 525000,00 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення оскаржила представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що місцевим судом не повно досліджені обставини, що мають значення для справи. Звертає увагу суду на те, що місцевий суд не взяв до уваги, що положеннями статей 1168 та 1187 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від вини особи, яка на відповідній правовій підставі володіє таким об`єктом. В обґрунтування зазначених доводів наводить правові висновку, викладені у постановах Верховного Суду у справах щодо відшкодування шкоди. Також зазначає, що місцевий суд надав невірну правову оцінку доказам проживання позивача разом з загиблим братом однією сім`єю, внаслідок чого суд дійшов невірного висновку щодо відмови у задоволенні позову. Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 є братом загиблого ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження останніх. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого ВДРАЦС по м. Чугуєву Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області 05.02.2016. Згідно висновку експерта №34-Чт/16 від 04.04.2016, причиною смерті ОСОБА_2 стала несумісна із життям тупа травма тіла, яка за критерієм небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Вказані у висновку пошкодження утворилися за життя, в короткий проміжок часу одне за одним, від взаємодії з великою силою тупих предметів, індивідуальні особливості яких не відобразились, можливо в умовах наїзду на тіло залізничного транспорту, що рухався. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупу ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у кількості 3,16%, що згідно офіційної таблиці для живих людей відповідає важкому алкогольному отруєнню (а. с. 20-21). З постанови про закриття кримінального провадження Чугуївського ВП ГУ НП в Харківській області №2 від 07.06.2016, досудовим розслідуванням вбачається, що в добу ІНФОРМАЦІЯ_2 під час слідування поїзда №6832 під керуванням машиніста електропоїзда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та помічника машиніста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з електропоїздом ЕР2-3044 при відправленні зі станції Чугуїв і проходженні вихідного світлофору на 52 км пк7, локомотивна бригада побачила людину на путі. На сигнали, які подавала локомотивна бригада, чоловік не реагував, в результаті чого було застосоване екстрене гальмування з подачею піску під колісні пари. Наїзду запобігти не вдалося. Після повної зупинки поїзду, помічник машиніста оглянув місце події та виявив, що людина не подає ознак життя, про що було повідомлено ДСП станції Чугуїв Українець. Оперативна нарада постановила, що екстрене гальмування потягу машиніст електропоїзду застосував завчасно, згідно «Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України» № ЦТ-ЦВ-ЦЛ-0015, наказами Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.97 та №312-Ц від 07.06.01. Порушень зі сторони машиніста електропоїзда в добу ІНФОРМАЦІЯ_2 під час слідування електропоїздом ЕР2-3044 виявлено не було. Машиніст електропоїзду діяв згідно вимог п. 15.38 «Правил технічної експлуатації залізниць України», затверджених наказом МТУ від 20 грудня 1996 року №411. Відповідно до довідки розшифровки швидкостемірної стрічки електропоїзду ЕР2-3044 потягу №6832 під керуванням машиніста ОСОБА_3 встановлено, що потяг їхав під зелений локомотивний світлофор при швидкості 54 км/год., локомотивною бригадою було застосовано екстрене гальмування. Гальмівний шлях склав близько 190 м. Стоянка потягу 09 хв. (з 21 годин 12 хвилин по 21 годин 21 хвилин). Встановлено, що смерть ОСОБА_2 , 1984 р.н., настала внаслідок порушення ним пунктів 2.2, 2.3, 2.5, 2.19, 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом № 54 МТУ від 19 лютого і 998 року. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016220440000184 від 02.02.2016, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а. с. 27). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є особою, якій в силу положень ст.ст. 1168, 1200 ЦК України підлягає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи. Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо). Згідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. З матеріалів справи вбачається, що місце реєстрації позивача вказано за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідок, виданих Вуличним комітетом №29 Чугуївської міської Ради Харківської області (№11 від 04.11.2020 та №5 від 04.11.2020), ОСОБА_1 разом з матір`ю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на день смерті останнього проживав за адресою: АДРЕСА_1 ., та здійснив поховання брата. Надаючи правову оцінку вказаному доказу місцевий суд дійшов вірного висновку, що зазначений доказ лише доводить факт реєстрації вказаних осіб за вказаною адресою, однак не підтверджує факту проживання братів однією сім`єю. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окрему, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Так, колегія суддів бере до уваги той факт, що довідки, якими сторона позивача доводить факт спільного проживання позивача з померлим братом однією сім`єю видані 04.11.2020 року , напередодні звернення позивача до суду з позовом. Інших доказів ведення спільного господарства, що є основною ознакою спільного проживання осіб позивачем не надано. Крім того, до матеріалів справи приєднано матеріали кримінального провадження №12016220440000184 за фактом виявлення трупа ОСОБА_2 , з якого вбачається, що з заявою про залучення до провадження у якості потерпілого звернувся ОСОБА_6 - двоюрідний брат померлого ОСОБА_2 , та був залучений до кримінального провадження у якості потерпілого. При цьому, матеріали кримінального провадження не містять ані заяв, ані протоколів допиту матері ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та його брата - ОСОБА_1 . Посилання представника позивача на правові позиції висловлені Верховним Судом у справах 439/1213/18, 352/342/17, 520/11029/14-ц, 439/1218/18, 180/238/16-ц колегія суддів не бере до уваги, оскільки у вказаних справах з позовами про відшкодування шкоди звертались особи, прямо визначені ст. 1168, 1200 ЦК, що мають право на таке відшкодування, а саме дружини в своїх інтересах та інтересах дітей загиблого, а також батьки загиблого. Інші, наведені в апеляційній скарзі, доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційній суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Тарасенко Віри Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця Судді: Л.І. Пилипчук В.М. Триголов