Постанова 4872 № 916/2786/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/2786/20 Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Діброви Г.І., Філінюка І.Г. секретар судового засідання: Герасименко Ю.С. За участю представників учасників справи: Прокурор - Кривельова Т.М., від КП "Теплопостачання м. Одеси" - адвокат Чехлов Ю.С. від Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради - Варбаногло Г.А. в порядку самопредставництва розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради та Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у справі №916/2786/20 за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси та Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Герц про стягнення 37 514 949,08 грн ВСТАНОВИВ Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2022 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 року, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕРЦ на користь Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси безпідставно утримані грошові кошти у розмірі 37 513 862,09 грн та судовий збір у розмірі 562 707,35 грн. Постановою Верховного Суду від 15.12.2021 року скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2021 у справі № 916/2786/20; позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" та Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" про стягнення безпідставно утриманих грошових коштів залишено без розгляду; стягнуто з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн; стягнуто з Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн. Доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази. 10.01.2022 року на виконання постанови Верховного Суду від 15.12.2021 року Господарським судом Одеської області видано відповідні накази. 11.05.2022 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕРЦ про зміну порядку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України у справі №916/2786/20, в якій відповідач просив стягнути з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, як безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн. При цьому позивач 2 просив у випадку задоволення даної заяви відстрочити виконання такої ухвали до закінчення строку дії воєнного стану в Україні. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 - заяву відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕРЦ про зміну порядку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України / у справі № 916/2786/20 задоволено, - стягнуто з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, як безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн - відстрочено до 23.08.2022 року Одеській міській раді виконання постанови Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі № 916/2786/20 в частині стягнення з Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн, з урахуванням цієї ухвали від 23.05.2022 року у справі № 916/2786/20. В мотивах оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції зазначив, що Управлінням Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області повернуто ТОВ ФК Герц без виконання заяву товариства стосовно виконання наказу Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 про стягнення з Одеської міської ради судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн, оскільки, Одеська міська рада не має відкритих реєстраційних рахунків. Рахунки цієї установи, з яких можливо було здійснити безспірне списання в управління Казначейства або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства відсутні. Місцевим господарським судом зазначено, що пунктом 1.1. Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради, визначено, що Виконавчий комітет Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, який створюється радою на період її повноважень відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Статуту територіальної громади міста Одеси та Регламенту ради. За таких обставин, враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що розпорядження Одеською міською радою коштами місцевого бюджету відбувається через Виконавчий комітет Одеської міської ради, а також враховуючи, що Одеська міська рада, не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного Казначейства, суд першої інстанції визнав за необхідне змінити порядок виконання рішення, шляхом стягнення з Одеської міської ради на користь ТОВ ФК ГЕРЦ судового збору за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради. Суд першої інстанції також відзначив, що здійснюючи контроль за виконанням судового рішення господарський суд враховує, що фінансові ресурси, власником яких виступає Одеська міська рада, закріплено за виконавчим органом Одеської міської ради, який і є розпорядниками коштів бюджету міської ради, отже суд вважає, що заявником як стягувачем обрано правильний та ефективний спосіб для захисту свого права. В даному випадку, на переконання місцевого господарського суду, неможливість стягнення з Одеської міської ради на користь ТОВ ФК ГЕРЦ судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн, пов`язана з відсутністю відповідного рахунку, з якого можливе здійснити стягнення та який одночасно наявний у її виконавчого органу - Виконавчого комітету Одеської міської ради. У зв`язку із чим, заява відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕРЦ про зміну порядку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України підлягає задоволенню, так як обґрунтована та доведена. Стосовно вимоги позивача 2 про відстрочення виконання постанови Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі № 916/2786/20 до закінчення дії воєнного стану в Україні, місцевий господарський суд зазначив, що станом на час прийняття даної ухвали продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 23.08.2022 року. До того ж, ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і населення. Посилаючись на приписи ч. 6 ст. 4 Закону України Про правовий режим воєнного стану місцевий господарський суд зазначив, що погоджується із доводами позивача2, що негайне виконання ухвали суду про зміну порядку виконання рішення стане правовою підставою для перерозподілу видатків місцевого бюджету за рахунок зменшення видатків на фінансування діяльності військової адміністрації. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав у розумінні ст. 331 ГПК України для відстрочення до 23.08.2022 року Одеській міській раді виконання постанови Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі №916/2786/20 в частині стягнення з Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судового збіру за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн, з урахуванням цієї ухвали про зміну порядку виконання рішення. Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулись Виконавчий комітет Одеської міської ради та Заступник керівника Одеської обласної прокуратури. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в своїй апеляційній скарзі просить ухвалу господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у справі № 916/2786/20 - скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ГЕРЦ» про зміну порядку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України залишити без задоволення. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувану ухвалу винесено за неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. ст. 45, 48 ГПК України, ст. 236 ГПК України, п.п. 1, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення». Так апелянт вважає, що зі змісту заяви відповідача про зміну порядку виконання рішення суду вбачається, що у ній фактично йшла мова про заміну сторони у справі (про заміну сторони виконавчого провадження) - Одеської міської ради на виконавчий комітет Одеської міської ради. Тобто, як вважає апелянт, задовольняючи заяву відповідача про зміну порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції фактично змінив відповідача (боржника) у справі на стадії виконання судового рішення. При цьому, позивачем у вказаній справі є - Одеська міська рада. Виконавчий комітет Одеської міської ради жодним чином не брав участі у розгляді справи. Посилаючись на приписи Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» апелянт зазначає, що Одеська міська рада та виконавчий комітет Одеської міської ради є різними, самостійними юридичними особами, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю. Одеська міська рада відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» входить до системи виконавчих органів Одеської міської ради нарівні з іншими виконавчими органами. Виконавчий комітет Одеської міської ради є таким самим, однопорядковим розпорядником бюджетних коштів, як і Департамент міського господарства Одеської міської ради або будь-який інший виконавчий орган. Тому одноособовий вибір відповідача та суду, що фінансування відповідних видатків має здійснюватися через виконавчий комітет Одеської міської ради, а не, наприклад Департамент міського господарства Одеської міської ради чи інший виконавчий орган (орган охорони здоров`я, фізичної культури та спорту, економічний відносин тощо) має ґрунтуватись на доказах або висновках. На думку апелянта, діючі положення ГПК України не передбачають встановлення чи зміни способу або порядок виконання рішення суду шляхом заміни однієї юридичної особи - сторони по справі, на зовсім іншу юридичну особу. Боржником у даній справі є саме Одеська міська рада, а не виконавчий комітет Одеської міської ради, а отже ця юридична особа не може виконувати обов`язки за боржника - Одеську міську раду, без існування на те підстав, наприклад, переведення боргу, правонаступництва, тощо, що відсутнє у даному випадку. За таких обставин, скаржник вважає, що зміна способу та порядку виконання постанови Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №916/2786/20 шляхом стягнення судового збору за рахунок коштів міста Одеси в особі виконавчого комітету Одеської міської ради фактично змінює зміст рішення, оскільки останній відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є окремою юридичною особою та наділена власними повноваженнями. Скаржник наголошує на тому, що чинним законодавством не передбачено видачу нового виконавчого документа із зазначенням нового боржника відповідно до ухвали суду про зміну порядку виконання рішення суду, а відтак, примусове виконання рішення суду у даній справі здійснюється на підставі вже виданого наказу, в якому боржником є Одеська міська рада, та оскаржуваної ухвали, за змістом якої стягнення має відбуватись з рахунків іншої юридичної особи виконавчого комітету Одеської міської ради. Виконавчий комітет Одеської міської ради у своїй апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції - ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у справі №916/2786/20 скасувати в частині задоволення заяви ТОВ «ФК «ГЕРЦ» про зміну порядку виконання рішення суду в порядку ст. 331 ГПК України та стягнення з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради як з безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету, на користь ТОВ «ФК «ГЕРЦ» судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн, - прийняти в частині заяви ТОВ «ФК «ГЕРЦ» про зміну порядку виконання рішення суду в порядку ст. 331 ГПК України постанову, якою відмовити повністю у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «ГЕРЦ» про зміну порядку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України у справі №916/2786/20, - в іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у справі №916/2786/20 залишити без змін. На переконання скаржника прийняття оскаржуваної ухвали суттєво погіршить забезпечення функціонування бюджетної сфери та життєво необхідних потреб жителів територіальної громади міста Одеси у період дії воєнного стану, призведе до зменшення фінансування заходів забезпечення протидії військовій агресії російської федерації проти України. Скаржник також вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовані норми процесуального права, оскільки внаслідок зміни порядку виконання рішення судом фактично на стадії виконання судового рішення замінено за відсутності належних правових підстав сторону у справі (та у виконавчому провадженні) з Одеської міської ради на Виконавчий комітет Одеської міської ради. Водночас, процесуальним Законом у жодному випадку не передбачена можливість зміни, на власний розсуд суду першої інстанції, відповідача (боржника) у справі на стадії виконання судового рішення. Виконавчий комітет Одеської міської ради наголошує на тому, що Виконавчий комітет Одеської міської ради не тільки не є відповідачем у даній справі, а взагалі не брав участі у даній справі. До того ж, за твердженням апелянта, Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради є різними, самостійними юридичними особами - організаціями, суб`єктами права, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто здатністю від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов`язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2022, окрім іншого, відкрито за апеляційними скаргами Виконавчого комітету Одеської міської ради та Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у справі № 916/2786/20 та призначено справу до розгляду на 18.08.2022 колегією суддів у складі головуючого судді Ярош А.І., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М. Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2022, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Ярош А.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2786/20. Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2022 справу №916/2786/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Аленін О.Ю., судді Діброви Г.І., Принцевської Н.М. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2022 справу №916/2786/20 за апеляційними скаргами Виконавчого комітету Одеської міської ради та Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М. та призначено на 12.09.2022. Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ Перехідні положення ГПК України, підпунктів 2.3.17, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2786/20 у зв`язку із перебуванням судді Принцевської Н.М. у відпустці. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2022 для розгляду справи №916/2786/20 за апеляційними скаргами Виконавчого комітету Одеської міської ради та Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2022, визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Діброви Г.І., Філінюка І.Г. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 справу №916/2786/20 за апеляційними скаргами Виконавчого комітету Одеської міської ради та Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 прийнято до провадження колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Діброви Г.І., Філінюка І.Г. Судом апеляційної інстанції отримано відзив ТОВ «ФК «ГЕРЦ» на апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в якому товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. В обґрунтування своїх заперечень ТОВ «ФК «ГЕРЦ» зазначає, що у даному випадку склалася ситуація, що Одеська міська рада активно виступає позивачем та відповідачем в суді, реалізує усі процесуальні права позивача/відповідача, подає позови, апеляційні та касаційні скарги, для чого оплачує судовий збір через свій виконавчий орган. Натомість у випадку, коли на Одеську міську раду покладаються будь-які майнові зобов`язання, зокрема, щодо сплати судового збору у разі постановлення судового рішення не на її користь, користуючись відсутністю власних рахунків, Одеська міська рада може не виконувати будь-яких рішень суду та не виплачувати будь-яких боргів на підставі рішень суду, адже не існує примусового порядку стягнення саме з Одеської міської ради будь-яких грошових коштів. Таким чином, на переконання ТОВ «ФК «ГЕРЦ», Одеська міська рада сама вільно обирає, коли вона хоче виконувати наказ про стягнення, а коли ні. Така ситуація є неприпустимою з точки зору законності та взагалі не може існувати у правовому суспільстві. Відповідач наголошує на тому, що у випадку відсутності у Одеської міської ради власних рахунків та невиконанні постанови Верховного Суду у добровільному порядку, виконати цей наказ в порядку, встановленому законом України «Про виконавче провадження» не с можливим, оскільки органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не є органами примусового виконання. З огляду на це неможливо застосувати до Одеської міської ради і заходи примусового виконання рішень, встановлені статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження». ТОВ «ФК «ГЕРЦ» вважає, що добровільно не виконавши постанову Верховного Суду від 15.12.2021 щодо стягнення з Одеської міської ради судового збору, достеменно знаючи про відсутність відкритих рахунків, а отже і неможливість бездоговірного списання грошових коштів, Одеська міська рада тим самим намагається уникнути виконання судового рішення, що є грубим порушенням статті 129-1 Конституції України. З приводу посилання апелянта на те, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції фактично змінив відповідача (боржника) по справі, ТОВ «ФК «ГЕРЦ» зазначає, що суд першої інстанції вирішив стягнути з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, як з безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету, на користь ТОВ «ФК «ГЕРЦ» судовий збір за подання касаційної скарги. На переконання ТОВ «ФК «ГЕРЦ», враховуючи, що безпосереднім правом розпоряджатися коштами місцевого бюджету наділений Виконавчий комітет Одеської міської ради, а не Одеська міська рада, при чому виконавчий комітет Одеської міської ради створений саме Одеською міською радою, підконтрольний та підзвітний Одеській міській ради, є абсолютно законним та справедливим формулювання, викладене в оскаржуваній ухвалі саме щодо стягнення з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради грошових коштів, і не є заміною боржника у виконавчому провадженні, як про це наголошує прокурор. ТОВ «ФК «ГЕРЦ» також вважає, що скасування оскаржуваної ухвали призведе до неможливості виконати постанову Верховного Суду від 15.12.2021 у частині стягнення з Одеської міської ради судового збору на користь ТОВ «ФК «ГЕРЦ» з огляду на відсутність механізму примусового стягнення з Одеської міської ради грошових коштів у випадку, коли в Одеській міської раді не має жодних відкритих рахунків, та за відсутності добровільного виконання судового рішення. Судом апеляційної інстанції також отримано відзив на апеляційні скарги від Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси в якому підприємство просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Герц» про зміну порядку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України відмовити в повному обсязі. КП Теплопостачання міста Одеси із посиланням на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.20211 №845 зазначає, що в даному випадку наказ Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 про примусове виконання постанови Верховного Суду від 15.12.2021 по стягнення з Одеської міської ради на користь ТОВ «ФК «ГЕРЦ» судового збору за подання касаційної скарги взагалі не підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Позивач також вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали фактично здійснено зміну рішення по суті та покладено виконання зобов`язання боржника на особу, яка з огляду на зміст заявлених вимог, не є стороною спірних правовідносин та, відповідно, участі у розгляді справи не приймала. Під час судового засідання від 12.09.2022 представники Виконавчого комітету Одеської міської ради, КП Теплопостачання міста Одеси та прокурор підтримали вимоги за апеляційними скаргами та наполягали на їх задоволенні. Представник ТОВ Фінансова компанія Герц у судове засідання не з`явився, про причини нез`явлення суд апеляційної інстанції не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з наявних матеріалів справи, 11.05.2022 року до місцевого господарського суду надійшла заява відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕРЦ про зміну порядку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України у справі № 916/2786/20, в якій відповідач просив стягнути з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, як безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн. В обґрунтування даної заяви відповідач зазначає, що керуючись приписами та нормами Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 за №787, ТОВ "Фінансова компанія "ГЕРЦ" 23.02.2022 звернулося до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області із заявою про стягнення з Одеської міської ради на користь ТОВ "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн на підставі Наказу Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 про примусове виконання постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №916/2786/20. Однак, за твердженням заявника, листом Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області за вих. № 04-15-08/350 від 14.04.2022 року ТОВ ФК Герц повідомлено, що Одеська міська рада не має відкритих реєстраційних рахунків. Рахунки цієї установи, з яких можливо було здійснити безспірне списання в управління Казначейства або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства відсутні. Підстави для повернення виконавчого документа стягувачові без виконання передбачені пп.3 п.9 Порядку, відповідно до вимог якого орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачові, в тому числі, у разі коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства. Отже, заявник зазначає, що під час виконання рішення по даній справі виникли труднощі, пов`язані з тим, що Одеська міська рада не включена до жодної мережі розпорядників і одержувачів коштів місцевого бюджету та в неї відсутні розрахункові рахунки. При цьому, як стверджує заявник, Одеська міська рада рішення суду добровільно також не виконала та наразі воно залишається невиконаним. Одеська міська рада, у власних запереченнях на вищевказану заяву ТОВ Фінансова компанія ГЕРЦ просила суд першої інстанції, серед іншого, у випадку задоволення даної заяви відстрочити виконання такої ухвали до закінчення строку дії воєнного стану в Україні. Одеська міська рада зазначає, що у разі задоволення вказаної заяви, негайне виконання даної ухвали стане правовою підставою для перерозподілу видатків місцевого бюджету за рахунок зменшення видатків на фінансування діяльності військової адміністрації. Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність відстав для зміни порядку виконання рішення та відстрочення виконання рішення суду до 23.08.2022. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. У частині третій статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Отже, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Зокрема, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання (грошової чи майнової), тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постановивбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 №11-рп/2012). Колегія суддів зазначає, що зміна способу виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному статтею 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу. Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно з ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. У відповідності до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Частиною 1 ст. 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року N 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року N 11-рп/2012). Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17 травня 2005 року по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України"). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява N 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції. Відповідно до пп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI, Рішення суду про стягнення (арешт) коштів держаного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України виключно для виконання. Згідно з абз.1 пп. 2 п. 9 та абз. 2 п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845, органи казначейства змушені повертати виконавчі документи у разі, якщо боржником зазначено не розпорядника бюджетних коштів. Статтею 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в України визначено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 11 Закону України „Про місцеве самоврядування, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. У відповідності до ст. 51 Закону України „Про місцеве самоврядування в України виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Згідно з ч. 2 ст. 64 Закону України „Про місцеве самоврядування в України, сільські, селищні, міські, районі в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. При цьому, як зазначав позивач, згідно з пп. 27 п. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: як прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету. Статтею 2 Бюджетного Кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Згідно з ст. 22 Бюджетного Кодексу України Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради. Пунктом 1.1. Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради, визначено, що Виконавчий комітет Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, який створюється радою на період її повноважень відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, Статуту територіальної громади міста Одеси та Регламенту ради. Листом Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області за вих. № 04-15-08/350 від 14.04.2022 року повернуто ТОВ ФК Герц без виконання заяву товариства вих. № 22/02-23/01 від 23.02.2022 року стосовно виконання наказу Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 року по справі № 916/2786/20 про стягнення з Одеської міської ради судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн. Оскільки, Одеська міська рада не має відкритих реєстраційних рахунків. Рахунки цієї установи, з яких можливо було здійснити безспірне списання в управління Казначейства або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства відсутні. Відтак, з урахуванням того, що Одеська міська рада, не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що з метою захисту прав позивача та подальшого реального виконання рішення суду у даній справі, стягнення присуджених грошових коштів слід здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради. Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі № 916/1952/17. З огляду на наведене, судова колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд цілком обґрунтовано задовольнив заяву відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕРЦ про зміну порядку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України. За приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки апеляційні скарги не містять доводів щодо незгоди з оскаржуваним рішенням в частині задоволення заяви Одеської міської ради про відстрочення виконання рішення, колегія суддів не переглядає ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 в цій частині. Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянтів з приводу того, що ухвалення оскаржуваної ухвали суттєво погіршить забезпечення функціонування бюджетної сфери та життєво необхідних потреб жителів територіальної громади міста Одеси у період дії воєнного стану, призведе до зменшення фінансування заходів забезпечення протидії військовій агресії російської федерації проти України, з огляду на таке. Так, судова колегія зазначає, що оскаржуваною ухвалою нові обов`язки на боржника, окрім тих, що вже встановлені постановою Верховного Суду від 15.12.2021, не покладаються, а зміна способу (порядку) виконання рішення суду пов`язана із відсутністю у боржника відкритих реєстраційних рахунків, а також рахунків з яких можливо було здійснити безспірне списання, а отже прийняття оскаржуваної ухвали жодним чином не може впливати на забезпечення функціонування бюджетної сфери та життєво необхідних потреб жителів територіальної громади міста Одеси. При цьому, одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що з моменту прийняття постанови Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі №916/2786/20 та видачі 10.01.2022 року Господарським судом Одеської області відповідних наказів, позивач не був позбавлений можливості самостійно та добровільно виконати рішення суду, у тому числі й до запровадження на території України воєнного стану, проте, як свідчать наявні матеріли справи, таких дій не вчинив та добровільно рішення суду, як самостійно так й через відповідні виконавчі органи, не виконав. Отже, обставини на які посилаються скаржники, та виникнення яких пов`язано із запровадження воєнного стану, не впливають на висновок суду щодо наявності підстав для зміни способу (порядку) виконання рішення, проте можуть бути підставами для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду, але за умови їх доведення заявником. Не заслуговують на увагу й твердження апелянтів з приводу того, що судом першої інстанції фактично змінив відповідача (боржника) у справі на стадії виконання судового рішення. Так, колегія суддів зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції вирішив стягнути з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, як з безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету, на користь ТОВ «ФК «ГЕРЦ» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн. Відтак, у даному випадку не відбулось заміни сторони на стадії виконання судового рішення, оскільки судом першої інстанції стягнуто грошові кошти саме з Одеської міської ради, однак за рахунок коштів Виконавчого комітету Одеської міської ради. Також, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Враховуючи, що безпосереднім правом розпоряджатися коштами місцевого бюджету наділений Виконавчий комітет Одеської міської ради, а не Одеська міська рада, при тому, що виконавчий комітет Одеської міської ради створений саме Одеською міською радою, підконтрольний та підзвітний Одеській міській ради, судова колегія вважає цілком обґрунтованим стягнення з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради грошових коштів, що є не заміною боржника у виконавчому провадженні, як на тому наголошують апелянти. Щодо посилання апелянтів на позиції суду касаційної інстанції, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.07.2021 по справі №344/7690/16-ц та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2020 по справі №130/2176/17, колегія суддів зазначає, що останні не містять правових висновків щодо застосування положень ст. 331 ГПК України, обставини встановлені у зазначених справах є різними, а правовідносини не є подібними до тих, що наразі розглядаються. Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Тому інші доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 відсутні, що зумовлює залишення апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у справі №916/2786/20 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Дана постанова прийнята апеляційним господарським судом за наявності окремої думки члена колегії суддів, яка приєднується до матеріалів справи і є відкритою для ознайомлення. Повний текст постанови складено та підписано 15.09.2022. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Діброва Г.І. Суддя Філінюк І.Г.